Ти є далеко, а я - тут... та через відстань чую серця стук.. і блиск очей я відчуваю через відстань.. і хід думок твоїх - близький і рідний.. отак крізь дні і ночі наближаємось ми знов до зустрічі нової, що несе любов... до зустрічі, до сподівання, до надії, до нових кроків у країну мрії... Надія Дубиняк

Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись в симпатії. Якби було вас менше навкруги,—  людина може вдаритись в апатію. Мені смакує ваш ажіотаж. Я вас ділю на види і на ранги. Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж, мої гантелі, турники і штанги. Спортивна форма — гарне відчуття. Марудна справа — жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію. Спасибі й вам, що ви не м’якуші. Дрібнота буть не годна ворогами. Якщо я маю біцепси душі —  то в...

Читати далі...

Обніми мене руками,  Пригорни мене крильми,  Вкрий цілунками-листками,  У свій сон мене візьми.  Спи спокійно до світання,  Не тривожся, не будись,  Щоб тривало в сні кохання,  Мов на явині колись.  І вчини, щоб з того мління,  Замлівання, сновиття,  Маревіння, сновидіння,  Не вернувсь я до життя. Д.Павличко

Я душу серед поля покладу,  (Нехай її брудну омиють роси),  А сам піду, в далекий край піду,  Як наймит стомлений і босий.  Зіб”ю в дорозі ноги до крові...  (В чужім краю ніхто не приголубить)...  Які ще муки видумать нові  Тому, хто сам себе не любить?  Весь час питать: навіщо я живу?  А може просто - плюнути і жити?!  Упасти в свіжоскошену траву,  Чи птахою у небеса злетіти...  Не в чужині, а тут, не на біду,  На радість всім, хто в серці зла не носить,  Я душу серед поля...

Читати далі...

А завтра наступит лето,  И с ним на больные вопросы  Гурьбою придут ответы,  И всё полетит с откоса.  А дергаться лучше не надо,  Спасать ничего не стоит.  Дождавшийся снегопада  Закажет на всех столик.  Но лето придёт завтра.  Забудем на время вопросы.  Ещё не остыл завтрак,  Уже продают абрикосы.  А ты приготовь свечи,  И жди меня у порога.  Ещё впереди вечер  И ночь - это очень много.  Галина Воропаева

Дівчинко з глибокими очима, Пам’ятай, що світ неповторимий! Хоч складний. І навіть різнолиций. І легкий. Як влітку дотик ситцю. Світ цікавий. І чим далі - тим сильніше. І яскравий - хоч у прозі, хоч у вірші. Все ж холодний… Наче зібрано всі зими. І стандартний. Днень за днем проходять мимо І лишаються уривки, згадки, строки Світ насправді є неоднобоким. Хоч спитай у правди, хоч у кривди. І у щасті теж бувають біди. Але з широко відкритими очима Ти живи, щоби не було стриму...

Читати далі...

Я ховаюся в книжках і у екранах. У калюжах від весни так сильно п’яних Світить сонце  Золотим сліпучим диском Я ховаюся… Від променів і блиску Видно сказане тобою - Дуже щире Кожне слово - то моя маленька віра, Хоча може не маленька, а велика... Я ховаюся. Топлюсь в життєвих ріках. У контактах, у листах, у переходах, У простих, давно заспіваних акордах. І кажу, що так воно і має бути. Я ховаюсь від думок про тебе всюди. Але знаю, що довіку так не зможу.. То є кара, чи то...

Читати далі...

Бережи свою душу без мене. Від підступних людей і думок, Хай вона вся крилата Й натхненна Уночі відліта до зірок. І oтам, з висоти і польоту Стереже тебе.Ти ж уві сні Бережи свою душу для мене… Хоча, хай навіть вже не мені Ти ранкові слова подаруєш, І присвятиш життя все своє, Чиє серце своїм ти відчуєш І кому віддаси все що є. Будь обачний. Бо дні є підступні. Але ночі підступніші все ж… Ти це знаєш. Пиши мені в грудні. І у червні ти знову знайдеш Ці слова, Що...

Читати далі...

Мене лякає небо байдужiстю своєю, –  Вже котру темну нiч всмiхається менi! Здається, порiвняє мої думки з землею, Здається, що колись залишусь увi снi. Мене лякає вiтер – звичайний, непостiйний. Вiн так багато знає про все моє життя. Нехай цей вiтер вiльний, нехай вiн особливий – Йому я не розкрию найкращi почуття. Мене лякає слово, таке звичайне слово, Бо ним не раз вбивали останнiй подих мiй. Без непотрiбних слiв життя було б чудове... Я знаю, все це кроки нездiйснених...

Читати далі...

Дежурный ангел мне явился ночью, Я не спала, я у окна сидела, Он обратил ко мне святые очи: Ну, как живешь, что спела, что не спела? Он крылья положил на стол устало, Я крепкий кофе гостю подогрела. Он пил, а я, дни прошлые листая, Его глазами на себя смотрела... Потом в ответ легко и беззаботно Ему сказала: “Все, мой друг, прекрасно! Милы друзья, не в тягость мне работа, Прилежна дочь и муж со мною ласков.”  “А я-то думал…” - он вздохнул печально, Потертый нимб надел и...

Читати далі...