Три составляющих убийства Е.Щербаня. 1. Экономика

Евгений Щербань, пожалуй, был единственным из известных региональных бизнесменов, у кого отсутствовали темные биографические пятна. Не сидел, в шулерстве и рэкете замечен не был. Свою трудовую деятельность начинал простым горнорабочим в шахте. На заре перестройки занялся честным цеховым промыслом. Именно на этом поприще сколотил свой первый капитал. Деньги не проиграл в карты, не потратился на развлечения и купеческие загулы. Цепкий ум, предпринимательский талант и здоровое честолюбие подсказали ему правильные пути развития бизнеса. Таких же как и он сам убедил в необходимости объединения амбиций и усилий. В начале 90-х создает мощную производственно-коммерческую корпорацию «Атон». Позже под ее крылом разворачивает свою деятельность объединение «АгроДон», что позволило осуществить замысел, о котором говорил Щербань на встрече с фермерами: в села пошла первоклассная техника, горючее, удобрения, гербициды, семена. А в конце 95-го был подписан контракт с фирмой «Фата Груп» — 160 миллионов долларов на развитие агропромышленного комплекса Донбасса»
Экономическое и политическое становление молодой донецкой бизнес-элиты пришлось на период первого восшествия на президентский престол Леонида Кучмы. Подсидевший его до этого в премьерском кресле Ефим Звягильский вынужден был скрываться в Израиле. Его империя «красного директората» рухнула в одночасье. Однако Донбасс бесхозным не остался. Контроль над ситуацией в области перешел от директорского корпуса "крепких хозяйственников" к "коммерсантам". А конкретнее - к весьма разнородному конгломерату структур, подконтрольных Евгению Щербаню, Ахатю Брагину (к тому времени, помимо всего прочего, он уже стал президентом футбольного клуба "Шахтер") и Владимиру Щербаню, избранному в 1994 году губернатором области. Основной соперник последнего - ставленник традиционной донецкой номенклатуры Владимир Логвиненко эти выборы проиграл, уйдя затем на должность исполнительного директора в концерн "Энерго", красноречиво, таким образом, обозначив смену "хозяев" региона.
Эта "большая тройка" в течение 1995 года "переключила" на себя управление большинством промышленных предприятий Донбасса (благо Киеву, где шла нешуточная борьба между президентом Кучмой и руководством парламента, по-прежнему было не до регионов)".
(Александр Мищенко, агентство журналистских расследований, Донецк)
http://4vlada.net/politika-i-biznes/pechalnyi-rytsar


Тема убийства политика и бизнесмена Евгения Щербаня является ключевой для понимания короткой 20-летней истории современной независимой Украины. Три составляющих этого дела: экономическая, политическая и криминальная – переплелись в единый клубок. Попробуем рассмотреть и проанализировать каждую из них по отдельности на основе открытых источников информации, доступных каждому.
 


Газ, металл и уголь. История приватизации по-украински.

 
Экономическая ситуация, которая сопутствовала развалу СССР и образованию Украины, была следующей:
 
”В середине 1990-х “Газпром” стоял на двух льдинах: российские потребители были должны $15 млрд, а страны бывшего СССР — $7 млрд. Ни у тех ни у других не было денег. У российских потребителей выбивать деньги было невозможно по политическим причинам. А в СНГ царил бартер. На Украине схему «газ в обмен на товары» запускал некто Игорь Бакай. «Инициатива исходила от туркменских чиновников - они решили, что им удобнее работать не с украинским государством, а с частной компанией», - вспоминает он. В марте 1994 г. правительство Украины приняло постановление, по которому фирма «Республика» Бакая получила эксклюзив на поставки туркменского газа и все расчеты (в том числе за транзит с «Газпромом»). В Туркмению пошли эшелоны с валенками и галошами.
В 1994 г. украинские долги за газ перед Туркменией достигли почти $800 млн и туркмены прекратили поставки. По расчетам AHT Consulting, при посредничестве «Республики» на Украину пришло 10 млрд куб. м туркменского газа, на котором она заработала $500 млн. Благодаря «Республике» задолженность Украины увеличилась на $100 млн. Фирму и обвинить-то было не в чем: никаких гарантий от нее в правительственном постановлении не требовалось, гарантом выступало украинское правительство.”
http://www.compromat.ru/page_22476.htm
 
Из истории РАО Газпром:
“В отношении соседей действия «Газпрома» определялись и экономическими соображениями, и желанием сохранить влияние России в бывших союзных республиках. Особо сложно ситуация складывалась с Украиной, через которую на запад шло 95% российского экспорта газа и на территории которой расположены примерно половина ПХГ. В феврале 1993 года «Газпром» впервые отключил Украину за неплатежи. Ограничение поставок длилось всего сутки. Газовый долг Украины тогда превышал 138 млрд рублей, но на угрозы Москвы Киев отвечал, что перекроет трубу, по которой Россия поставляет газ в Западную Европу. В марте 1994 года «Газпром» снова прекратил поставки газа на Украину – она задолжала концерну более 1 трлн рублей. «Газпром» требовал быстрого погашения долга и настаивал, чтобы Киев уступил Москве часть прав на газопроводы и украинские промышленные предприятия. Украина на это не пошла и в 1995 году покрыла свою задолженность на 1,4 млрд долларов государственными облигациями, которые «Газпром» пустил на расчеты с налоговиками. “
http://www.vestnikevropy.com/all-articles/2011/3/10/i.html
 
Рассказывает бывший премьер Украины (06.03.1995 - 27.05.1996) Евгений Марчук: «надо вспомнить, какое наследство я получил. Инфляция – в несколько тысяч процентов в год! Денег своих нет, есть купонокарбованцы. Долг за газ перед Россией – миллиард долларов. А миллиард долларов в 1995 году – это как несколько миллиардов сегодня. И еще полтора миллиарда долларов – долги предприятий Советского Союза.»
http://uc.kr.ua/fresh3601/
 
[ Читати далі ]

Януковичу треба думати, як жити після приходу до влади Тимошенко

Роман Безсмертний, 46 років, політик. Народився в селі Мотижне Макарівського району Київської області. Батько Петро Кирилович – землевпорядник сільради, мати Ольга Дем'янівна – молодша медсестра дільничної лікарні. Навчався на історичному факультеті Київського педагогічного інституту імені Максима Горького, служив у армії, працював учителем історії в Бородянській середній школі №2. 1994 року вперше обраний до парламенту по Макарівському виборчому округу. Народний депутат з другого по п'яте скликань. За президентства Леоніда Кучми був його постійним представником у Верховній Раді. Очолював виборчий штаб Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року. Працював віце-прем'єром, заступником голови Секретаріату президента. З лютого 2010-го по червень 2011 року – посол України в Білорусі. Одружений. Із дружиною Тетяною виховують доньку Лілію

Чому в Україні склалася ситуація, що в другий тур президентських виборів позаторік вийшли Юлія Тимошенко та Віктор Янукович?

– Мене часто запитують: чи можу я стати президентом? Відповідаю: можете, але треба зробити це своєю метою і працювати. Спросоння ніхто не потрапляє у другий тур президентських виборів. Це – результат ­цілеспрямованої й тривалої попередньої роботи. Якщо подивимося на шлях ­Тимо­шенко й Януковича, то довше за них до цієї мети ніхто не йшов.

Я вперше почув прізвище Тимошенко 1995 року. 1997­го вона з'явилась у Верховній Раді. Тоді це була людина далека від політики. Під час першої нашої зустрічі вона жодного слова не могла сказати українською. Але працювала над собою і наближала свою мету. Шляхи Господні незбагненні. Для нас це дивно, бо ми зневіри­лися в Богові й собі, тому не вміємо вірити в те, що робимо. Але є ті, хто вірить – і вони перемагають. Зневірені в собі кажуть, що їм поталанило чи у них така доля. Ні. ­Тимо­шенко та Янукович не опускали голови, коли їх били, не кидали все й не тікали за кордон. Вони вперто прямували до мети і вставали рівно стільки разів, скільки ­падали. Тому коли кажуть, що Тимошенко не стане президентом ­ніколи – я цьому не дуже вірю.

Але зараз вона ув'язнена.

– Так. І я вірю, що Янукович хоче, щоб вона там залишилася назавжди. Але обставини можуть бути сильніші за його волю. Зараз усі добре розуміють, що за цією справою стоїть не генеральний прокурор, не окремий суддя, а саме Віктор Федорович. ­Можливо, перед інавгурацією президента Тимошенко всі політологи говоритимуть в один голос: ув'язнення допомогло їй. Сьогодні ж на Банковій треба думати, як жити далі після приходу до влади Тимошенко. Буде це через одну каденцію чи дві – неважливо.

Як Янукович міг прийняти таке рішення?

– Це емоційне рішення. Мислення Януковича було приблизно таке: "Ні Кучма, ні Ющенко, які "працювали" з Тимошенко, не змогли її зупинити, то що залишається мені?" Після цього в нього виринуло логічне припущення: "Посадити". ­Віктор Федорович вирішив так вивести її з прямої боротьби. Але Тимошенко і зараз працює над тим, щоб стати президентом.

Ви говорили про обставини. Хто їх ­створює?

– Суспільство.

[ Читати далі ]

Двойная жизнь



Украине царствующих олигархов, постсоветских трусов и погруженных в
историю пессимистов противостоит страна честных свободных тружеников,
жаждущих перемен.





Когда-то я придерживался плана, где все было расписано наперед:
хорошо учился в школе, хорошо себя вел, поступил в хороший университет.
Но, когда на последнем курсе задумался о будущем, почувствовал полнейшую
растерянность. Я не хотел идти работать. Меня приводила в ужас
перспектива засесть в офисе, заполнять какие-то бумажки и застрять в
этом навсегда. Я хотел заниматься чем-то другим и, исходя из
собственного опыта, узнать, что такое реальная жизнь.

В результате я обратился в Корпус мира, 27-месячную волонтерскую
программу для американцев, которые хотели бы пожить в другой стране,
помогая ее гражданам. Хотя Корпус мира не позволяет своим волонтерам
выбирать страну пребывания, я точно знал, куда я хочу. Это было место,
заворожившее меня с тех пор, как я себя помню, место, откуда происходили
мои предки. Украина.

Когда я был ребенком, мои мама и бабушки рассказывали мне истории о моих предках в «старой
стране», как они называли ее. Заочно я был очарован этим давно
исчезнувшим образом жизни и страстно желал увидеть Украину. Именно туда
меня и отправили.

Теперь я вспоминаю свой  приезд в село под названием Боярка, и в памяти возникает непривычная
пустота, огромное пространство вокруг меня. Я вырос в тени небоскребов
одного из самых суматошных метрополисов мира и неожиданно оказался в
месте, откуда до ближайшего соединения с интернетом было не меньше 20
км.

[ Читати далі ]

ЮРІЙ МАКАРОВ : : "Портрети" : 09.06.2012

Юрій Володимирович Макаров (*24 квітня 1955, Софія) — журналіст, телеведучий, документаліст. Оглядач часопису «Український тиждень», ведучий телевізійного каналу «ТВі».
Лауреат премії Телевізійної академії України «Золота Ера» в номінації
«Краща культурно-історична програма», багаторазовий номінант та двічі
лауреат національної премії «Телетріумф»
(2006, 2007), лауреат ІІ премії PROMAX/BDA (разом з О. Захаровою та О.
Роднянським) за краще промо телеканалу (Сан-Франціско, 1999). У 1999-му
Юрій Макаров обраний дійсним членом Телевізійної академії України
[ Читати далі ]

У Чернівецькій області розстріляли депутатів від "Фронту змін"

В результаті нападу невідомих у місті Вашківці Чернівецької області отримали поранення двоє депутатів місцевих рад від партії "Фронт змін", їх приятель загинув.

Як повідомляє прес-служба "Фронту змін", депутат Вижницької райради

Віталій Гарас разом із братом, депутатом Вашківецької міськради Юрієм Гарасем, приятелем Романом Ставчанським та іншими жителями міста дивилися футбольний матч на другому поверсі приміщення універмагу в місті Вашківці.

Близько 21.30 кілька молодих людей із травматичною та газовою зброєю

вбігли до приміщення й відкрили вогонь по Віталію, Юрію та їхньому приятелю. В результаті отриманих травм, несумісних із життям, Роман Ставчанський загинув.

Міліція прибула на місце оперативно, але нападникам вдалося втекти.

Віталій Гарас отримав три поранення. Йому зроблено операцію. Юрія Гараса із складним пораненням перевозять в обласну лікарню.

Від газової зброї постраждали також люди, які перебували в тому ж приміщенні.

Лідер партії "Фронт змін" Арсеній Яценюк звернувся до генерального прокурора з вимогою взяти на контроль розслідування справи. http://www.pravda.com.ua/news/2012/06/16/6966841/ *** Не зайве нагадати, що минулого року був застрелений у власному домі депутат Хмельницької облради від БЮТу Адам Яхієв, який був власником консервного заводу. http://job-sbu.org/ubiystvo-v-zhovtnevom-biznes-ili-politika.html