Нехай кожен ваш день розпочинається радістю наступаючого чистого світанку,триває у щасті сонячного полудня і закінчується сутінками задоволення від прожитого дня. Нехай у Великодньому кошику буде місце не лише для писанок,але й для теплих слів і щирих усмішок. Нехай воскреслий Господь принесе у кожен дім, у кожне серце мир,злагоду,взаєморозуміння і любов!Всім смачної Паски,гарного настрою і веселих свят!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Заручники думок і почуттів,
Вічні невільники любові й болю.
Душа поета - мов палітра слів.
Душа без рими - наче пташка у неволі.
Шлях поетичний не буває без тернин,
Поетом бути - щастя і недоля.
Плести намисто із віршів-перлин,
Розкрити неба дар - така Господня воля.
Душа поета ніжна і вразлива,
Часто мандрує у незвіданих світах.
Знаходить в них вона надхнення крила
І їх дарує потім світу у віршах.
Дар творчості - це відчуття польоту,
Це скарб цінніший від земних багатств.
В ньому з”єдналися служіння і свобода,
Йому скорився навіть невблаганний час.
Почуй,Поете,в серці голос Бога,
Та егоїзмом ти його не заглуши!
І буде світлою віршована дорога,
Неси добро у світ,живи,твори,пиши!
Похмурі дні...Сумні мелодії
Мінорний настрій навівають.
Нема в природі вже гармонії
І щирі усмішки з облич зникають.
Світ захлинається ненАвистю
У морі злості і розбрату.
Багато фальші й мало радості,
Війною брат іде на брата.
Світ над безоднею схиляється,
Бездушним ідолам вклоняючись.
Сам над собою світ знущається,
Зв”язок із Світлом розриваючи.
Гордині вірусом затруєний
Заручник дикої агресії.
У свою жадібність занурений,
Законом Всесвіту приречений...
Світ хворий на нестачу розуму,
На егоїзм і тупість мислення.
Над прірвою,мов заворожений,
Стоїть у самовозвеличенні.
Отямся,світе душ скалічених!
Багнюку змий з очей затьмарених,
Викинь облуду з вуст засмічених
І не замінюй Істини примарами!
Не чує світ...Він заблукав у темряві,
Власною волею обравши згубний шлях.
Не бачить світла...На землі панують демони
І плачуть ангели над людствоми в небесах.
Души родственные на земле встречаются
И не властвуют над ними расстояния.
Судьбы где-то в небесах переплетаются
И томятся души встречи ожиданием.
Назначают души звёздные свидания
За пределами земного тяготения.
Окруженные молвой непонимания
Души-птицы не теряют устремления.
Кажется порой, по воле случая
Души родственные на земле встречаются.
Остаются эти встречи в жизни лучшими,
Никогда больше они не забываются.
Не бывают случаи случайными,
Божий промысел о них для нас неведомый.
Что для глаз и для ума прикрыто тайнами,
Свыше Богом изначально предначертано.
Души родственные в небесах общаются,
Чтоб узнать друг друга с первого мгновения
Когда в мире земной жизни повстречаются
И сдержать не смогут сердца притяжения.
Чтоб обнять друг друга крыльями незримыми,
Когда в сердце небеса приоткрываются,
Чтоб навек друзьями быть или любимыми,
Люди-птицы на земле этой встречаются.
Я малиновий чай приготую тобі,
Ніжно руки покладу на плечі...
І нехай завивають шалені вітри
В цей похмурий зимовий вечір.
Я тобі приготую з любові напій,
Нехай душу твою він зігріє.
Нехай сонце яскраве засяє у ній
І розбудить весняні мрії.
Я малиновий чай приготую тобі
Зі спокусливо-ягідним смаком,
Пригощу тебе літом посеред зими,
Причарую п”янким ароматом.
Сьогодні в рік новий ступає
Війною втомлена країна.
Що за поргом нас чекає
На нерозібраних руїнах?
В очах її скорботні сльози,
Із її вуст молитва лине.
У її небі чорні грози.
Моя розтерзана країна...
Мечем пробите її серце,
Бо навкруги страждань долина.
Та правді вірна зостається
Вождями зраджена країна.
Перед загарбниками злими
Вона не стане на коліна,
Дорога волі-шлях єдиний
В моїй нескореній країні.
Нехай свята зоря Різдвяна
Благословить кожну родину.
З вогню й руїн нехай повстане
Соборна,вільна,сильна Україна.
Знову осінь жбурляє дощами,
Депресивні думки навіває.
А з екранів знов днями й ночами
Кандидат земний рай обіцяє.
Йдуть роки… Влада змінює владу.
Не ментальність нова, а обличчя.
І так само Верховна Рада
Із народом живе в протиріччях.
У черговий раз нам обіцяють,
Що служитимуть вірно народу.
Та словами лиш переливають
Із пустого в порожнє воду.
За що маємо голосувати?
За одні й ті ж самі обіцянки?
Їх невдовзі нові депутати
Розіб’ють, мов порожні дзбанки.
З кого маємо ми обирати?
З крадіїв, брехунів, пустодзвонів?
Вони вміють лише обіцяти
І недійсні для них закони.
І чи є в нас насправді вибір?
Чи ми хочемо щось міняти?
І чи є хоч одна людина,
Що чеснішою хоче стати?
Кажуть, маємо те, що маєм…
Депутатами всі хочуть стати.
Те, що вибором ми нарікаєм,
Клоунадою треба назвати.
Не пишіть листів із осені до літа,
Коли всі шляхи дощі розмили.
Бо зворотні всі дороги вже закриті,
Усі спогади у вирій відлетіли.
Не шукайте зустрічі з минулим,
Бо воно теперішнім не стане.
Незабудки більш цвісти уже не будуть
Там, де почуття давно зів’яли.
Не кидайте марно слів на вітер,
Що колись були комусь такі жадані.
Та тепер не зможуть серця обігріти,
Бо давно уже вони неактуальні.
Не збирайте давніх мрій уламки,
Бо вони безжально душу зранять,
Не будуйте на руїнах замки,
Просто бережіть своє кохання.
