хочу сюда!
 

Ira

35 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 35-40 лет

Вплив мурашки на хід історії

Вплив мурашки на хід історії

Кажуть, що і мурашка може бути вісником, от і Рей Бредбері написав в своєму оповіданні як загибель одного метелика в минулому, вплинула на майбутню людську цивілізацію

  Але не будемо копати глибоко. Ось послухайте, як вплинув одним-єдиним словом п'ятирічний хлопчик на долю своєї 21 річної сестрички.

  Жили ми тоді в невеличкому селищі під Київом  Було мені тоді років п'ять-шість, а сестричка моя, що була аж на шістнадцять років старша, вчилась в київському медичному інституті.  В позаминулому, перед описуємою подією році, сестричку мою, з усім факультетом на пару тижнів "кинули" на осушку пойми притоки річки Ірпінь. Там, під холодним дощем, в болоті вона заробила запалення легенів, плеврит, хронічний гайморит і пропустола з-за хвороби рік навчання, бо зігрівали бідних студентів лише байками Островського, та партійними закликами.

З того часу сестричка моя часто хворіла, бо гайморит став її постійним супутником

 Але молодість є молодість і у вихідні до сестрички став вчащати хлопець-одногрупник. Я дуже добре запам'ятав його тому, що він страшенно лякав мене. Мало того, що він був якийсь чорний, худорлявий, дуже високий, так він ще й мав звичку постійно гратися брелоком у вигляді білого черепа на сріблястому ланцюжку. Цей череп і весь вигляд нашого гостя так лякав мене, що у вихідні, коли він мав нанести черговий візит, я намагався втекти з дому десь подалі від того страховиська.

   Одного разу я не встиг втекти вчасно, і от, на питання того страхітливого гостя, чи вдома Валя, я відповів, затинаючись:

 - Д-д-дома, але вона х-х-хворіє.

 - А що з нею? Спитав кавалер.

А треба сказати, що і батько мій лікар, і сестричка на лікаря вчилася, отже назви різних хитромудріх болячок я всмоктував ще з пелюшок і безапеляційно вживав їх при нагоді, не дуже турбуючись про доцільність і правільність...

        - Та, г-г-геморрой з-з-замучив, ляпнув я, намагаючись якнайшвидче втекти.

...Більше я того кавалера не бачив…

    Пройшло багато, дуже багато років. І сестричка моя і я завели власні сім'ї, обросли діточками, і от, якось, сплила в моїй пам'яті та давня зустріч, і я спитав у сестрички:

- А пам'ятаєш, до тебе, коли ти ще студенткою була, ходив такий довгий чорний хлопець. Де він подівся? Ви посварилися?

- Ти знаєш, каже сестричка, це й досі загадка для мене. Все було добре, і раптом він почав уникати мене, навіть на іншу лаву в аудиторії пересів, хоч завжди раніше разом сиділи. Не знаю, яка муха його вкусила...

- А я знаю ту муху, промовив я. То я... То все через мене.

- Через тебе? Не сміши, ти ж тоді таке мале було - три вершки від горшка! Що ти міг?

- А от, що міг, те і зробив... і я розповів сестричці всю правду...

Вона навіть не лаяла мене. Подумала і сказала:

- Добре, що так сталося, бо нащо мені такий супутник в житті, який хутко втік, навіть, від надуманої болячки своєї дівчини! Так, що я дякую тобі, братіку, за вчасне втручання! 

18

Комментарии

15.12.15, 13:34

Кумедно.

    25.12.15, 13:38


    На фіг таких "кавалєрів"

      Гость: _Милeди_

      35.12.15, 13:39

      хороший мальчик)

        45.12.15, 13:48

          55.12.15, 13:55Ответ на 3 от Гость: _Милeди_

          хороший мальчик)

            65.12.15, 13:56Ответ на 1 от Nech sa paci

            Кумедно.Було...

              75.12.15, 13:59

              аж на іншу лаву пересів.боявся заразитися, чи що

                85.12.15, 14:00

                  95.12.15, 14:02Ответ на 7 от xMbIPEHOK

                    105.12.15, 14:25

                    Гарна і повчальна історія

                      Страницы:
                      1
                      2
                      предыдущая
                      следующая