Професійний розвиток майбутнього фахівця. Стаття.

Сучасні тенденції розвитку галузі професійної освіти відзначаються особливостями: постійне ускладнення змісту освіти, підвищення рівня освітніх стандартів; ускладнення проблем виховання; розвязання складних професійно-педагогічних проблем, які вимагають інтеграції знань, практичних умінь і навичок суміжних наук – економіки, правознавства, та ін.; широке впровадження інформаційних технологій у навчально-виробничий процес. Тому, організація навчального-виховного процесу професійної школи повинна бути такою, щоб випускники володіли не лише знаннями, але й уміли застосовувати їх у процесі власної самостійної наукової, дослідницької й творчої діяльності.

На сучасному етапі розбудови системи професійної освіти виникла потреба суспільства в працівниках нового типу – освіченої, компетентної, творчої особистості, яка має вміння швидко і оперативно реагувати на зміни в професійному середовищі та самостійно навчатися протягом усього життя.    Сутність підготовки фахівця полягає у формуванні у нього системи знань і якостей особистості, необхідних для виконання різних функцій професійної діяльності. Адже професійний розвиток (зокрема саморозвиток) тісно пов‘язаний з особистісним розвитком. У цьому контексті актуальною є проблема створення умов для професійного саморозвитку майбутніх фахівців.

Навчання і самовдосконалення справжнього професіонала – майстра своєї справи триває протягом усього життя. Воно не обмежується рамками навчального закладу чи займаною посадою. Реалії кожного дня і виклики майбутніх змін ставлять кожного із нас перед необхідністю їх передбачення і відповідної підготовки. Саморозвиток регламентується соціально-економічними чинниками, психофізіологічним потенціалом людини, цілеспрямованістю і, в першу чергу, характером та змістом праці. Зумовлюючими силами саморозвитку є професійно - трудові, матеріальні, соціально - статусні й духовні потреби. Зміст саморозвитку є цілісним комплексом процесів і засобів поступу особистості, задоволенням її пізнавальних і духовних потреб, розкриттям і вдосконаленням природних задатків та здібностей.

Професійна підготовка спеціалістів здійснюється за різноманітними організаційними формами, моделями, системами і програмами, більшість із яких можна класифікувати за тривалістю, кількістю учасників та особливостями їх взаємодії, зв‘язком із практичною діяльністю. Аналіз педагогічної практики переконує, що успадковане інформаційно-догматичне навчання, загострює суперечності між вимогами, що постають перед спеціалістами у сучасних умовах.

 Найважливішим елементом мотивації саморозвитку є мотивація учіння, пізнання. Закладка даної мотивації, професійний саморозвиток майбутнього фахівця  повинна відбуватися ще в школі. Але, як показують багато досліджень, дана мотивація у учнів слабо диференційована або взагалі відсутня; деякі учні (навіть випускники) слабо усвідомлюють зв'язки між навчальними предметами і явищами швидкозмінного навколишнього світу.

За моделлю А. Маслоу, в ієрархії базових потреб на вищій сходинці знаходяться потреби у визнанні і у самоактуалізації. Потреба у визнанні включає як зростання особистісної самоповаги, значущості, так і пошану від інших, завоювання визнання, престижу. В рамках навчальної діяльності задоволення цієї потреби досягається, в основному, за рахунок успішного навчання. Причому, не лише завдяки своїм природним здібностям, але і завдяки силі мотивації.

Виявлено, що висока позитивна мотивація навчальної діяльності може компенсувати дефіцит спеціальних здібностей або недостатній запас знань, умінь і навиків, виступаючи як компенсаторний чинник. А успішність у навчанні, як відомо, є запорукою успішності у майбутній професійній діяльності. Отже, головним у навчальному закладі є формування позитивної мотивації навчальної діяльності, мотивації пізнання, що є основою професійного саморозвитку майбутнього фахівця.

Процес професійного розвитку та саморозвитку майбутнього спеціаліста різних галузей виробництва в період його професійної підготовки має свої особливості. Він відбувається в умовах навчальної діяльності, регламентується системою вимог з боку викладачів, навчальних програм, специфіки предмета професійної діяльності. Але цей процес потребує підвищення суб‘єктного компоненту особистості майбутнього фахівця у процесі його професійного саморозвитку. Серед системи педагогічних умов професійного саморозвитку у процесі підготовки майбутнього фахівця можна виділити такі:

 • орієнтація процесу навчання на формування спрямованості майбутнього спеціаліста на самоактуалізацію в майбутній професійній діяльності;

• збагачення змісту навчання системою понять і концепцій, що орієнтують майбутніх фахівців на самопроектування, самонавчання, самоорганізацію, саморозвиток у сфері професійно значимих якостей особистості.

Набуті знання, вміння, навики виступають для неї як засоби майбутньої професійної діяльності, тому головною для учня повинна стати спрямованість на підготовку до обраної професії, вироблення відношення до професійної діяльності як способу самореалізації. Встановлено, що ефективність формування професійної компетентності майбутнього фахівця залежить від рівня сформованості таких особистісних якостей, як мотивація досягнення успіху, самооцінка, суб‘єктивний локус контролю. Визначено, що найважливішим аспектом діяльності особистості є мотиваційна сфера, її значимість пов‘язана із аналізом джерел активності студентів, шляхів їх самовдосконалення та саморозвитку.

Отже студенти, які внутрішньо мотивовані, потребують меншого контролю. За зовнішньої мотивації контроль виступає як рушійна сила на шляху подолання труднощів, як метод підвищення самооцінки, збільшення самостійності. Високий рівень самооцінки означає гнучкість у перебудові своєї поведінки у відповідь на успішні (неуспішні) результати своєї діяльності і пов‘язана з самоефективністю. Чим більший її рівень, тим більше студент докладає зусиль для досягнення поставленої цілі і прояву наполегливості.