Львівський вірш

Я закохалася. І слів не вистачає. Розгублено дивлюся на твій слід. У моїй пам’яті. Щоразу виринають години із тобою. Мов граніт З якого зроблені твої несірі стіни. Закарбувалися і в’їлися в думки Оті всі площі, вулиці і вікна А ще твій дух. Я заздрю тим, з ким ти Проводиш ранки сонячні і теплі. І тим, хто падає з тобою в глиб снігів. Хто ловить дощ. Осінній і замерзлий, І тим, хто каже: «Це – мій рідний Львів». Я так чекаю, що одного ранку. Чи ввечері, коли уже туман спада. Я буду серед тих, кому у очі Твоя краса і щирість загляда. Я буду там… Це незвичайне місто. Але чомусь мені не вистачає слів. Там навіть небо є якесь занадто чисте. Я закохалась в тебе, місто Львів…

Марина(Мері) Кузьменко