Перегляд літератури «Крути! Крути! Вас нам не забути...».

29 січня в Україні відзначають День пам’яті Героїв Крут. Саме в цей день 105 років тому, юні патріоти України, ціною власного життя, стримали наступ більшовицької армії на Київ. Крути… Саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

До цієї знаменної дати в Хорольській ЦПБ організовано перегляд літератури «Крути! Крути! Вас нам не забути...». Запрошуємо всіх відвідати бібліотеку та ознайомитися з літературою перегляду, щоб вшанувати пам’ять тих, хто пішов в безсмертя прямо зі студентської аудиторії чи шкільного класу.

Січень 1918 року. На столицю України насуваються озброєні до зубів більшовицькі орди під командуванням колишнього царського генерала Муравйова. Київські студенти та гімназисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Курінь січових стрільців, щоб дати гідну відсіч загарбникам. П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, віддаючи свої молоді життя, під градами куль і гранат. Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувались вперед. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених.

28 студентів потрапили в полон. Муравйовці, коли довідались про власні втратим в цій битві, цілу ніч мордували українських юнаків, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну «Ще не вмерла Україна». Пролунала коротка черга… Обірвана пісня сколихнула зимове небо, полетівши далеко у Всесвіт… Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі.

Тільки в березні, коли столицю УНР було звільнено, почали розшукувати тіла молодих людей, що загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовій могилі.

Крути… Поїзди, проходячи повз цю маленьку станцію, стишують хід, а в день коли сталася трагедія, тривожно сигналять. Немов будять приспану й присипану порохом забуття нашу пам’ять про тих, хто поклав голову в цих полях, захищаючи незалежність молодої Української держави.