хочу сюда!
 

Ксюша

30 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 28-40 лет

Придурки невмирущі!

  • 11.04.17, 11:27
Придурки невмирущі!
Працювала, якось, наша зведена комплексна бригада на пуску нового котла одного з цукропереробних заводів. В склад бригади входили електрик, хімік, теплотехник і я, як інженер по налагоджуванню контрольно-вимірювальної апаратури і автоматики (КВПтаА)
Електрик під'єднав свої три фази, куди треба, підписав процентовку, побажав нам здоров'я і "ба-а-альшо-о-ого чєловєчєского счастья", та й поїхав. Хімік займався хімводоочисткою, а ми з Славіком-теплотехніком - на котлі. Котел пройшов режим просушки - дуже важливий етап, щоб надалі справжній жар не зруйнував свод і весь корпус, а тепер стояв, - як казав Славік, "стабілізувався". Славік займався якимись вімірами та розрахунками, я настроював датчики та виконавчі механізми, інколи допомогаючи Славіку в його вимірах.
Одного разу, треба було перевірити якийсь розмір в топці. Я з рулеткою лишився зовні, а Славік з ліхтарем поліз через люк всередину топочного простору. За хвильку звідти почувся роздратований голос Славіка і чиєсь бубоніння, а потім з люку полетіли якісь ганчірки, пара драних ватних курток, кілька порожніх "чекушок" і, нарешті, майбутній кочегар, що повинен був весь час бути біля теплотехніка і, помогаючи йому, вчитися... А в котлі темно, тихо, тепло, пляшка з собою... Словом, всі умови для "культурного відпочинку"...
- Ти, дурна голово, хоч розумієш, що ми могли тебе разом з твоїм кублом, живцем спалити?
Стоїть, сопе, блимає п'яними очицями.
- Йди геть з заводу, проспись, бо зараз начальнику котельної скажу - і духу твого на заводі більше не буде! Ми ж з-за тебе, алкаша, в тюрму сісти можемо!
- Так я ж теє... Пробачте... Воно, якось так саме получилось. Не скажете? - Дякую...
На другий день, те чудо з ранку коло Славіка крутилося, в очі заглядало, дякувало, а з обіду пропало... Я хотів знайти його, щоб наказати прибрати лахміття з котельної, але лахміття вже не було... Десь пропало. Може, б на тому я й заспокоївся, (подумав би, що він сам догадався, виніс компромат), але залишені, порожні пляшки навели мене на іншу думку... Та й люк відкритий... Тихенько встромивши голову в люк, я почув смачний храп. Підійшов я до Славіка, та й кажу:
- Кинь свої обчислення, йди до начальника котельної, хій рятує і нас і себе від тюрми!
- Та ти що? Знову на гнізді?
- А де ж йому яйця висиджувати? - Звісно, на гнізді!! Йди вже, зви!
Потер Славік підбіріддя та й каже:
- Знаєш, воно ж таке дурне, ну виженуть його звідси, воно десь в іншому місці в халепу встряне та й загине... Давай людину врятуємо!
- Це ж як? - питаю.
- А як Макаренко вчив!
- А хіба Макаренко вчив як алкоголіків перевиховувати? - дивуюсь я.
- У Макаренка вчення універсальне, - сміється Славік. - Ти, он там коло щита стій і виконуй мої команди, голосно повторюючи їх. Добре?
- Добре, - кажу я і йду до щита керування.
Славік зачинив люка на міцний зовнішний засов, взяв відро з соляркою, намотав ганчірку на шматок арматурини, намацав в кишені сірники... Розуміючи що газ перекритий і на котлі і на ГРП, та ще й вентилі опломбовані, я з цікавістю очікую, що буде далі. Славік підходить до котла і, склавши долоні рупором кричить в лєток:
- Пробне розпалювання котла! Володя! Включай димосос!
- Єсть димсос! Включаю! З котла чути якийсь стук, - мабуть наш"вихованець" намагається видчинити люк.
- Включай вентилятор!
- Єсть вентилятор! - кричу я так, що, мабуть, і на прохідній чути. - Включаю!! Реве вентилятор, з котла чути крик. Але ми "не чуємо". Славік вмочує віхоть в солярку, чиркає сірником і підносить факел до лєтка...
- Володя! Подавай газ на факел!!! Котел пожадливо всмоктує багрове полум'я факела...
- Єсть газ на факел!!! Дикий крик з котла перебиває і шум димососа і виття вентилятора. Славік висмикує факел з лєтка і, знову, склавши долоні рупором кричить в лєток:
- Володя! Ти щось чув, чи мені здалося?
- Нічого не чув! - на всі легені кричу я, хоча несамовитий крик з котла, хоч і нерозбірливий, але гучніший за мій...
- Володя! - знову гукає Славік в котел - а де той придурок, якого ми вчора ледве не спалили?
- Я тут! Я тут! - випереджаючи мою відповідь, верещить придурок.
Далі те ж саме, але в зворотньому напрямі і з матюками:
- Перекрий газ, щоб не засмажити цього *** придурка!
- Виключи вентилятор, щоб цей *** *** не ***!
- Виключи димосос, бо *** *** на ***!
Нарешті знову запала тиша, що раз у раз переривалась схлипуванням та скавучанням. Славік відкрив люк. Звідти повалив сизий димок і витнулась скуйовджена голова з засопленим обличчям.
- Куди? - гаркнув Славік. - А кубло твоє хто прибирати буде?
- Я не можу... Я потім... Воно зараз горить!...
- Як горить? Що горить? Чого? - Розгубився Славік.
- А я ж тілогрійкою форсунку затуляв, щоб ви мене не спалили газом...
Славік плюнув з пересердя,
- Володя, включай димосос!
- А газ? - не втримався я.
- Включимо, як знову залізе! ...Придурок, ***!
Пам'ятаю, спитав я тоді Славика - чи не занадто суворе випробування ми вчинили? Славік подивився на мене уважно і відповів питанням:
- У тебе скільки діток? Двоє? І у мене одне. А у начальника котельної аж троє... То ти хотів би, щоб ми втрьох сіли, а діток наших той придурок виховував?
Подальша доля алкаша-придурка мені невідома. Наступного дня він звільнився, не витримавши "педагогічної поеми" в нашому виконанні, а напівзгоріле, "кубло" довелись витягати Славіку, щоб не було звинувачень в недбалості з його боку...
...Через кілька років, під час роботи на іншому підприємстві, в іншому місті, ми удвох з моїм колегою Геною налагоджували регулятор рівня в здоровенному, поки ще порожньому, баку для гарячої води. В розмові, між іншим, повідав я йому ту давню історю. Посміялись. В баку був квадратний люк, десь 60Х60см. Важка металева кришка була відкрита і спиралась на огорожу. До низу йшла, гублячись в темряві, металева драбина. Підійшов Гена до люку і сказав, повертаючись до мене:
- А поспоримо, що тут теж родич вашого придурка спить, - і, нахилившись над отвором і склавши долоні рупором, наче Славік, гукнув в темну порожнечу:
- Володя! Включай гарячу воду!!! І штовхнув кришку. Кришка впала з артелерійським гуркотом, а Гена став на неї обома ногами і ще добавив:
- Ну що ти там чухаєшся? Відкривай швидче!
Кришка під ногами Гени раптом засіпалась, Гена перелякано зіскочив, кришка відкрилася і з люку полізло... Ну, словом близьке по духу створіння того далекого придурка...
- Да-а-а! - сказав я придурки невмирущі. Вони і у вогні не горять і в воді не тонуть!
- А жаль, - підвів риску Гена.
22

Комментарии

111.04.17, 11:47

    211.04.17, 11:57

    на жаль - то є так

      311.04.17, 12:02

      Вони ж як тваринки туляться в кубельця де тепло і сухо

        411.04.17, 12:10

        "Мне кажется это карма, и от неё не уйдёшь".

          511.04.17, 12:10

            611.04.17, 12:11

            ...цікаво)

              711.04.17, 12:15

                811.04.17, 12:25Ответ на 4 от АскольдЪ

                "Мне кажется это карма, и от неё не уйдёшь".Зробили, що змогли...

                  911.04.17, 12:35

                    1011.04.17, 14:15

                    Від тюрми та суми не зарікайтесь. Хто зна, що шановного пана чекає попереду.

                      Страницы:
                      1
                      2
                      предыдущая
                      следующая