Світлана ОРЛОВСЬКА: Наш гість: Анатолій Кінах, народний депутат України від фракції "Партії Регіонів", президент Українського союзу промисловців та підприємців. Будемо говорити про перспективи України в економічній царині. Як, за рахунок кого і чого реалізовуватимуть амбітні плани подолання кризи вже до серпня, якою буде бюджетна політика, які перспективи зміни формули ціноутворення російського газу для України та створення спільного підприємства? Говорячи про економічні перспективи, у владі стверджують, що ми виходимо на якісно новий рівень. Зокрема, в уряді говорять про те, що ВВП у 2010 році зросло більш як на 4%, бюджет виконано на 99%, інфляція складає близько 9%. Натомість, експерти нагадують про фінансову кризу у світі, про величезні борги України, про відсталу і немодернізовану економіку. Наскільки реально до серпня подолати кризу та за рахунок чого? Бо в промові Миколи Азарова крім мобілізації зусиль інших способів не було вказано.
Анатолій КІНАХ: Я не поділяю такі оптимістичні висновки з приводу того, що ми вже долаємо системну та соціально-економічну кризу. І мені ближча позиція президента, який на останньому засіданні РНБОУ, яка розглядала ризики для України в 2011 році, чітко зформулював до уряду дві вимоги: казати людям правду чесно та професійно про реальну соціально-економічну ситуацію в Україні, зміцнювати зворотній зв'язок з суспільством, щоб люди розуміли ситуацію, проблеми, що потребують вирішення, методи вирішення, очікувані результати. 2011-тий рік ми починаємо в ситуації, кращій ніж на початок 2010-го року. Тоді держава не мала бюджету, він був прийнятий лише в квітні, що дуже негативно впливало на всі параметри нашого розвитку. Держава була перед фінансовою прірвою: зовнішній борг, прихований дефіцит бюджета під 135 млрд. грн., і безумовно, проблематика, яка стосувалася усьої системи влади. 2010-тий рік ми завершили із зростанням ВВП - до 5%, обсяг промислового виробництва зростає до 10-11%. Висновки міжнародних експертів свідчать, що ми відійшли від загрози дефолта, і відповідно, фінансова ситуація покращилася. Наприкінці грудня 2010 року прийнятий бюджет, що дало можливість більш чітко проаналізувати ситуацію, в тому числі валютно-курсову. Курс долару до гривні закладений на рівні 7,95. Зростання ВВП - 4,5%, інфляція - до 9%. В той же час залишилися величезні соціально-економічні проблеми. В першу чергу, за останній період суттєво погіршилася платоспроможність громадян України на внутрішньому ринку. Це дуже принципово з точки зору розвитку стимулів до виробництва продукції та послуг. Це вимагає від уряду, щоб кожний відсоток зростання ВВП був спрямований на покращення рівня та якості життя, платоспроможності громадян. Дані Європейського союзу підтверджують, що по рівню платоспроможності та статків громадяни України займають передостаннє місце в Європі. За нами -Молдова. Це питання має бути вирішене. Друга проблема - доступ до фінансово-кредитних ресурсів, як фізичних громадян, так і підприємців. Бо без іпотечного кредитування, вирішення проблем розвитку житла неможливе. Без кредитування вирішення проблем виробництва неможливе у таких галузях, як: агропромисловий комплекс, будівництво, машинобудування, тощо. Дуже серйозна проблема - подолання тіньової економіки та корупції. До 60% ВВП України знаходяться в тіні і не працюють на життєдіяльність держави. Тобто, мільярди гривень - за межами бюджету. Необхідно проводити глибокі структурні реформи з питань модернізації економіки, створення нових робочих місць, створення умов для захисту внутрішнього ринку (??? - Людина, яка при влады, розказуэ нам, що треба робити???), як роблять всі держави, формування ефективної експортної політики, підсилення зв'язку з суспільством, щоб не виникали ситуації такі, як з Податковим кодексом. Тоді деякі ідеологи кодексу забули, що в Україні сотні громадян боряться за фізичне виживання і треба боротися за кожне робоче місце. Тому 2010-тий рік створив підвалини для зростання, і зараз принципово, щоб уряд від ситуативного реагування на проблеми вийшов на системні, професійні, комплексні дії на основі програм підвищення ефективності виробництва та на цій основі - покращення життя людей. (майже доповідь Л.Брєжнєва!!) 

Світлана ОРЛОВСЬКА: Микола Азаров заявив, що 2011-тий рік відкриває новий розділ життя держави - розділ докорінних перетворень і модернізації. Це гарні слова, але все ж таки які перетворення очікують на громадян України. Одразу спадає на думку Трудовий та Житловий кодекси, Пенсійна реформа. Ми бачимо підвищення цін на житлово-комунальні тарифи. Натомість, план на наступний рік нічого позитивного нам не віщує. На цьому наголошують експерти. Тому що середню зарплату пропонують підняти на 4%, а ціни зростуть на 13-15%. До чого готуватися українським громадянам?
Анатолій КІНАХ: Всі ці питання можна вирішити тільки через конкретні, системні високопрофесійні дії. Мене дуже турбує те, що коли сьогодні ми говоримо про Пенсійну реформу, ЖКГ, Житловий кодекс, дуже недосконало формується політика інформування суспільства про суть цих перетворень та дуже важливих структурних реформ. Не можна зводити дуже складну та відповідальну Пенсійну реформу тільки для підвищення пенсійного віку для жінок. Це - частка. Програма пенсійної реформи повинна передбачати дуже серйозні цілі - зниження навантаження на фонд оплати праці, що створює умови для підвищення заробітної плати та зменшення тіньової частини оплати праці. Це питання, яке має принципове значення для строку життя наших громадян, яке є найнижчим в Європі. Потрібно підвищувати рівень фізичного здоров'я, умови дитинства та материнства, щоб вийти на середні показники в Європі. Це проблематика накопичувальної системи та третього рівня - недержавного пенсійного страхування. Це - довіра людей до фінансвової системи держави. Дуже важливо, щоб ми не спрощували напрямки стркутурних реформ. Щоб люди не думали, що реформування житлово-комунального комплексу - це тільки підвищення ціни на природний газ, тепло для населення. Коли ми кажемо про підвищення тарифів, то люди повинні бачити чіткий взаємозв'язок, що тарифи підвищилися у більшу сторону, але покращилася і якість послуг. Я стурбований тим, що структурні реформи декларуються, як необхідність виконання вимог МВФ, хоча ці зміни потрібні нам самим. Немає постійної та системної роботи по інформуванню людей та випередженню негативних наслідків відпрацювання оптимальних дій з тим, щоб мати довіру та підтримку людей. Щоб люди розуміли, через що потрібно пройти, щоб отримати позитивний результат, і коли він буде. Що стосується модернізації економіки, то в нас фізичний і моральний знос основних фондів зашкалює за 60-70% - вичерпаний радянський запас міцності. В банківській системі - ми не можемо жити і працювати, коли вартість кредитних ресурсів зашкалює до 20% річних. В Європі - 2-3% максимум. В соціальній системі недопустимо, щоб темпи зростання цін випереджали темпи зростання реальної заробітної плати і пенсій, бо за цим стоїть втрата рівня життя громадян !!! Весь цей комплекс проблем можна вирішити, лише спираючусь на довіру та підтримку людей. ( :) ) 

Світлана ОРЛОВСЬКА: Чи вдасться за 8 місяців, дотримуючись комунікацій з суспільством, подолати кризу у суспільній сусвідомості? Якими інструментами будуть долати кризу у суспільній свідомості?
Анатолій КІНАХ: Треба зрозуміти владі, що люди від неї очікують не переможних реляцій з приводу того, наскільки зростає ВВП чи який розвиток економіки (???? Це Кінах самому собі промовляє???). Люди дають оцінку владі по тому, що вони відчувають у реальному житті та реальних доходах. Зростають вони чи зміцнюються, є можливість забезпечити гідні умови для дітей та підтримати родину - це головні оцінки. Я впевнений, що люди будуть змінювати свою оцінку влади, тільки спираючись на ці реальні показники. Сьогодні в нас існує величезна проблема довіри людей. Це виправдана проблема, бо цей маятник стільки разів хитався, було стільки обіцянок. Зараз той момент, що не можна обіцяти і не виконувати. Я маю велику надію, що 2011-тий рік буде переломним. Поки в нас у владі протистояння, заручниками є суспільство, економіка, всі інші держави йдуть вперед. Польща має середню заробітну плату в 4 рази більшу, ніж у нас. А це - якість життя, здоров'я людей, можливість для самовдосконалення. Треба не допускати збільшення дистанції між нами та оточуючим світом. Бо ми поступаємось вже більшості держав СНД. З цього приводу цей рік повинен бути переломним.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Вимоги МВФ збігаються з інтересами України чи ні? Тому що дуже багато йшлося, що і проведення Пенсійної реформи і дефіцит бюджету - це вимоги МВФ для отримання чергового кредиту.
Анатолій КІНАХ: З точки зору модернізації і проведення структурних реформ - безумовно, збігаються. Але МВФ не цікавлять наші внутрішні проблеми. Його цікавить повернення боргів. МВФ - це фінансово-політична організація, яка в першу чергу, спрямовує свої дії, щоб Україна виконувала свої зобов'язання перед міжнародними кредиторами. А сьогодні державний борг України складає - приблизно 52 млрд. доларів США. І за останні 3 роки він зріс у 4 рази. Структурні реформи, створення сучасної пенсійної реформи, податкове законодавство - це необхідно нам. І дуже важливо, щоб умови, які ми підписуємо з МВФ, для отримання чергового траншу були балансом між нашими інтересами та інтересами наших міжнародних партнерів. Коли ми підписуємось під певною датою виконання вимог, це має бути частка зрозумілих для нас дій, як для влади, так і для суспільства. Цього нам не вистачає. Але в цілому, я змушений констатувати, що рівень учасників переговорів з України та якість умов співпраці - дуже низька. Умови МВФ, зафіксовані в угоді, які впливають на монетарну, грошово-кредитну, податкову, соціальну політику є проявами того, що Україна втрачає частку свого суверенітету. Через умови МВФ нам з-за кордону диктують параметри нашої політики. Це - неприпустимо. Зовнішні займи потрібні, але вони повинні йти на розвиток, а умови мають бути балансом інтересів.

Світлана ОРЛОВСЬКА: 2010-го року Україна позичила на 81 млрд більше ніж віддала. За даними Держказначейства. Кожен черговий транш МВФ - це успіх чи свідоцтво проблем в українкській економіці?
Анатолій КІНАХ: В першу чергу - друге. Кожен транш - це ковток кисня в борг. За період, поки ми споживаємо в борг цей кисень, треба зробити все, щоб економіка запрацювала ефективно та віддавати борги за рахунок цього, а не за рахунок нових боргів. Якщо попрацювати більш потужно з точки зору довіри людей до банківського сектору, створення умов доступу до депозитних рахунків, бо люди дуже багато втратили на цьому за останні декілька років. За рахунок зростання сприятливих умов, зокрема захисту заощаджень людей від інфляції, ми би отримали на порядок більше ресурсів, чим транші. Треба підвищувати використання власних ресурсів.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Які конкретні кроки повинні бути зроблені протягом 8-ми місяців, які реформи мають бути зроблені, ухвалено рішення?
Анатолій КІНАХ: Не допускати хаосу в ціновій політиці, щоб зростання цін не випереджало зростання заробітних плат та пенсій. Треба, щоб запрацювала Національна комісія по формуванню тарифів в житлово-комунальному господарстві. Треба прийняти такий закон. Соціальна цінова політика зараз має вирішальне значення. Треба не зупинятися по напрямку структурних та системних реформ, по напрямку системних дій. Треба зберігати умови для розвитку фізичних осіб - підприємців, малого бізнесу!!!. Треба продовжити та удосконалити спрощену систему оподаткування, бо сьогодні це джерело робочих місць. Я вдячний президенту, який до нас прислухався та наклав вето у свій час. Треба працювати у питаннях захисту внутрішнього ринку, програмах імпортозаміщення. Ми дуже далеко зайшли в споживанні імпортної продукції, особливо - харчової, широкого побутового споживання. Наші підприємства стоять, а ми споживаємо продукцію з Китаю, Польщі, Південно-Східної Азії. Держава повинна захищати ринок методами протекціонізму. Треба модернізувати економіку. Всі ці проблеми за 8 місяців не вирішити, але треба досягти незворотності позитивного розвитку.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Уряд продовжує переговори у 2011 році щодо перегляду формули про постачання російського природного газу до України. Про перспективи зміни форули російського газу для України представники нової влади говорили багато. Ця тема ще минулого року неоднаразово порушувалася під час українсько-російських переговорів. Проте вона зайшла у глухий кут. Чи можна очікувати цього року, що ціна буде вигідної для України?
Анатолій КІНАХ: По-перше, я вітаю принципову позицію уряду про перегляд формули ціни природного газу для України. Нажаль, ті контракти, угоди, які були підписані ще в січні 2009 року попереднім урядом в більшій частині не відповідають ні економічному змісту, ні національним інтересам України. Базова ціна в цій формулі для України закладена 450 дол. за тисячу кубометрів на кордоні Україна-Росія. Плюс динаміка ціни на нафту. А за останній період ціна на нафту збільшується на світових ринках. Вже 90-92 дол.за барель. Це приводить до того, що поступово зростає ціна для України і з 1-го січня 2011 року вона складає 264 дол. на кордоні за тисячу кубометрів. І це створює проблеми для всіх. Особливо для хімічної галузі, житлово-комунального господарства. Ціну треба обов’язково переглядати. Переговори треба вести з жорсткою аргументацію не тільки по ціні, а й боротися за те, щоб Україна не втратила статус стратегічного транзитора природного газу в Європу. Щоб наша газотранспортна система була завантажена. І паралельно треба вирішувати разом з Європейським співтовариством, Росією і Середньою Азією неприпустимість будівництва так званих альтернативних газопроводів. Особливо південного потіку, який по суті є протиріччем нашим базовим інтересам. Це дуже серйозна робота. І тут Україна як ніколи повинна виступати консолідованою державою і захищати ці інтереси. І в тому числі, наполягати на зміні ціни формули природного газу для України.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Говорять експерти: «Траекторія поразки української ціни закладена харківськими домовленостями. Намагаючись отримати більш дешевий газ, українська сторона змушена йти на нові і нові поступки. Безуспішні спроби поміняти формули ціни наврядчи будуть успішними, за єдиним винятком, коли українська сторона піде на стратегічну поступку Газпрому». Яка це може бути стратегічна поступка? Тобто що стоїть на кону: газотранспортна система, створення спільного підприємства між Нафтогазом і Газпромом і на яких умовах?
Анатолій КІНАХ: Не може бути ніяких односторонніх поступок. Особливо, де йде мова про наші національні інтереси. Питання в іншому. Україні треба активніше і професійно, системно бути учасником формування ринку природного газу в Європі. Мова йде про пошук балансу інтересів держав-постачальників. Це в першу чергу, Росія, Середня Азія, Туркменістан, Азербайджан, Україна, як стратегічний транзитор і споживачі в Європі. І рішення треба шукати у цьому трикутнику. Я впевнений, що інших варіантів не існує. І жодної поступки, яка суперечить нашим національним інтересам і діючому законодавству, бути не може. Ми маємо унікальну газотранспортну систему і треба робити все, щоб вона була завантажена, відповідала вимогам надійності, технічної конкурентоспроможності. І так можна бути важливою складовою енергетичної безпеки Європи.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Український приклад не виключив можливість створення спільного підприємства. Цитую: «Створення спільного підприємства, якщо це буде єдиною умовою перегляду формульного підходу, безумовно, цей аргумент буде використано». Все ж таки на яких для себе вигідних умовах ми можемо створити спільне підприємство?
Анатолій КІНАХ: Я вважаю, що для нас самий оптимальний варіант це створення підприємства на трьохсторонній основі. Як мінімум: Україна, Росія, ЄС. Це основа тої угоди, яку я як прем’єр-міністр ще підписував у 2002 році, з тим, щоб об’єднати інтереси партнерів, завантажити газотранспортну систему, створити умови для залучення інвестицій для її модернізації і надійності. Це головне. І це був би оптимальний варіант для України.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Чи можливий таких трикутник: Росія, Україна, ЄС?
Анатолій КІНАХ: Теоретично він можливий. А для того, щоб він був реальним, ЄС повинен мати більш чітку принципову позицію. Тому завдання України створити такий рівень переговорного процесу, щоб в ньому приймали участь, як мінімум три сторони. ЄС займав консолідовану позицію з точки зору диверсифікації надійної енергетичної безпеки Європи. Україна, Росія і Європейський Союз разом шукали спільні інтереси. І на це треба йти і дуже серйозно цілеспрямовано працювати.

Світлана ОРЛОВСЬКА: З іншого боку, Нафтогаз продовжує позичати у російських банків. Цього разу кредитну лінію українських компаній відкрив російський ВТБ банк. Представники влади запевняють, що ці кошти не йтимуть за російський газ, а будуть використовуватися для модернізації української транспортної системи. Експерти попереджають про те, що Росія отримає додаткові важелі. Кредити від російських банків, які залучає Нафтогаз можуть призвести до посилення важелів Газпрому, а також створять Україну більш чутливою для російської політики. Такі дії, на думку деяких експертів продовжують штовхати Нафтогаз у боргову яму. Як бути з такою ситуацією? Чи насправді ми не надаємо Росії багато важелів і так в переговорному процесі, щодо формули ціноутворення на російський газ ми не матимемо ніяких козирів, а доведеться віддавати найголовніше? Здається, що безвихідна ситуація.
Анатолій КІНАХ: Безвихідних ситуацій не повинно бути. Наша компанія є важливою часткою наших інтересів і в економіці, і в нашій позиції на європейському просторі. Тому я за те, щоб залучати ресурси для модернізації. Не для поточного споживання чи за розрахунки за спожитий в поточному режимі природний газ, а саме для модернізації. Дуже важливо, щоб була диверсифікація цих джерел фінансування. Щоб не було одностороннього збільшення займів, в тому числі від Російської Федерації. І зараз йдуть переговори з ЄС. Попередньо підписана угода в Брюсселі про залучення біля 2 млрд. євро для модернізації газотранспортної системи України. Треба дуже наполегливо працювати, не створюючи односторонньої економічної фінансової залежності з точки зору займів. І тут експерти праві, Україні потрібно проводити таку збалансовану політику. В тому числі в контексті балансів інтересів, як з постачальниками, так і з споживачами природного газу. І це повинно бути з консолідованої позиції держави. А не так, як було недавно.
СЛУХАЧКА: Анна. В минулому році було авансовано про експериментальне введення соціальних карток в чотирьох областях України. Виготовлення такої однієї адмінкарти становить 300 грн. На всі карточки - це величезні кошти. Яка нагальна потреба введення цих соціальних карток саме в цей час?
Анатолій КІНАХ: Я особито проти введення в поточних умовах соціальних карт. Необхідно відпрацювувати адресні методи нашого захисту. Щоб рівень соціального захисту визначався рівнем доходів людини, рівнем платоспроможності, працездатності. А з точки зору соціальних карток, Ви абсолютно праві, вони економічно-фінансово абсолютно не вигідні. Більш того, умови їх введення буде ще одним джерелом корупції і неефективного використання фінансових ресурсів держави.
СЛУХАЧ: Микола, Бородянка. В мене два запитання. Перше запитання: у нашому суспільстві з одного боку витрачаються гроші на свої родини, на весілля своїх дочок мільйони грошей, а 7 млн. людей уже пограбовано і знищено. То Ви гуманісти чи фашисти? Друге запитання: намічається продаж землі десь з початку весни. То що тоді залишиться українському народу? Стадом бродити по чужій землі, де немає в українців ні заводів, ні фабрик. Що це за режим такий - фашистський?
Анатолій КІНАХ: Я розумію рівень Вашої стурбованості. Це, що стосується розподілу між рівнем доходів громадян України і невеликої частини нашого суспільства, це безумовно, неприпустимі речі. В самих капіталізованих державах, такі як США, розрив між малими і високими доходами складає 5-7 разів, а в Україні – 30-40 разів. І коли ми бачимо інформацію про 10 млн. доларів, які витрачаються нашими олігархами на дні народження, то це «пір в час чуми». Такі речі не допустимі. І треба змінювати цю ситуацію, інакше виникне інша революційна ситуація. І це в вже було в історії і ми знаємо, до чого це приводило. Те, що стосується землі. Однозначно не можна в односторонньому порядку скасовувати мораторій на вільний продаж сільосп угідь. Починаючи з того, що в нас немає якісного законодавства, треба приймати закон про державний кадастр, щоб мати уяву, цим ми володіємо, закон про захист землі, про захист її родючості. Не допускати до української землі тих, хто має великі закордонні капітали. І Україна повинна мати чітку прграму про формування сучасних земельних відносин, як це в усьому світі з усіма складовими. Починаючи з захисту землі і розуміючи, що земля це національне надбання, яке належить і наступним поколінням. Я впевпений, що виправдань таким діям немає. Ми не готові до такого вільного ринку. І це буде передчасно. І може призвести до втрати останнього, що залишилося в Україні – це земля .
СЛУХАЧ: Вам не кажется, что в таком ревностном отношении к газотранспортной системе, к земле, кого именно мы защищаем, оставляя это все как бы в руках государства? Мы же защищаем только тех, которые из получения власти сделали самый выгодный и рентабельный бизнес. Вы сегодня устанавливаете власть в той мощи, в которой она была в 1983 году. Но та власть имела неоспоримое моральное преимущество перед Вами, потому что она действовала в интересах абсолютного большинства населения. Вы действуете сугубо в своих интересах. Вы понимаете, что сконцентрировав подобную власть, Вы получите ответственность, которую Вы не вытянете? Вы понимаете, что судить Вас будут по тем законам, по которым старост после освобождения судили, когда березки к земле пригибали?
Анатолій КІНАХ: Украина находится в глубочайшем кризисе. Для выхода, нам надо понимать, что у нас очень серьезная проблема кризиса власти и управления. Вертикаль власти, которая сегодня формируется в Украине, необходима, чтоб сконцентрировать вокруг нее и политическую волю, ум, ресурсы для выхода из кризиса и развития. Но это даст результат только тогда, когда эта вертикаль будет дополнятся высоким уровнем профессионализма, понимания приоритетов страны и людей, умением бороться за интересы и создавать условия для жизни. В противном случае, это приведет к тому, о чем Вы говорите. Это наш шанс. Нам надо выходить из положения, когда страна стала заложником власти, иначе мы останемся на задворках. Власть не должна быть самоцелью. Власть и ответственность - это синонимы. Власть должна создаваться для того, чтоб обслуживать свой народ и государство. :) :) :)
СЛУХАЧ: Когда Вы были премьер-министром Украины, Украина тоже брала кредиты. Зачем и где? В Европе большой бизнес платит 40-50% налогов, а в Украине - 17%. Когда в Украине большой бизнес будет тоже платить 40-50%?
Анатолій КІНАХ: В 2002 году мы отказались от траншей МВФ и перешли в отношениях с МВФ на уровень консультаций и экспертных оценок. Это был положительный результат. По утверждениям международных экспертов налоговая система Украины по уровню фискального давления, коррумпированности - одна из худших в мире. Из 183 стран мы занимаем 181-ое место. В реалиях налоги должны платить все. Доходная часть бюджета не должна выполняться только за счет предпринимателей - физических лиц, как самой незащищенной сферы предпринимателей. Нельзя добиваться того, чтоб доходная часть пополнялась за счет фискального давления или государственного финансового рэкета. Надо расширять базу налогообложения, жестко давать по рукам коррупционерам, чтоб налоговая система создавала условия для стимулирования деловой экономической активности, как это делается во всех странах.
СЛУХАЧ: Чому при податковій реформі не була введена прогресивна шкала оподаткування фізичних осіб? Чи можна вважати прийнятий Податковий кодекс реформаторським? Що в ньому реформаторського?
Анатолій КІНАХ: Ні, не можна. Податковий кодекс - це механічне збирання законів, там немає серйозних проявів реформи. Зараз працюють спеціальні експертні групи з тим, щоб податкова реформа була по змісту спрямована на створення стимулу для розвитку та модернізації економіки та прискорення амортизації, інвестування прибутку, створення нових робочих місць. Щоб була диференційована шкала оподаткування доходів. Не 15-17%, а 25-30%. Багаті повинні ділитися з бідними. Повинні бути введені податки на розкіш. Весь світ в умовах кризи підтримує самозайнятість населення та створює сприятливі умови, щоб люди йшли не на біржу праці, а за рахунок власної волі, розуму та роботи створювали умови для свого життя.
СЛУХАЧ: Михаил, Одесса. Виктор Янукович и Николай Азаров бьются, как рыба об лед, чтоб опустить планку газа, а оппозиция молчит. Нет ни майданов, ни митингов у Российского посольства. Почему оппозиция не поможет нашему правительству? ( А опозиція за гратами, чи ви не в курсі?)
Анатолій КІНАХ: Оппозиция должна быть. И во всем мире это - источник альтернативных предложений. У нас оппозиции, как таковой нет. У нас она работает по принципу "Чем хуже - тем лучше". Оппозиция не должна разрушать экономику государства. В вопросе цены на природный газ, который является стратегическим вопросом, исходя из энергоемкости нашей экономики, должны объединяться все. Когда речь идет о серьезных внешних, международных интересах страны надо объединять усилия.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Як будете об'єднуватися цього тижня, коли Верховна Рада запрацює в пленарному режимі? Чого очікувати?
Анатолій КІНАХ: Погоджений порядок денний. На цьому тижні розглядатимуться питання земельних відносин та доповідь уповноваженого по правам людини Ніни Іванівни Карпачової та міністру внутрішніх справ з приводу поточних проблем і захисту життя та безпеки наших громадян.

Сергій СУЛИМ: Наш гість: Віктор Суслов, заслужений економіст України. Говоритимемо про економічні перспективи на 2011 рік. Почнемо з хороших новин, Микола Азаров, прем’єр-міністр України, повідомив, що за його даними ВВП у 2010 році зросло більше ніж на 4%, Бюджет виконано на 99%, інфляція складає близько 9%. Крім того він упевнений, що кризу в Україні буде подолано до серпня 2011 року. «Я бачу, що за умови мобілізації наших зусиль Україна до серпня подалає кризу як в економіці, так і в суспільній свідомості» сказав Микола Азаров. Ви поділяєте оптимізм прем’єр-міністра про те, що саме до серпня, до 20-ї річниці незалежності ми подолаємо кризу.
Віктор СУСЛОВ: Мы находимся в начале нового 2011 года. Я понимаю, что слова премьер-министра тоже нужно понимать как элемент поздравления украинскому народу. В этом случае всегда принято высказывать надежды на лучшее. На то, что все будут здоровы, что кризис пройдет, что общественное сознание тоже исправится и будет смотреть на жизнь оптимистично. Я ко всему этому присоединяюсь. И хочу всем пожелать здоровья и успехов. Но надо сказать, что все не будет так просто. Потому что если говорить о преодолении кризиса, то к сожалению, я сегодня читал выступления видных иностранных экономистов, например, Лауреат Нобелевской премии высказался в начале нового года. Он говорит, что да в 2010 году надеялись, что мир преодолеет кризис, но почти банкротство Греции с трудом спасли, проблемы которые накапливаются в странах Еврозоны, прогнозы, что возможно Еврозона не устоит. И Европейским странам придется отказываться от евро. Валютные войны, демпинг, взаимная девальвация валют, колоссальные эмиссии. Все это говорит о том, что в Европе и в мире кризис вовсе не заканчивается. И маловероятно, что он закончиться в 2011 году. Но Украина не изолирована от всего мира. Она будет подвержена этому же кризису. И одну маленькую цифру хочу назвать, которую озвучил новый глава Национального банка. Он сказал, что конечно, все будет замечательно, только нам в следующем году нужно будет выплатить 47 млрд. дол внешних долгов. При том, что у нас валютные резервы 34 млрд. Поэтому откуда мы возьмем эти деньги и как мы их выплатим - тоже интересный вопрос.

Сергій СУЛИМ: Тобто не може бути такого, що в світі криза, а в Україні кризи не було. Чи навпаки, щоб Україна цю кризу використовувала для свого зростання?
Віктор СУСЛОВ: В том то и особенность украинская. Что наша власть всегда делает более бодрые заявления, чем руководители других стран. Имея самые большие объемы падения валового продукта в условиях кризиса. Имея крайне тяжелые проблемы. В том числе и Пенсионного фонда, роста цен. Новый год начался с весьма высокого роста цен. Об этом нельзя не сказать. Зайдите на заправку, магазин, базар. Дело в том, что вступил в действие ряд законодательных норм. И в частности введен специальный акциз, который должен служить пополнению дорожного фонда, вместо транспортного сбора. И он сразу повышает цену бензина на 50 коп. Что мы и увидели с 1-го января. Но введены и ряд других норм. Те же акцизы, налоги. И поскольку цель – увеличение дохода Бюджета, то мы видим и целый ряд новых проблем. Естественно, Антимонопольный комитет возбуждает дел,а пытаясь разобраться почему растут цены на бензин. Далеко ходить не надо. Это результат законотворческой деятельности Верховной Рады.

Сергій СУЛИМ: Ви вже згадали про світові тенденції. І Україна від них залежна. Ми експотрно залежна країна. Величезні борги нікуди не поділися. Проблеми між Китаем та США. Проблеми в Японії, про це пишуть зараз у світовій пресі економісти. І Ви про них згадували. Їх прогнози не оптимістичні. Вони говорять, що фінансові інструменти, монетарні, не призвели до бажаних змін в світовій економіці. І потрібні структурні реформи. Хтось пропонує структурні реформи із світил світової економіки для країн Єврозони, для США?
Віктор СУСЛОВ: Последние 2-3 года борьбы с мировым кризисом на Западе шли в русле классических кейнсианских рецептов. Когда этот пожар тушили потоком новых денег. И попытками стимулировать внутренний спрос. Но поскольку, как выяснилось, закончилось полное доминирование США в сфере валютных отношений. Выяснилось, что Китай, а от него все требовали ревальвировать свою валюту и тем самым ограничить свой экспорт, но он на это не пошел, и это вылилось в валютные войны. Все встречи руководителей 20-ти ведущих промышленных стран Запада не привели к положительным результатам и соглашениям. Поэтому те старые рецепты оказались не эффективны. Многие специалисты оценивают состояние финансовой банковской системы, в том числе и на Западе, как достаточно сложное. Но по настоящему эту тему далеко не решили и в Украине. Я хотел бы напомнить, что кризис начался, как кризис в финансовой системе, кризис банков, но те крупнейшие банки, которые у нас стали неплатежеспособными, в которых были закачены 17 млрд. грн. кредитов для финансирования, это банк Надра, Газбанк, Родовид, Банк Киев, Укрпромбанк, они не возобновили нормальной работы. Они снова требовали примерно таких же сумм дополнительной рекапитализации. И здесь неясна политика правительства, она не объявлена. В целом оздоровление банковской системы не проведено. Ряд экспертов утверждают, что у нас до 50% кредитов в той или иной мере проблемные, сомнительные, и часть из них, вероятно, не возвратные. Это работа по стабилизации финансовой системы не доведена до конца. А то, что система работает, то она работает на постоянной подкачке денежными ресурсами. Поэтому кризис далеко не заканчивается. Может до августа правительство и Национальный банк проведут все необходимые решения, но дело в том, что об этих решениях еще и не объявлено.

Сергій СУЛИМ: Нажаль, Микола Азаров не сказав, завдяки яким крокам можна вивести Україну з кризи вже через 8 місяців. Про що говорять світові економісти. І вони також говорять про структурні реформи. Вони якось ці структурні реформи окреслюють чи крім побажань нічого не чуємо?
Віктор СУСЛОВ: Под структурными реформами понимают серьезные вложения в инфраструктуру. Опять-таки стимулирования спроса. Украина, конечно, идет этим путем. У нас резко увеличились вложения в инфраструктуру в ходе подготовке к Евро-2012. Ряд дорог построены либо строятся. Мосты строятся, мы это и в Киеве видим. То есть определенный спрос и стимулирование идет. Но под структурными реформами для Украины надо понимать перестройку и создание конкурентоспособной структуры. И Вы правильно упомянули, что более 50% нашего экспорта - это экспорт металла, продуктов химии, минерального сырья и частично экспорт сельскохозяйственной продукции. Украина почти не экспортирует сложную продукцию, машиностроение, наукоемкую продукцию. Об этом все время говорится. Но пока мы экспортируем в основном сырье. Украина абсолютно зависима от конъюнктуры мировой торговли. Достаточно пустить очередной металлургический комбинат в Китае и выясняется, что Украина уже не конкурентоспособна с металлом. Происходит колебание цен на энергоносители, газ дорожает, и уже проблемы с реализацией металла, потому что резко повышается себестоимость. Энергоемкость чрезмерно высокая. Надо было бы перестраивать всю нашу металлургию и другие отрасли, снижая удельную энергоемкость производства. Но все это очень медленно делается, потому что до сих пор в стране занимались немного другим. Занимались в основном дележом бывшей государственной собственности. А вовсе не совершенствованием нашего производства.

Сергій СУЛИМ: Цікаво чи у 2011 не будуть продовжувати займатися розподілом. Тільки можливо вже не державної власності, а власності звичайних людей. До речі, програма соціального розвитку України на 2011 рік буде готова до кінця березня, про це повідомив перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв. Він відзначив, що важливим пунктом програми буде інвестиційна складова. Можна сподіватися, що в цій програмі ми щось побачимо добре? Чи взагалі ці програми приймаються з розрахунку, що вони будуть виконуватися?
Віктор СУСЛОВ: Конечно, очень хочется надеяться. Мне надеяться с одной стороны легче, с другой тяжелее, потому что я всех этих людей знаю лично. И достаточно высоко оцениваю с профессиональной точки зрения. Но в стране до сих пор продолжаются внутренние серьезные противоречия политического плана. В стране до сих пор недооценивается значение борьбы с коррупцией и правильная работа судебной системы. Потому что то, что сделано с судебной системой теми же инвесторами, очень часто воспринимается не позитивно. На каких инвесторов мы рассчитываем? Мы должны максимально использовать возможности внутренних инвестиций и привлекать внешние инвестиции. Пока еще внешние инвесторы не очень верят в украинскую политику. Они ждут здесь реальной борьбы с коррупцией, справедливых судебных решений, перестройки работы всей экономики на международных стандартах. В том числе и в бухгалтерских стандартах, отчетности. Для того чтобы инвестор пришел, очень много нужно. И все знают, что нужно. Но за эти годы не было сделано то, что надо было бы. Соответственно, если мы смотрим на все рейтинги прозрачности экономики, легкости ведения бизнеса, состояние налоговой системы, уровня коррумпирования, то за последние годы Украина не продвинулась. Она скорее даже и понизилась в этих рейтингах. Поэтому я думаю, что правительству надо не просто формулировать правильные экономические идеи, а больше внимания уделить идеологии своей работы и определению тех сил, социальных, на которые оно в этой работе по реформированию экономики могло бы опереться. Для этого нужно преодолевать раскол в обществе. Для этого общество нужно не делить, а объединять. Так что пока в плане политическом, я считаю, что сделано мало.

Сергій СУЛИМ: Ви висловили сумнів щодо можливості виплат боргів Україною вже в цьому році. У всякому разі це буде складно. Я зустрічався з думками експертів, які стверджують, що це можливо. Особливо зважаючи на те, що Бюджет на 2011 рік прийнято такий, який передбачає фактичне заморожування соціальних видатків. Я можу зсилатися на польських експертів центру досліджень, які вважають, що виконання дохідної частини Бюджету прийнятого в грудні українським парламентом, цілком ймовірно. І вони вважають, що Україна може отримати другий транш МВФ в березні після проведення Пенсійної реформи. Чому ми так зацікавлені в траншах МВФ? Нам потрібні гроші? МВФ говорить, проводьте Пенсійну реформу, збільшуйте тарифи і так далі. У МВФ свої інтереси. А в України - точно не свої. Чому ми так зациклені на МВФ? Чи більше ніде взяти гроші?
Віктор СУСЛОВ: Очень хороший вопрос. Каждый транш МВФ это успех или свидетельство проблем украинской экономики? Это свидетельство проблем. Потому что до тех пор, пока Украина борется, просит и добивается новых кредитов, она говорит другими словами, что мы не можем свести наши доходы и расходы. К сожалению, наши расходы, в том числе те, которые идут на потребление, превышают наши доходы. Мы вынуждены производить часть своего общественного потребления за счет чужих денег. В том числе за счет кредитов МВФ. Когда говорят, что кредиты МВФ не расходуются на потребление, то это неправда. Потому что и официально частично они идут на покрытие дефицита государственного бюджета, а то, что идет в валютные резервы, все равно обеспечивает просто нехватку валюты и возможность конвертирования гривны в доллар в те моменты, когда наступает необходимость расчета по внешним долгам. Я бы хотел отметить, что ускорились темпы роста валового внешнего долга в Украине. Если на начало кризиса, в октябре 2008 года у нас было около 102 млрд. дол, то за период кризиса мы еще добавили 7 млрд. дол. У нас по-прежнему отрицательный счет текущих операций. И это означает то импорта у нас по-прежнему больше экспорта. Хотя это отрицательное сальдо сократилось. Оно достигало когда-то в 2008 году 18 млрд. Сейчас оно намного меньше. Но тем не менее эти проблемы остаются. И поскольку экономика по-прежнему не сбалансирована, то я думаю, что мы скажем, что мы вышли из кризиса тогда, когда мы скажем, что нам больше не нужны кредиты МВФ.

Сергій СУЛИМ: Вимоги МВФ збігаються з нашими інтересами?
Віктор СУСЛОВ: Частично да.

Сергій СУЛИМ: Чи сприяють вони тому, щоб до серпня 2011 року ми сказали, що нам кредити МВФ не потрібні?
Віктор СУСЛОВ: МВФ представляет собой определенную группу стран-кредиторов, за счет которых Украина получает эти кредиты. Поэтому задача МВФ проводить в Украину такую политику, в которой она сможет обслуживать свои внешние долги, сможет своевременно уплачивать проценты и сможет вернуть эти кредиты. Но не только кредиты МВФ. Потому что МВФ обеспечивает интересы того иностранного капитала стран, которые уже пришли в Украину. И названые огромные суммы внешних долгов - в основном это долги коммерческие. Потому что заемщиками в Украине являлось не только государство. Больше 40 млрд. дол на начало кризиса было взято украинскими банками. И значительную часть из этих сумм уже вернули. Там осталось около 26 млрд.дол. В том числе, эти деньги вернули за счет полученных кредитов МВФ. Значительные суммы долга накоплены и в других секторах экономики. В строительстве, торговле и т.д. Что хотят в МВФ? МВФ хочет, чтобы мы платили по долгам. И естественно, чтоб мы платили по долгам, мы не должны увеличивать свои долги. А для этого нужно сокращать дефицит бюджета. Он хочет, чтобы в Бюджете были расписаны сроки и программа погашения внешних долгов. Он хочет, чтобы эта программа выполнялась. Поэтому МВФ заставляет нас вводить жесткий режим экономии. Среди наших расходов на первое место выходят расходы по обслуживанию и погашению внешних долгов. Не только перед МВФ, но и перед другими кредиторами. Поэтому такая стабилизация, если она и будет достигаться. То она будет достигаться за счет понижения уровня жизни граждан, которые должны понимать, что надо платить по долгам.

Сергій СУЛИМ: Нехай знижується рівень доходів громадян, але чи є це запорукою модернізації країни і розвитку?
Віктор СУСЛОВ: У МВФ нет цели модернизации страны. У МВФ одна цель – обеспечить возврат долгов.

Сергій СУЛИМ: А модернізація вже наша турбота.
Віктор СУСЛОВ: Да.

Сергій СУЛИМ: Невже Україні більше ніде взяти гроші? Внутрішніх нема ніяких джерел? Є експерти і фахівці,які стверджують, що такі джерела є.
Віктор СУСЛОВ: Очень большой резерв кроется еще в развитии сельского хозяйства. Тем более, мировая конъюнктура благоприятна в этом плане. Нарастает дефицит продовольствия в мире. Украина как развитая сельскохозяйственная страна имеет большой потенциал наращивания производства зерновых. Украина имеет большой потенциал развития животноводства. А оно у нас гибнет из-за неправильной политики.

Сергій СУЛИМ: А тіньові потоки, які йдуть кудись?
Віктор СУСЛОВ: Это само собой. Если по некоторым оценкам до 50% - это теневые потоки, то конечно, их легализация могла бы дать очень большие поступления в бюджет. Но этот вопрос, связанный с борьбой с коррупцией, с господством в стране определенных олигархических групп, с оффшорными схемами. Ведь в Украине официально крупнейший инвестор известен, это Кипр. У нас почти четверть всех иностранных инвестиций – это инвестиции с Кипра.

Сергій СУЛИМ: В нас величезиний борг Пенсійного фонду. Віктор Янукович та Микола Азаров називали цифру в 60 млрд. грн. Може вона і менша. Пенсійна реформа давно потрібна - це відомо. Дуже погано - наявність цього боргу. Фахівці у сфері пенсійної реформи давно говорили, що ліквідувати дефіцит пенсійного фонду можливо, але не за рахунок пенсійного віку, як це передбачають у законопроекті, поданому Сергієм Тігіпко, а за рахунок детінізації економіки, припинення практики платити зарплату в конвертах. Про це говорив голова Федерації профспілок представників малого та середнього підприємництва України В'ячеслав Рой. А от ми чомусь починаємо не з детінізації, а зі збільшення віку, а фактично - зі зменшення пенсій. Це правильно чи ні?
Віктор СУСЛОВ: Я думаю, что правительство собирается сделать то, что оно может сделать, потому что про детенизацию говорить хорошо, но там настолько большие интересы, в том числе и политические, что принять соответствующее решение не получается. Точно также хотели с этого года ввести обложение доходов по депозитам, и не смогли. Налог на недвижимость выродился в такие формы, когда нормативы 120 м, 240 м., с которых начинается обложение, ничего в бюджет не принесут и много о чем можно говорить. Проще пойти тем путем, которым и решило идти правительство, внеся законопроект по пенсионной реформе в Верховную Раду, и 24-го декабря Сергей Тигипко выступил и попытался обосновать необходимость и основные идеи реформы. Не все было убедительно, но эту тему стоит обсудить детальнее. За 2010 год Пенсионный фонд оказался дефицитен в размере 27 млрд. гривен. И эти деньги быль взяты в Государственном бюджете и выплачены за счет бюджета, что создало дополнительные сложности для бюджета. Цифра в 60 млрд. – это, скорее всего - общая сумма задолженности Пенсионного фонда перед бюджетом, потому что в предыдущие годы Бюджет также систематически поддерживал Пенсионный фонд. С чем связана эта вся ситуация? В основе лежат демографические факторы. Украина имеет больше 14,4 млн. работающих и 13,7 млн. пенсионеров. Подобного соотношения нет Европе. Причин этому несколько. Основная причина в том, что 5-6 млн. работает за границей и ничего не платят в Пенсионный фонд, и это создает резкие дисбалансы. Если так, то надо было определиться с судьбой и этих граждан, которые обязаны платить в пенсионные фонды, потому что они все равно сюда вернутся, и на пенсии с Пенсионного фонда они будут претендовать в свое время. В итоге такого неудачного демографического соотношения данных получается, что при достаточно низкой производительности труда и низких доходах, пенсионные отчисления в Украине - самые высокие в Европе, а возможно - и в мире, потому что 33,26% в Пенсионный фонд работодатель платит от фонда зарплаты, еще 2% платят сами работающие. То есть у нас - больше 35%. В США выплачивается 15%. Обложение настолько большое, что очень часто толкает работодателя к выплатам зарплаты в конвертах. В нашей стране колоссальные начисления на фонд зарплаты. Повышать эти начисления некуда больше, потому что нет таких аналогов. Понижать их невозможно, потому что тогда дефицитность возрастет еще больше. Поэтому правительством приняты такие решения: сделана попытка перераспределить средства фонда. Знаете ли Вы, что во многом это оправдано, потому что есть очень большие различия в пенсиях. Недавно упомянули одного нового пенсионера. Голова НБУ ушел на пенсию, и ему назначили пенсию 135 тыс. грн. Это больше чем в 100 раз превышает среднюю пенсию.

Сергій СУЛИМ: Якщо його пенсію поділити, 50 чоловік зможе отримувати нормальну пенсію. Це не вирішить проблеми в Україні.
Віктор СУСЛОВ: Его пенсия не решит проблемы. Есть миллионы людей, которые получают специальные пенсии и большие пенсии.

Сергій СУЛИМ: Логіка в тому, щоб скоротити спеціальні пенсії.
Віктор СУСЛОВ: Да. И правительство пошло по этому пути. Это одна из возможностей для перераспределения средств Пенсионного фонда в пользу малообеспеченных.

Сергій СУЛИМ: Є логіка в тому, щоб збільшити пенсійний вік? Це матиме економічний ефект?
Віктор СУСЛОВ: Безусловно. По проекту, который находится в Верховной Раде и предполагается повышение пенсионного возраста для женщин на 5 лет, постепенно на полгода в течение каждого года. И таким образом за 10 лет на 5 лет пенсионный возраст можно поднять до 60-ти лет. Тем более, что это была советская практика такого маленького пенсионного возраста: для женщин - 55 лет, для мужчин - 60 лет. В среднем в Европе пенсионный возраст - 65-67 лет. И как ориентир объявлено, что Европа движется к пенсионному возрасту в 70 лет. Это даст достаточно серьезный экономический эффект и позволит сократить дефицит пенсионного фонда.

Сергій СУЛИМ: Розробники пенсійної реформи планують отримати від неї в 2011 році 1,7 млрд. грн.
Віктор СУСЛОВ: Тигипко об этом объявил. Но это при увеличении пенсионного возраста для женщин на полгода. И такая сумма будет каждый год. А в целом в результате мер, которое правительство предлагает провести, они рассчитывают сократить дефицит пенсионного фонда с 27 млрд до 18 млрд.

Сергій СУЛИМ: У нас лише 25-30% чоловіків доживають до пенсійного віку. Якщо збільшать, то ще буде менше. Всі вони платили цей пенсійний внесок. Куди ж ці гроші постійно діваються? Чи треба Пенсійному фонду провести аудит?
Віктор СУСЛОВ: Маловероятно, что эти деньги могли куда-то исчезать. В той части, что идет на содержание аппарата Пенсионного фонда, там могут быть злоупотребления. Но не может исчезнуть много денег. Поэтому, хотя в процентах размер пенсионного взноса очень большой, но в абсолютных величинах ввиду низких заработных плат он является маленьким.

Сергій СУЛИМ: Те, що планують, може призвести до ліквідації дефіциту Пенсійного фонду?
Віктор СУСЛОВ: Пока нет, но через некоторое время может. Вопрос в другом. Любая такая политика отражает определенные социальные стандарты. И тот же самый Тигипко, когда он говорит, что наша пенсия в среднем всего на 65% выше прожиточного минимума, то ясно, что пенсионеры на самом деле получают необычайно низкие пенсии, недостаточные для жизни. В то время как в Европе пенсия в 4 раза больше их прожиточного минимума. То есть различие колоссальное, и не в пользу Украины. Чтобы проводить здесь грамотную политику, нужна вообще другая социальная политика в стране. Украина проводит политику - не социально ориентированную.

Сергій СУЛИМ: Мають рацію ті, хто говорить про пенсійну реформу так. "Модель пенсійної реформи, яку пропонує уряд, лише перекладає соціальну відповідальність на плечі самих громадян, не даючи при цьому жодних можливостей для реального накопичення пенсій".
Віктор СУСЛОВ: Должна быть другая социальная политика. Должно быть прогрессивное налогообложение доходов. Богатые должны платить намного больше, чем платят бедные - в бюджет, в том числе и в Пенсионный фонд. Не все, наверное, знают, что для богатых есть ограничение. Не со всех доходов и даже зарплаты богатые в полном объеме платят установленные проценты. А там есть предел - не больше 9 тыс. грн. Счетная палата посчитала, что если богатых заставить платить в полном объеме, как платят бедные, то Пенсионный фонд получил бы дополнительно 6 млрд. грн.

Сергій СУЛИМ: Але Сергій Тігіпко цього не хоче робити.
Віктор СУСЛОВ: Я не думаю, что он сам принимает эти решения. Политика проводится, ориентированная на защиту интересов более обеспеченных слоев населения. Поэтому Тигипко с огорчением ответил, что не стоит считать, что у нас такая продолжительность жизни мужчин. Мужчина, выйдя на пенсию, еще 12-14 лет потребляет средства Пенсионного фонда, а женщина - 25 лет. И в этом у нас тоже видят проблему.

Сергій СУЛИМ: Багаті хочуть, щоб тіньовий ринок був і вони отримували надприбутки, а бідні - нехай самі за себе платять та затягують пояси. До чого в економічному плані може привести така політика?
Віктор СУСЛОВ: Я выступаю за более жесткую политику к обеспеченным слоям населения. Тогда нам бы удалось сбалансировать Пенсионный фонд и, вероятно, добиться повышения пенсий. На сегодня, действия правительства нужно понять и можно оправдать, потому что правительство не нашло других вариантов. Эти решение не последние. Объявлено всенародное обсуждение проекта Пенсионной реформы. На сайте Министерства вывешены все проекты. Гражданам предлагают принимать участие и отстаивать свои позиции.

Сергій СУЛИМ: Якщо це буде реалізовано, до чого в економічному плані це може призвести?
Віктор СУСЛОВ: Пока это приведет к углублению социального расслоения. Это не нужно было бы допускать. Притом, что пенсии будут повышаться, но, судя по всему, они будут повышаться медленнее, чем уже сейчас растут цены, повышаются тарифы.

Сергій СУЛИМ: Модернізації країни це сприятиме, чи це навпаки, прояв того, що країна перебуває з точки зору своєї організації в досить відсталому вигляді.
Віктор СУСЛОВ: О какой модернизации страны можно вести речь? Эту модернизацию всерьез и по-настоящему никто не проводит, потому что для ее проведения нужно вести очень жесткую государственную политику, которая обеспечивала бы малоимущим доступ к образованию, медицинскому обслуживанию.

Сергій СУЛИМ: Цей проект Пенсійної реформи, очевидно, не в ракурсі модернізації?
Віктор СУСЛОВ: Пока еще этот проект можно поправить.
СЛУХАЧ: Николай, Киев. Почему говорят о том, что Пенсионный фонд пополняется только благодаря отчислениям на фонд заработной платы. Почему не говорится, что при регистрации автомобиля, и мобильная связь тоже производит отчисления? Почему не проводится аудит Пенсионного фонда. Почему третий уровень у нас так и не заработал?
Віктор СУСЛОВ: У меня есть данные по проекту сметы Пенсионного фонда на 2011 год. Расходы фонда планируются в 199 млрд. грн, доходы - 183 млрд. грн., разница - 17 млрд. грн., поступления страховых взносов на фонд заработной платы - 121 млрд. грн. Бюджет должен дать 40 млрд. А остальные доходы - 20 с небольшим. Что касается второго уровня, по законодательству 2003 года, этот второй накопительный уровень мог создаваться и третий уровень должен был создаваться. Когда я возглавлял Госфинуслуг, мы все для этого подготовили, и, начиная с 2004 года, регистрировали негосударственные пенсионные фонды. Зарегистрировали более 100 фондов, которые за это время успели собрать порядка 1 млрд. грн. Второй уровень предполагает, что часть средств, которые поступают в солидарную систему пенсионного фонда, нужно отнять от солидарной системы и направить на накопительные счета. При условии дефицитности, это невозможно. Законопроект, который подало правительство, предполагает, что накопительный уровень будет создаваться с момента достижения бездефицитности фонда. По прогнозам Тигипко бездефицитность может быть достигнута к 2014 году, и тогда с 2014 года в начале 2%, и каждый год дополнительно по 1% - и так до 7% может достигнуть накопительный пенсионный фонд. Это для тех, у кого не более 35 лет возраста.
СЛУХАЧ: Многие страны должны огромные суммы денег - Украина, а США - вообще десятки триллионов. Кому же это все должны? Назовите, пожалуйста, те счастливые страны, которые могут одалживать такие большие суммы денег.
Віктор СУСЛОВ: У США положение особое, поскольку они сами выпускают мировые деньги. Они размещают свои государственные облигации, продавая их как внутренним инвесторам, так и внешним. При необходимости они всегда имеют возможность перекредитоваться за счет выпуска собственных денег в обращение. У них накопление колоссальных долгов не создает таких больших проблем. Что касается Украины, то вопрос не в абсолютных величинах. Есть долги и побольше, и в относительных величинах. Вопрос в том, можем ли мы наши долги обслуживать? Пока получается, что мы не можем создать ситуацию равновесия, когда без новых заимствований мы могли бы обслуживать свои долги. Это трагично. Чтобы отдавать старые долги, приходится делать новые долги.

2011-01-06
Сергій СУЛИМ: Наш гість сьогодні Володимир Лановий, доктор економічних наук, професор. Говоритимемо сьогодні про перспективи України, економічні, промислові на 2011 рік. Уряд Віктора Януковича, його команда проголошують, що їх прерогативою є економіка. Я би хотів розпочати розмову з оцінки економічної ситуації, в якій перебуває наша країна на сьогодні. Є цікава особливість. Урядовці кажуть, що Україна виходить із кризи і скоро все буде гаразд. Микола Азаров вчора заявив, що кризу буде подолано до серпня 2011 року. «Я бачу, що за умови мобілізації наших зусиль до серпня Україна остаточно подолає кризу. Причому як в економіці, так і в суспільній свідомості» - сказав Микола Азаров. Але якщо послухати експертів, фахівців з економіки, то їх думки майже протилежні. Вони говорять, про фінансову кризу в світі, про величезні борги України, які нам треба платити, про невиважену економічну політику, про нашу технологічну і управлінську відсталість. Чому такі розбіжності у поглядах?
Володимир ЛАНОВИЙ: Політики завжди прикрашають ситуацію, коли вони при владі. І дуже похмурими фарбами малюють, коли вони в опозиції. Відповідь потрібно шукати десь посередині. І треба трошки критикувати сьогоднішню владу, прем’єр-міністра, який говорить, що вже через 6-ть місяців в нас буде вихід з кризи. Адже ми разом із світом потрапили в короткострокову, але вона вже тягнеться два роки, кризу. І якщо згадати, що у 2009 році падіння ВВП склало 15%, то в 2010 році зростання, відновлення ВВП буде не більше 4%. Отже, ми маємо дифіцит недовиконання на 11% порівняно з 2008 роком. Якщо в цьому році уряд планує знову зростання ВВП на 4%, то цього буде недостатньо, щоб ми вийшли з тої ями, в яку потрапили в кінці 2009 року.

Сергій СУЛИМ: Тобто ситуація досить складна. І можна читати заяви економістів і українських, і іноземних про складну природу кризи, про те, що потрібні нові підходи. А представники нашого уряду про складність кризи чомусь не говорять. Я можу тільки пригадати статтю Валерія Мунтіяна, заступника міністра економіки з приводу цього. Зараз в нашому уряді працюють люди, які здатні об’єктивно оцінувати економічну ситуацію в країні і світі? Вони можуть запропонувати механізми відповіді на виклики сучасності?
Володимир ЛАНОВИЙ: Тут інша площина проблем української економіки. Не ціль поточні показники підняти на 3% чи впасти, Бюджет виконаний за рахунок боргів, кредитів чи дійсно відбувається зростання прибутків. Це все дрібні питання. Якщо урядовці мислять тільки в рамках таких процесів, то ми будемо на периферії світового процесу знаходитись як якась третєрозрядна країна. На самому ділі наша економіка відстає від світових за технологічним рівнем, за продуктивністю, потужністю обладнання, якістю продукції. Ми дуже конкурентнонизькі на світових ринках. Продаємо лише сировинну продукцію, до того ж ця сировинна продукція все менше і менше користується попитом за кордоном. Ми втрачаємо провідні ринки Америки і ЄС. Для того, щоб вийти на високий конкурентоспроможний рівень з якісною продукцією, з високою прибутковістю праці і саме тоді буде висока заробітна плата, яку можна буде порівняти з європейськими країнами, зовсім інші потрібні підходи. Поки що ніхто не наближується навіть до того, що реально треба зробити Україні для серйозної модернізації, для іновацій технологічних, для того, щоб стати країною з інформаційно розвиненою економікою, як країни Заходу сьогодні.

Сергій СУЛИМ: Вони не мислять в тих категоріях чи просто не хочуть висловлюватися?
Володимир ЛАНОВИЙ: Мені важко сказти. Якщо я слухаю дискусії чи офіційні розмови, які транслюються, про новації, інвестиції, розвиток, то там нічого сучасного і актуального немає. Це просто адміністративно-бюрократичні заходи про те, що якісь програми вони будуть запроваджувати. За допомогою держави будуть допомогати інвесторам. Але це не в тому напрямку розмови, дії і пропозиції.

Сергій СУЛИМ: Представники команди Януковича говорять, що зараз Україна переходить на іноваційно-інвестиційну модель розвитку. Але інвестиції в країну йдуть слабко. Про іноваційну модель взагалі годі говорити. Ми знаємо, який невеличкий відсоток у ВВП реалізовується саме завдяки іноваціям. В чому справа?
Володимир ЛАНОВИЙ: По-перше, інвестиції можливі внутрішні і зовнішні, якщо в цій країні є перспективи економічного та промислового зростання. І якщо в цій країні гарантовані права інвесторів, права власності. І якщо є свободи: політичні, інформаційні. Тільки тоді приватний інвестор буде почувати себе спокійно і впевнено. Як наші люди, які виїзджають у інші країни і бачать, що там більш спокійне гарантоване життя. Поки що ми в жодному напрямку, ні з точки зору свобод, ні з точки зору правових механізмів, гарантій, прав приватної власності, інтересів підприємництва і бізнесу не просунулися. А події 2010 року, на жаль, затьмарили загальну інвестиційну атмосферу.

Сергій СУЛИМ: Великі інфраструктурні проекти реалізовуються. Будуються залізниці, дороги, мости, стадіони. Можно говорити, що це реалізація інвестиційної моделі? І можливо це себе окупить?
Володимир ЛАНОВИЙ: Можливо, інвестиційна модель, але це ніяк не іноваційна модель. Іновація, тобто нововведення в виробництві в усіх сферах, починаючи від промисловості і сільського господарства і закінчуючи транспортом, комунікаціями, торгівлею, фінансами. Вони можливі лише в умовах конкуренції. Якщо в нас підтримуються величезні монополії, як Нафтогаз України, то в нас ніколи не буде вистачати газу. У нас весь час буде спекуляція з паливними матеріалами. Проблеми зростання вартості, житлово-комунальні тарифи, які будуть весь час стрибати. Зараз киянам сказали про 30% з першого числа, а потім ще на 30% буде, так домовилися з міжнародними кредиторами. Тобто в умовах коли немає конкуренції, якщо вона не розвивається і держава не будує конкуренті ринки і підтримує монополістів, нічого путнього не буде. Ви візьміть Укрзалізницю - скільки ми можемо їздити в вагонах і по коліях початку 20 століття. Візьміть Укртелеком - які у нас послуги телефонії? Вони, м’яко кажучи, неякісні. У нас авіація монопольна. Там розподілені ринки. І ми бачимо, що ціни на квитки авіаційні зростають шаленими темпами. Просто нормальна людина в середині країни не може перелітати з одного місця в інше. Тобто немає конкуренції – не буде нічого нового. Нам потрібно створити ринки, розвинути торгівлю. Торгівля буде робити більше замовлень промисловості. Коли промисловість буде відчувати конкурентні умови, що треба якісно оновлюватися, вона буде робити замовлення або власній науці, або іноземній науці. І буде брати необхідні конструкції, небхідні технології.

Сергій СУЛИМ: Гроші МВФ ми б могли туди використовувати? І гроші, які беремо у борг?
Володимир ЛАНОВИЙ: Наша українська наука не відповідає реаліям. Вона живе в своєму замкнутому просторі. Вона отримує фінансування від держави, а треба, щоб ще пішли замовлення від приватного сектору. Саме тоді будуть розробки, які швидко будуть застосовуватись на практиці і тільки тоді це буде розширяти ринки. Тобто з одного якогось біотехнологічночного відкриття буде розвиватись ціла нова галузь. Чи фармацевтика, чи мікробіологічний чи харчовий напрямок. Такого в нас не має. І заганяти зараз гроші в такі пасивні об’єкти, як дороги, мости, які звичайно не повернуться назад ні банкам, які кредитують, ні Бюджету, який дає. Тобто ми витрачаємо гроші і відстаємо в технологіях, виробництві, продуктивності праці від світу. Тому що світ не стоїть на місці. У США інформаційна економіка вже поглинає більшу частину всіх інвестицій в країні. Вкладають не в металеві вироби, а в інтелектуальні продукти.

Сергій СУЛИМ: Яка логіка? Говорять іноваційно-інвестиційна модель, але якою логікою керується наш Уряд, якщо він підтримує найбільше металургію і хімпром? Крім того, ці галузі ніхто не збирається перебудовувати вже багато років. Є прогнози, що китайці через декілька років побудують металургійні заводи у себе за останнім словом техніки і майбутнє нашої металургійної галузі буде зовсім під питанням. А от на сільське господарство, я вже не кажу про інформаційні технології, яке має стратегічне значення, чомусь заплющують очі.
Володимир ЛАНОВИЙ: Так, давайте подивимось на фінансові результати діяльності металургії та інших експортніх галузей. Вони у нас у цьому та в минулому році зі збитком. Металургійні комбінати та інші гірничозбагачувальні комбінати, добувні підприємства два роки закінчують зі збитками і не мають прибутків. Про що це говорить? Що галузь не може вийти на такі ринки, де вартість буде більшою ніж їх собівартість. Або треба модернізовувати виробництво і зменшувати свої витрати, або треба виходити на більш якісну продукцію та більш якісні ринки. А два роки кризи нам нічого не показали. Тому уряд сподівається на те, що там будуть нові замовлення. Але Ви праві, що Китай усуіває з головних ринків мінеральних добрив, на яких ми були одними з найсильніших, і з ринків будівельних матеріалів, та металургійної промисловості в цілому. І ми тільки зараз конкурентоспроможні щодо своєї руди. Тобто, це більш низький сировинний рівень виробництва. Оскільки руда в Україні якісна і її багато та її збагачення дає добрі можливості для подальшого якісного сталевого виробництва, то вже в Болгарії, Угорщині розгортаються переробні комбінати, які точне лиття роблять з нашої сировини і, звичайно, це залишає нас за бортом. Пріоритетом є вугільна промисловість. І в 2010 році більше 6 млрд. витрачено на різні програми. В 2011 році збираються витратити 12 млрд. Якби ми бачили, що покращився стан, менше аварій, кращі технології, видобуток здійснюється на нових шахтах, де якісна сировина, але цього нічого не відбувається. І нажаль, є серьйозна підозра, що через всі вугільні схеми отримують партнери вугільних підприємств ці гроші. Вони переходять тим, що постачають їм матеріали, ленту, відбійну техніку, різні підйомні машини. А вугільна промисловість не модернізується. А ми в цьому році закапали біля 10 млрд. в пасивні фонди - такі як дороги. Справа в тому, що в 2010 році заробітки людей майже не зросли. В наступному році вже заплановано, що практично не буде зростання середньої заробітньої плати. Інфляція є великою проблемою для наступного року. Про неї можна говорити окремо. А гроші кудись підуть на будівництво доріг. То треба якось порівнювати і збалансовано управляти.

Сергій СУЛИМ: По подорогах треба щось возити. З одних об’єктів на інші.
Володимир ЛАНОВИЙ: Я в іншому розумінні говорю. Якщо у Вас є прибутки, то будуйте не одну, а сто доріг. І високоякісних доріг. А якщо у Вас збитки, то навіщо Ви набираєте боргів? В 2010 році 142 млрд. грн. кредитів різного роду і внутрішніх, і зовнішніх отримав Уряд. А віддавати з чого? В 2011 році вже потрібно віддати 101 млрд. грн. І будуть серйозні проблеми з виконанням своїх зобов’язань Бюджетом. Тому будувати треба, але раціонально. І науку підтримувати, і технології, і сільське господарство, і дороги. Все потрошку. А не так, що все в дороги.

Сергій СУЛИМ: А підприємства, які можуть перевозити по цим дорогам свої товари або для того, щоб виробничий цикл здійснювався, вони стоять.
Володимир ЛАНОВИЙ: У нас різні випадки. Якщо Ви поїдете в Ірпінь, то там є шикарна дорога. Вона десь довжиною півтора кілометра і потім вона переривається і ліс. Тобто, так можна виконати обсяг робіт. Сказати, що міліард витратили, а дороги немає. Перевозень немає. Тобто, куди дійсно ідуть ці дороги. Вони ідуть на промислові об’єкти чи на порти, які дозволяють збільшувати наш експорт чи вони ідуть до дач окремих районів.

Сергій СУЛИМ: Можливо, дороги будуть мати значення саме для транспортного потенціалу України. Наприклад, з Китаю дуже вигідно везти товари.
Володимир ЛАНОВИЙ: Але треба так, щоб ми голі і босі не залишились після такого будівництва. У радянські часи у нас багато будувалось різних БАМів, а люди не мали можливості купити тканину для пошиття плаття чи штанів.

Сергій СУЛИМ: Ви говорите, що на Вашу думку, інфляція цього року може бути вищою за 9%, які плануються в Бюджеті. А ВВП?
Володимир ЛАНОВИЙ: Уряд взяв такі зобов’язання на 2011 рік, коли він поверне 91 млрд. грн. своїх боргів. В тому числі більша частина - це будуть внутрішні борги. Здається біля 60 млрд. грн буде повернено по облігаціям, які Уряд випустив в середині країни, тепер він їх забере і погасить. Це значить гроші підуть у банківський сектор і виробництво. Але це разові великі вкладання в банківський сектор. І так станеться, що гроші будуть, а кредити давати нема кому. І гроші будуть використовуватися для різного типу спекулятивних платіжних операцій, і це зайва грошова маса. Це серйозне коливання в іншу сторону. Треба якось рівно йти. А то ми то в холод, то в жару. В наступному році будуть багато викидів грошей, і вони можуть вплинути на те, що спожівчі ціни будуть зростати більшими темпами, ніж запланував Уряд. Приклад 2010 року у нас була дефляція, тобто падали ціни і ми це бачили в магазинах. А от в вересні місяці на 3% стрибнула інфляція. Це за один місяць. Якби так кожний місяць, то на 36% зросли. Це на третину зросли б ціни. Чому так? А тому що Уряд викинув на 16 млрд. грн облігацій ПДВ в один місяць. І вони зробили свою справу. Такі операції з погашенням боргу дуже небезпечні, якщо уряд недостатньо плавно це робить.

Сергій СУЛИМ: ВВП може бути 4%?
Володимир ЛАНОВИЙ: В першій половині 2010 року ВВП України зросло на 5,5%. У третьому кварталі ми вже отримали дані на 3,5%. В четвертому - були ще нижчі. І тенденція така, що після провалу 2008 року у нас спочатку, перший квартал 2009 року ВВП відновився на 5-6%, потім на 10%, в тетьому кварталі ще на 10%. А потім він в 2010 році відновлюється на 5-5,5 і тепер на 3,5%. Тобто іде загальмування відновлення.

Сергій СУЛИМ: В усьому світі теж загальмування у другій половині року.
Володимир ЛАНОВИЙ: Я кажу, що в другій половині року загальмування і через це тенденція 2011 року на 4-5% є нереальною. Немає таких джерел, таких вибухів, таких теплих приємних місць, куди можуть кинути топку економічних ресурсів.

Сергій СУЛИМ: Коли помаранчеві були у владі, то регіонали їх критикували за те, що вони не підтримують національний бізнес. Що вони лобіюють інтереси імпортерів. Що ми бачимо? Прийшли до влади регіонали, а сальдо як було, так і залишається негативним. Ми більше закуповуємо, ніж продаємо. Чи здійснили вони кроки, які допоможуть саме національному виробнику конкурувати з іноземним, хоча б уже у своїй країні, не кажучи вже про експорт?
Володимир ЛАНОВИЙ: Ми не бачимо з Вами жодної програми, яка б підтримувала, розвивала, зробила перспективним наші експортні виробництва.

Сергій СУЛИМ: А на внутрішньому ринку?
Володимир ЛАНОВИЙ: А імпорт, Ви правильно замітили, що після фінансового провалу 2008 року у 2009 році імпорт зростав меншими темпапи, ніж експорт. І навіть у 2010 році у першому кварталі у нас було позитивне сальдо торгівлею товарами і послугами. Експорт був більший ніж імпорт. Фінансова криза мала вдарити по імпорту. І так воно і відбулося. Але останніми кварталами імпорт потужно зростає і в цілому по товарах в 2011 році буде вже негативне сальдо 7 млрд. дол. А з урахуванням послуг буде десь під 4 млрд. дол. Імпорт починає більш швидшими темпами зростати, як тільки внутрішній попит зростає. Наприклад, ми заробили трохи грошей і купуємо комп’ютер чи фотоапарат. І що це за вироби? Така ситуація, коли всі закривають очі і не дивляться, що в нас імпорт зростає вже втричі вищими темпами, ніж в ті роки, які Ви назвали помаранчевими роками. Тоді в нас провал відбувся, тому що в нас за три роки в чотири раза зріс імпорт і негативне сальдо. Тепер в нас знову три рази за один рік зріс імпорт і негативне сальдо зовнішньої торгівлі вже виходить на 4-5 млрд.

Сергій СУЛИМ: А внутрішній ринок, для власного виробника ми не можемо теж захистити через СОТ і через те, що ми зону вільної торгіівлі хочемо з ЄС?
Володимир ЛАНОВИЙ: Ми нічого не робимо для того, щоб підняти внутрішній ринок. Можливим виходом з валютної скрути, коли кожні 4-5 років в нас провалюється гривня, є заміна імпортних товарів товарами внутрішнього виробництва. Легка промисловість за роки незалежності впала на 80%. Взуттєва - в 10 разів впала. Машинобудування - на 70%. Потужності є, людські ресурси є, інженери є. Треба розвивати ці галузі і закрити цим надходження імпорту. Будівельна галузь в цьому році знову на 15% впала, а в минулому - в 2 рази впала. Будують мости та дороги, а чому тоді будівельна галузь падає? Значить, не так використовуються інвестиції в будівельну галузь. Стоїть питання відновлення наших традиційних галузей: сільського господарства, харчової промисловості та інших. Як це зробити? Азаров запропонував давати нульову ставку податків з прибутку для легкої промисловості. Так можна нічого не робити і не платити податків. В них і так прибутків немає. Всі договори за кордоном. Там і гроші крутяться. А тут вони голі й бідні. Робітники - голі й бідні, бо працюють один раз на рік, коли є замовлення. Питання в тому, щоб привести в нашу країну торгівельні марки, які розвинуті та просунуті у світі, і тоді будуть випускати продукцію на українському підприємстві, і вона за якістю не буде відрізнятися від італійської чи французської. Тільки тоді ми піднімемо легку промисловість. Те саме можна говорити про машинобудування, електроніку, приладобудування, випуск мобільних телефонів. Все це треба відновити з технологічної сторони. А не просто заганяти гроші в інші галузі та піднімати вугільну промисловість і дороги. Ви бачили в нас бренди Пьєр Карден, Лапідос та інше.

Сергій СУЛИМ: Я особисто бував не на одній тексильній фабриці. Я там бачив бренд Монтана, зокрема, який виробляли на давальницькій сировині.
Володимир ЛАНОВИЙ: Але в Україні ми їх не бачимо. І в цьому питання.

Сергій СУЛИМ: Економічна політика уряду Азарова чимось відрізняється від політики Юлії Тимошенко?
Володимир ЛАНОВИЙ: Вони працювали в різних умовах. У Азарова - підйом. Вони спланували Бюджет в одних умовах, а реально він виявився більше. У Тимошенко все розвалювалося в руках. Але нажаль, новий уряд запозичив методи Тимошенко з точки зору збільшення боргів держави. Державний борг нині складає близько 50% ВВП. За рік уряд набрав кредитів на 142 млрд. грн. І уряд ніби показує, що в нас все нормально, але через рік-два буде провалля. Чи бюджет перестане платити, і стане заборгованість, чи він перестане віддавати кредити іноземцям чи нашим банкам. І таке провалля настане. Уряди наші дуже мало впливають на стан життя, торгівлю, транспортні системи. Вони тільки коментують певні події. Вони десь щось перерозподіляють на великих рівнях. Тому якщо порівнювати ці два уряди, то на макроекономічному рівні вони діють абсолютно схожими методами, хоча є серйозна відмінність. Національний банк перестав кредитувати комерційні банки, комерційні банки - економіку в 2010 році. Через таку зупинку запозичень в нас втрималася інфляція. А в 2009 році відновлення ВВП після падіння на 25% до 15%, коли працювала Тимошенко. Зараз - 4%. Значить, тоді було гірше. Але кредитування йшло, виробництво йшло та шукало гроші для відновлення процесів. Так що я здивувався, що новий уряд не підтримує реальний сектор економіки, а використовує максимальні гроші для власних централізованих проектів та програм. Ми сподівалися, що уряд зверне увагу на промисловість, але поки що не звертає.

Сергій СУЛИМ: У світі в економіці теж відбуваються дуже непрості процеси і цікаво, що в Україні дещо аналогічні процеси. Україна переживає через безвідповідальну кредитно-фінансову політику, яка заохочувала людей до споживацької гонитви і загоняла їх в пастку боргів. В таку ж пастку потрапили і багато країн Єврозони. Чому у світі та в Україні ця тенденція так яскраво проявляється?
Володимир ЛАНОВИЙ: Глобалізація, взаємозалежність країн. Падіння в певних країнах - це зменшення замовлень для країн, які розвиваються. В них, скажемо, менше будівництва і наш метал не йде. Але нам за цей період кризи треба оновити випуск старої металевої продукції на якісні сталі, на які завжди буде попит. Я бачу таку спорідненість, взаємність дій та наслідків в тому, що банківська система України побудована так само як в США, як система кредитування під заставу майна. Це можна назвати ломбардним методом кредитування. Якщо в банках перенакопичується це майно, починається крах фінансів. В тому числі, іпотека. В цьому підході викривляються доходи отримувача кредитів. Є неспівпадіння доходів з сумами отриманих кредитів. Наприклад, у людини є земля, і він бере кредит 10-20 тис. Але він через певні причини не зміг нічого побудувати або виростити на цій землі, і тепер не може повернути цей кредит. Банк мав давати кредит не під нерухомість, а під проект. Банк мав вивчити проект, впевнитись, що менеджери нормальні, є ринки збуту, перспективність. І тільки під подібні проекти давати кредит. Подібного провалля немає в азійських країнах, зокрема, в Японії. Бо там дають кредити під проекти. В Японії дають кредити з точки зору того, яка в людей зарплата. Кредит дають не більше ніж на 2/3 річної зарплати. Вони якось себе підстраховують. В арабських країнах немає такого кредитування як в США та Європі. В арабських країнах кредити під відсотки не даються. Мусульманам це заборонено. Вони дають кредити як частку в інвестиційному проекті. Вони беруть половину чи третину проекту і тим самим підтримують того, хто започатковував бізнес.

Сергій СУЛИМ: Кредитна система стала запорукою того, що сталася така боргова яма в країнах: США, Європа, Україна, Росія і т.д. Джозеф Стігліц, нобелівський лауреат економіки, сказав, що реструктуризація заборгованості, списання боргів домовласників є найважливішою мірою. Якщо банки далі тягнутимуть гроші з людей, державні видатки будуть зменшуватися, то це приведе тільки до стагнації. Зволікання буде коштувати дуже дорого. Платити мають ті, хто найбільше нажився у такій ситуації.
Володимир ЛАНОВИЙ: Ми торкаємось політики. В США управляють фінансові олігархи. Вони вирішують основні пріоритети, акценти в економіці. Можно частково погодитися з думкою, оскільки олігархи про себе не забувають. Коли уряд США почав боротися з кризою, він спочатку згадав про банки. Призвело це до того, що банки безвідповідально ставляться до своєї місії. Вони мають чистити економіку, не кредитувати погані виробництва, шкідливі для країни проекти. А вони живуть безтурботно та накручують проценти. Дуже багато афер наявні в фінансовій сфері. Криза показала, що політика урядів працює на банки, а не банки працюють на країну. Те саме відбулося у нас. Провал гривні вдвічі в 2008 році. Всі втратили, а банки мовчали. Коли відбуваються спекуляції та провали цін або курсів, банки заробляють, бо є можливості потужних спекуляцій. В нашому випадку в цьому році прибутковість банківського сектору є найвищою. На кожну вкладену гривню інвестицій банк отримує 4 гривні прибутку. Ці темпи продовжують зростати. Коли відбувалися події 2008-2009 років, я написав статтю, що треба реструктуризувати банки, зменшити їх витрати, перевести їх в інший відповідальний режим, щоб вони кредитували кращі проекти, а не виробництво з залежалим товаром, а вони дають їм кредити під складські свідоцтва. Так, викидають гроші на вітер. А молода людина з гарним проектом в інформаційній сфері не може достукатись в жоден банк, тому що їй скажуть: "А під що?". Тому банківська система спричинила самі методи. Крім кредитної недосконалої системи на Заході також нереальною є система цінних паперів. В Західному світі кількість випущених цінних паперів в сотні разів перевищує ВВП цього світу. Випускаються акції, під них випускаються облігації, під облігації - опціони, під опціони дають сертифікати. Так крутяться неіснуючі гроші, а в якийсь момент треба платити. Керівники фінансової системи США дуже довірились системі деривативів і фондовим ринкам. В нас ця система настільки слабка, що це не вплинуло на кризу в Україні. В нас капіталізація фондових ринків в сотні разів менша. Просто так списувати борги, тим не менше, не можна.
СЛУХАЧ: Славко. Народний депутат Анатолій Гриценко нещодавно сказав, що теперішня влада працює не заради блага народу, а заради узурпації влади та встановлення диктатури своєї партії та лідера. Куди приведуть Україну ці донецькі професори та професіонали?
Володимир ЛАНОВИЙ: У нас немає реформ. Все, що здійснюється - це просто латання дірок, зведення кінців з кінцями. План на наступний рік нічого позитивного нам не віщає, тому що середню зарплату пропонується підняти на 4%. А ціни зростуть десь на 13-15%. В багатьох пунктах влада не розуміє, як робити реформи та в якому напрямку. Вони не дуже думають про те, щоб відновлювати загальний добробут. Більше їх цікавить інтереси окремих фінансово-промислових груп.
СЛУХАЧ: Эти нелогичные победные заявления премьера - результат договоренности с олигархами об инвестиционном возврате их капитала из оффшоров. Почему не реагирует наша прокуратура на экономические преступления честного правительства?
Володимир ЛАНОВИЙ: В цьому році вперше українські капіталісти переводять свої капітали за кордон в дуже великих масштабах. Цифра виходить десь на 700 млн. дол. офіційних переводів українских інвестицій за кордон. Такого ніколи не було. Було за рік 20-50 млн. раніше. В 2009 році в Україну надійшло прямих іноземних інвестицій на 3,6 млрд. дол., а в 2010 році - 2,5 млрд. Напевно, іноземці не бачать в нашій країні привабливих проектів та атмосфери. Міжнародні рейтинги України понизили в рази. Це є результатом.
СЛУХАЧ: Як Ви стативитеся до заяв апокаліптичних експертів, які кажуть, що не тільки іноземні інвестори, але й наші олігархи не бачать майбутнього в проектах України і думають про Україну як про транспортну магістраль, завдяки якій можна перевозити товари з Китаю і потім продавати їх в Європу, США.
Володимир ЛАНОВИЙ: Олігархи будуть тут сидіти до останнього та вичавлювати останні соки. Поки вони останні соки не вичавлять, вони не переїдуть до своїх резиденцій та заводів за кордоном. Для своїх дітей вони бачать майбутнє у цивілізованих країнах. Поки є можливість через політичні інструменти вичавлювати прибутки з підприємств, побудованих в радянськи часи, вони звідси не підуть.

Кабмин Украины постановлением от 2 июня 2010 г. №389 разрешил делать госзакупки к Евро-2012 без тендера.

Кабмин Украины постановил дополнить п.7 положения о закупке товаров, работ и услуг за государственные средства, утвержденного постановлением Кабинета министров Украины от 17 октября 2008 г. №921 абзацем такого содержания: «товары, работы и услуги, которые закупаются Национальным агентством по вопросам подготовки и проведения в Украине финальной части чемпионата Европы в 2012 г. по футболу для осуществления мероприятий по подготовке и проведению в Украине финальной части чемпионата Европы в 2012 г. по футболу».

Этим постановлением к перечню товаров, работ и услуг, при закупке которых не нужно проводить тендерные процедуры добавляются ВСЕ товары, работы и услуги закупаемые Национальным агентством по вопросам подготовки и проведения ЧЕ-2012.
http://www.grivna.eu/?cat=news&id=1275932340