Програма Ксенії Ляпіної - кандидата по 216 округу м.Києва

ПРОГРАМА КАНДИДАТА У НАРОДНІ ДЕПУТАТИ ВІД
ВО «БАТЬКІВЩИНА» ПО МАЖОРИТАРНОМУ ВИБОРЧОМУ ОКРУГУ №216

Я, Ляпіна Ксенія Михайлівна, підтримую встановлення влади народу над
Президентом і депутатами через закони про імпічмент президента Януковича та
закон про відкликання народного депутата, якщо останній не виконує своїх
зобов'язань.
Усвідомлюючи свою відповідальність перед Українським народом і
Об`єднаною опозицією «Батьківщина», яка висунула мене кандидатом в народні
депутати України, беру на себе такі зобов`язання:
1. Вступити до  Об'єднаної опозиції «Батьківщина›› у Верховній Раді
VII скликання та не виходити з неї протягом  мандату, наданого мені виборцем.
2. Голосувати лише особисто, підтримати закон про кримінальну
відповідальність за голосування картками інших депутатів.
3. Особисто проголосувати за закони, спрямовані на виконання Програми
Об'єднаної опозиції, зокрема за закон про процедуру імпічменту, за імпічмент
Януковича та за закон про відкликання народного депутата.
4. Дбати про свою людську та політичну репутацію, публікувати у ЗМІ
регулярно, раз на рік, свою декларацію про доходи та видатки.
У разі невиконання цих зобов'язань присягаюся написати заяву про
складання депутатських повноважень.
Я йду у депутати, щоб сприяти встановленню принципів, які
запропонувала Об'єднана опозиція: Справедлива держава, Чесна влада,
Гідне життя.
Я зроблю все від мене залежне, щоб звільнити Юлію Тимошенко, Юрія
Луценка, усіх політичних в'язнів, припинити політичні репресії.
Кожен громадянин країни достойний гідного життя. Тому я підтримую
Програму стимулювання економіки Об`єднаної опозиції.
Людина має отримувати зарплату, яка відповідає сучасним потребам:
прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата будуть доведені до 2400 грн.,
зарплата бюджетників буде збільшена щонайменше вдвічі.
Буде покінчено з дискримінацією молоді та людей предпенсійного віку, яких
роботодавці відмовляються брати на роботу.

Будуть встановлені однакові правила нарахування пенсій для всіх та
скасовані спеціальні пенсії. Її розмір буде залежати від трьох чинників: трудового
стажу, умов праці та заробітку.
Ми гарантуємо усім доступність до якісної, сучасної освіти, встановимо
законом обсяг медичних послуг, які надаватимутъся безкоштовно.
У бідному суспільстві не повинно бути багатих посадовців, їх пільги будуть
скасовані, а витрати на утримання органів влади будуть скорочені удвічі.
Ми проведемо антикорупційну люстрацію - перевірку відповідності витраті
вартості майна чиновників задекларованим доходам.
Суд, прокуратура, міліція будуть захищати права людей, а не порушувати їх.
На посади суддів мають прийти молоді, освічені громадяни.
Ми повернемо народу розкрадене. Проведемо ревізію результатів
державних закупівель та приватизації, здійснених нинішньою владою.
Я зроблю все можливе для захисту української мови як основи державності.
Я бачу Україну повноправним членом Європейської спільноти і прашоватиму для
цього.
Я беру на себе зобов`язання перед своїми земляками домогтися:
1. Підняття престижу Лівобережжя шляхом перенесення на Лівий берег
державних установ, в тому числі міністерств та Кабінету Міністрів, та
розвитку бізнес-сектору на Лівобережжі. Київ потребує децентралізації:
треба покінчити з міграційним маятником, коли зранку весь Лівий
берег їде працювати на правий, а увечері повертається назад.
2. Повернення мешканцям прямого впливу на владу і прийняття рішень
на місцях - відновлення райрад та районних бюджетів.
3. Вирішення транспортних проблем (розв'язка на Ленінградській площі,
побудова автотранспортного тунелю під Дарницьким вокзалом та ін.).
4. Збільшення кількості дитячих садків та шкіл.
5. Відродження системи позашкільної освіти (розвиваючих гуртків,
спортивних секцій).
6. Збереження та відновлення зелених зон району.
7. Підняття культурного статусу Лівого берега: розбудова культурних
центрів (в т.ч. Лівобережного Палацу Мистецтв).

80 років Анатолію Солов"яненку



25 вересня виповнилося б 80 років Анатолію Солов"яненку.
Він через все життя ніс своє мистецтво людям, ніколи не зраджуючи ні Батьківщині, ні друзям, ні собі.
Він жив доти, доки співав.
Але його голос, його мистецтво - це те, що ніколи не загине.

[ Читати далі ]

Юлія Тимошенко: Звернення до демократичних країн



ЮТ: "Коли я закликаю до спільної боротьби з диктатурою весь демократичний світ, то це не означає, що ми, українці, — слабкі та безпорадні. Це означає, що за нашими українськими неодиктаторами стоять подібні їм режими, які підтримують та посилюють один одного та відстоюють такий самий, як і вони, світовий порядок, в якому немає місця демократії та цінностям, визнаним людством. "

///

нарешті ЮТ сказала, що вона думає про путінський режим і його вплив на Україну.


Вважаю цю її статтю найбільш сильною і значущою з всього, що вона коли-небудь писала. Тут піднімаються фундаментальні речі, принципи, за якими будується світовий порядок.

Повністю Звернення можна прочитати тут:

http://www.tymoshenko.ua/uk/article/yulia_tymoshenko_21_09_2012_04

Українське майбутнє

Неофіційний ролик, який підготували прихильники ВО "Свобода"


Программа Альбертейнштейн от 24 сентября 2012

В этой программе:
- последствия резолюции Сената США для Украины;
- ВР приняла в первом чтении законопроект о клевете, который вводит уголовную ответственность с наказанием в виде лишения свободы;
- рекламных маразмах ПР
и многом другом.


Арифметика влади суперечить офіційним цифрам

ПР змушена якось звітувати про вже виконану роботу. На біду владі саме ці дані пересічному громадянинові нескладно перевірити. Партії регіонів варто було б здогадатися, що найпотужнішу контррекламу їй створюють не опозиційні видання і не канал TBi. Найстрашніший спростовувач всієї агітації ПР – це сайт Держстату та купівельна неспроможність населення.

Партія, яка будує


Наразі країною поширюється маленька брошурка «Результати, достойні довіри». З першої ж її сторінки читача вражають цифрами: «5 міжнародних аеропортів, 4 стадіони, 70 готелів і гостелів, а також інші об’єкти інфраструктури побудовані і реконструйовані у містах, що приймали ЄВРО-2012». Загалом будівельна галузь є улюбленою темою Партії регіонів. На сторінці ПР у Facebookна одному з банерів наведені слова прем’єр-міністра України Миколи Азарова: «У 2012 році ми нарешті вийшли на докризовий рівень розвитку будівельної галузі». В тон прем’єру лунають слова міністра інфраструктури Бориса Колєснікова: «Україна має будувати принаймні 5 млн кв. м житла на рік – це орієнтовно 100 тис. квартир економ-класу».

Бравурну риторику правлячої партії псує Держстат. Попри неймовірні обіцянки ПР, головний статистичний портал України надає сухі цифри щодо будівництва: за сім місяців від початку року його обсяги скоротилися на 6,2% проти відповідного періоду 2011-го, тоді як рік тому ті самі показники засвідчували зростання на 14,7%. Не все гаразд і з твердженням про повернення на докризовий рівень. У 2008-му Україна виконала будівельних робіт на 64,4 млрд грн, що вже тоді було на 16% менше, ніж за рік попередній. За І півріччя 2012-го обсяги будробіт сягнули лише 25,1 млрд грн, при тому, що 2008-го і нині були різні курси долара.
Але передвиборча брошурка продовжує тішити око і повідомляє, що «3000 доріг побудовано і відремонтовано за 2010–2012 роки». Однак у ній не згадано, що в Україні –169,5 тис. км доріг, з яких 165,8 тис. км мають тверде покриття. Та щоби дізнатися, яка частка з них нині потребує ремонту, достатньо просто сісти за кермо. Тож Держкомстат спростовує і ці досягнення регіоналів. За статистикою, на «будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд» припадає лише 12,8% загального обсягу будівництва, при чому за сім місяців поточного року обсяги виконаних робіт проти минулого року знизилися на 4,5%. І знову-таки порівняння не на користь «влади, яка будує». У кризовому 2008-му робіт з «будівництва доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд» було виконано на 5,7 млрд грн, за шість місяців нинішнього року – на 3,2 млрд, при знову-таки різних курсах долара. Тобто різниця аж ніяк не суттєва.
Крім того, не все так однозначно і з «досягненнями» уряду й у галузі зведення житла. Статистика засвідчує, що кількість квартир в Україні збільшилася на 34 тис. протягом 2010 року і ще на 5 тис. – протягом 2011-го. Для порівняння, за «помаранчевого безладу» кількість житла зростала на 70–75 тис. квартир у 2007–2008 роках і на 33 тис. – у кризовому 2009-му. Мабуть, показник 2010-го можна сміливо списувати на інерцію від часів уряду Юлії Тимошенко. У який спосіб регіонали планують підвищити обсяги будівництва житла до 100 тис. квартир на рік, з минулорічних 5 тис. – реклама ПР не пояснює.

Турбота і престиж

Агітаційна брошура регіоналів, інтернет-банери та сукупність білбордів переконують: «Турбота про дітей – інвестиції в майбутнє». «Підвищення народжуваності в Україні – найбільш радісна подія за останні роки», – заявляє з білбордів прем’єр Азаров, не уточнюючи, яке зростання і протягом якого періоду він мав на увазі. За прем’єра це пояснює Держстат. Зростання, справді, є: від 497,7 тис. немовлят у 2010-му до 502,6 тис. у 2011-му. Щоправда, низьку народжуваність у 2010 році спричинили два кризові роки, коли чимало сімей через фінансову нестабільність боялися поповнення. Натомість у 2008-му народилося 510,5 тис. немовлят, 2009 року – 512,5 тис. Тож показник часів «кризи і руїни» нинішньою владою ще не досягнутий.
Реклама ПР переконує українців: «Лікар і вчитель – престижні професії». А Держстат додає, що 2011-го кількість лікарів в Україні зменшилася на 1 тис., а кількість медичних працівників загалом – на 8 тис., тобто показник сягнув рівня 2004–2005 років. Не краща ситуація й із учителями, 2010 року їхня кількість зменшилася на 7 тис. ставок, а року минулого – ще на 6 тис. Певно, не усвідомлюють вчителі з лікарями, наскільки престижна їхня професія.
З білбордів країни та брошури «Результати, достойні довіри» українців переконують: «Україна перша за якістю освіти у Східній Європі». За логікою, якщо це справді так, до українських вишів мають цілим скопищем іти студенти принаймні з країн-сусідів. Однак дещо піддає сумнівам таке твердження знову-таки Держстат. Україна не лише не збільшує кількості студентів за рахунок іноземців, а ще й своїх втрачає. Кількість навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації неухильно зменшується від часів розвалу СРСР, тож період перебування при владі регіоналів винятком не став. У 2010 році були закриті шість технікумів і коледжів, у 2011-му – чотири, а отже, зменшилася і кількість студентів. Натомість чисельність вишів у період з 2005 по 2009 роки неухильно зростала, і на другий рік кризи, тобто 2009-й, становила 350 установ. Протягом 2010–2011 років закладів ІІІ–IVрівнів акредитації (інститути й університети) поменшало на п’ять. Кількість студентів, які навчаються у вишах, від 2005-го почала зростати, 2008-го сягнувши рекордної за роки незалежності чисельності – 2,37 млн студентів. Однак 2010-го цей показник становив уже 2,24 млн, а 2011-го – 2, 13 млн. зрештою цього року становив 1,95 млн. Не прагнуть чомусь невдячні українці здобувати «найкращу» у Східній Європі освіту.

Ефективна економіка 

«Руїну подолано – стабільність досягнуто». Саме в цьому переконує населення, мабуть, найпопулярніший білборд ПР. «Урядові вдалося стабілізувати ситуацію, вдалося вивести країну на розвиток і це у непростих умовах, коли у світі продовжується фінансово-економічна криза», – проповідує у рекламі ПР прем’єр Азаров. Демонструючи показники ВВП, уряд, справді, створює ілюзію зростання економіки. Проте за такими сміливими звітами пробивається геть інша правда – щороку імпорт до України перевищує експорт. Насамперед це стосується зовнішньої торгівлі. У 2010-му імпорт товарів перевищив експорт на $ 9,3 млрд. наступного року негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило вже $14,2 млрд, а за І півріччя 2012-го – $7,2 млрд. Інакше кажучи, з такими показниками Україна повільно, але впевнено наближається до рівня кризового 2008 року ($18,6 млрд). Але він значно кращий за результати останнього року урядування Тимошенко (2009) – $5,7 млрд. Як називається країна, яка купує товарів дедалі більше й більше, ніж продає? Правильно, така, що «вийшла на розвиток».
«Ми вже практично відмовилися від закупівлі металоконструкцій у Росії. Все, що ми закуповували на російських заводах, зараз уже можемо виготовляти на наших підприємствах», – продовжує виголошувати прем’єр Азаров із закутків власної реальності. А що скаже з цього приводу Держстат? Що чинний прем’єр-міністр України збрехав. Торік на Росію припало $ 2,1 млрд, тобто 37% усього імпортованого металу ($5,7 млрд). З січня по червень року поточного частка Росії в металевому імпорті не те що не зменшилася, а навпаки зросла до 38,4%, сягнувши $960,2 млн (за загального імпорту $2,5 млрд). Для порівняння: 2009 року весь імпорт металу до України становив $2,7 млрд, а на Росію припадали скромні $849 млн. Як-то кажуть, висновки робіть самі.
Наводить на цікаві думки й інша обіцянка правлячої партії: «Більш як 500 000 нових робочих місць будуть створені завдяки прийнятому Закону України «Про зайнятість населення». Тут уже не знаєш, чому дивуватися. За даними Держстату, протягом двох останніх років Україні так і не вдалося вийти на докризовий рівень безробіття. У 2010-му і 2011-му кількість безробітних становила 1 млн 785 тис. і 1 млн 732 тис. осіб відповідно. Зауважимо, що це дані офіційної статистки, якщо врахувати так зване приховане безробіття, то цифра значно збільшиться. Натомість того-таки кризового 2008-го цей показник становив 1 млн 425 тис. громадян. За «помаранчевої руїни» рівень безробіття в Україні знизився з 1,9 млн осіб 2004 року до 1,4 млн у 2007-му. За регіоналів показники навіть не наблизилися до їхніх «папєрєдніків». Показник навантаження безробітного населення на одну вакантну посаду перебуває на рівні 2002–2003 років і становить 8–9 осіб на місце. Який промисловий прорив мусить статися, щоби в країні звідкілясь узялися півмільйона робочих місць, питання, звісно, не до Держстату.

http://tyzhden.ua/Economics/60178


Чи збрехав президент Ющенко у Печерському суді



Чи збрехав президент Ющенко у Печерському суді під час його свідчень по справі Тимошенко? 

Одразу ж після показів президента В.Ющенка по справі головної опозиціонерки, які він дав у Печерському суді 17.08.2011, з боку деяких політиків пролунали звинувачення на його адресу в його лжесвідоцтві під присягою. Обвинувачення це дуже серйозне, оскільки ст.385 Кримінального Кодексу України передбачає за завідома неправдиве показання свідка обмеження волі до 2 років, а у поєднанні зі  штучним  створенням  доказів обвинувачення - до 5 років позбавленням волі.
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page11 

Отже, аналіз показів В.Ющенка в суді по газовій справі Ю.Тимошенко дає можливість виділити кілька принципових моментів. В.Ющенко у своїх показах в суді стверджує, що після того, коли Ю.Тимошенко 28.12.2008 відхилила пропозицію російского прем"єра В.Путіна за ціною $250 та транзитним тарифом $1,7, "Переговори зходять із позиції 250 і закінчуються драматично. Зрозуміло, що там вже шукать якихось компромісів 28-го числа урядовій делегації, вірніше НАК Нафтогазу, не було можливо"."Підкреслюю, ніякого відкликання президент України не робив. Хочу зауважити: у мене нема повноважень по відкликанню делегації. відрядженної урядом - це компетенція не моя. І байки, які щедро там лунають, що хтось когось там відкликав, це спосіб не відповідати за свою позицію або перекласти свою відповідальність. Я нікого не відкликав".
http://www.youtube.com/watch?v=SFORdcdcNjg 

Ці покази суперечать показам екс-голови Нафтогазу О.Дубини, який свідчив, що «Станом на 30 грудня 2008 року була узгоджена попередня домовленість про ціну природного газу для НАК „Нафтогаз України“ у 235 дол за тисячу кубометрів і про вартість транзиту у 1,8 дол за транспортування тисячі кубометрів газу на 100 км. Вказані умови були викладені на папері, а саме у проектах договору, які були узгоджені між юристами, фахівцями з української та російської сторони, тобто залишалося лише їх підписати. На той час, наскільки я пам"ятаю, ніяких директив уряду з приводу укладення договору між НАК "Нафтогаз України" та "Газпромом" на вказаних умовах не було. Президент України Ющенко В.А. усно забороняв підписувати контракт на таких умовах, оскільки вважав, що ціна газу занадто велика. Проте я особисто вважав, що така ціна є прийнятною для України в тих умовах. 31 грудня 2008 року наскільки мені відомо внаслідок телефонних розмов між Президентами України та Росії, а також між прем"єрами була оприлюднена кінцева ціна на газ 320 доларів США за 1 тисячу кубометрів. Тут уже я вважав. що така ціна є завеликою, тому зібрав делегацію НАК "Нафтогаз України" та ми поїхали додому без підписання контракту».http://www.pravda.com.ua/articles/2011/05/18/6213010/ 

Саме тієї ж версії О.Дубини в своїх показах 7.09.2011 в суді притримувалась і Ю.Тимошенко, яка відмовилась від власних запитань під час свідчень В.Ющенка. Ось що свідчила Ю.Тимошенко щодо зриву переговорів: "я про це дізналась 31 грудня, коли мене Дубина поставив перед фактом, що все розвалилось і що він отримав ціну 320".http://www.youtube.com/watch?v=4WwE2jbZxXk

Під час своїх свідчень у суді, на пряме запитання Ю.Тимошенко про зрив переговорів О.Дубіна зайвий раз підтвердив, що Ющенко таки відкликав його:Тимошенко: “Скажіть, будь ласка: Ющенко Віктор Андрійович відкликав вас 31-го грудня, щоб не дати вам підписати ці контракти?”Дубина: “Так, він відкликав, щоб я не підписував ці контракти.”http://www.youtube.com/watch?v=9Dkdee9MjTI

Шкода, що чомусь в суді ніхто з захистників Ю.Тимошенко не поставив пряме питання В.Ющенку, чи були в нього 31.12.2012 телефонні переговори з газового питання з президентом РФ Д.Мєдведєвим, бо саме така розмова могла бути причиною зриву переговорів і унеможливлення їхнього позитивного завершення на той момент.Треба сказати, що вже від самого початку цієї історії російська сторона звинувачувала у зриві перемовин з українською делегацією у Москві саме В.Ющенка, а не голову делегації О.Дубину чи прем"єра Ю.Тимошенко. Інформація, яку поширило "РИА Новости" в той день, коли переговори були зірвані, тобто 31.12.2008, була однозначною: "Президент Украины Виктор Ющенко дал главе делегации "Нафтогаза" Олегу Дубине указание прервать переговоры с "Газпромом" "
http://ria.ru/economy/20081231/158437451.html

Трохи згодом та ж сама теза невдовзі повторювалася як мінімум тричі:двічі головою Газпрома О.Міллером:5.01.2009 - "команду на прекращение в одностороннем порядке переговоров с Газпромом о поставке газа в этом году дал лично президент Украины Ющенко"
http://риановости.рф/politics/20090105/158648009.html
20.01.2009 - "в конце декабря премьер-министры России и Украины пришли к соглашению, и наши компании были готовы договориться о цене газа $235 за 1000 куб. м. при условии совместных экспортных операций с территории Украины, RosUkrEnergo тогда предложило покупать газ для Украины по цене $285". За счет этого компания рассчитывала остаться на рынке. Но несмотря на это, российская сторона от договоренностей по переходу на прямые контракты не отказалась. А 31 декабря, как вы знаете, президент Украины отозвал делегацию НАК "Нафтогаз Украины" с переговоров"
http://www.interfax.ru/business/txt.asp?id=57933
Те ж саме повторив російский прем"єр В.Путін на власній пресконференції західним медіа 8.01.2009 - "по указанию президента Ющенко накануне 31 декабря прошлого года украинская делегация прервала переговоры и покинула Москву."
http://www.youtube.com/watch?v=KuHWPREhebg 

Окрім того (що є ще більш показовим), свідченням В.Ющенка на суді проти Ю.Тимошенко про те, що після її власної відмови 28.12.2008 погодитися на угоду 250/1,7 "шукать якихось компромісів 28-го числа урядовій делегації, вірніше НАК Нафтогазу не було можливо", суперечать слова самого ж В.Ющенка, сказані ним на власній прес-конференції 13.01.2009:"31 грудня в районі 16:00 за московським часом ми знаходилися дуже близько до позитивного рішення... Переговори повинні були закінчуватися на рівні експертів, на рівні переговорних груп і мала була підписуватися угода... А прагматична частина була близька до позитивного рішення в районі 16 години. Сторони вийшли на перерву. Тоді залишалося неврегульованим тільки одне питання – компенсуючі фактори, малися на увазі ті 6,4 млрд. технологічного газу, які повинні бути враховані в балансі газу на 2009 рік"http://www.pravda.com.ua/news/2009/01/13/3670546/ 

Взагалі, В.Ющенко дуже любить цю тему. У останньому своєму інтерв"ю "Главкому" від 20.09.2012 В.Ющенко знову повернувся до власної детальної розповіді щодо особливостей переговорного процесу наприкінці грудня 2008, але наразі трохи змінив дату. Тепер Ю.Тимошенко у нього вже відхилила пропозицію В.Путіна 26 грудня, а не 28, як це було в його показах у суді, але цитата В.Путіна про "хрєн с вамі" та загальна принципова картина переговорів і їхнього зриву залишилася в його інтерпретації такою ж, як і в його показах у суді:"він (О.Дубина), здається, до 30-го числа грудян просидів, ніяких переговорів ніхто не вів, і він тоді вечором, здається, 30-го, без мого дозволу, хоча формально я ці питання не регулюю, повернувся в Україну. 31-го числа, коли мене інформують, що переговорний процес зірваний, я телефоную Юлії Володимирівні і кажу: «Треба нам дать відповідь для світу і для громадян»...  А Юлія Володимирівна тоді легко реагувала на будь-який жест Президента. Бо вона привела до тупіка переговори ці. Не в тому плані, що результатів ми не маєм, а в тому плані, що ми з процесу вийшли.""Так воно збіглося, що ішло узгодження на рівні прем'єр-міністрів. Два президенти до цього, стверджую, - ні з російської, ні з української сторони — відношення не мали. Тимошенко з повноваженнями Президента, а там — Путін, який кожний куб російського газу регулює. Чи ще тут щось не ясно?"
http://glavcom.ua/articles/8118.html 

Остання цитата В.Ющенка дивним чином перекликається з офіційною реакцією представника адміністрації російского президента Д.Мєдвєдєва на свідчення В.Ющенка в Печерському суді:"Находясь на посту президента, он лично хотел получить политические дивиденды и предлагал президенту России Дмитрию Медведеву самим подписать соглашение об урегулировании газовых проблем. На это ему было сказано, что данный вопрос находится в компетенции правительств двух стран."
http://www.interfax.ru/politics/txt.asp?id=203965 

Отже, по суті ми маємо факт свідомого викривлення фактів і перебігу подій з боку В.Ющенка, намагання ним виправдати себе і перекласти відповідальність за свої дії щодо зриву переговорів наприкінці грудня 2008 року на Ю.Тимошенко, чим наповну скористалась сторона обвинувачення по газовій справі, доводивши зумисний характер дій з боку Тимошенко. Використовуючи лексику та методологію Генеральної прокуратури у справі Ю.Тимошенко, можна у такий самий спосіб висунути аналогічні звинувачення вже самому В.Ющенко - у зумисному зриві переговорів з газовим монополістом, які призвели до підняття ціни тим монополістом, а відтак і до тих самих величезних додаткових витрат української сторони, про які В.Ющенко так любить говорити. До речі, це та ж сама ст.365 ч.3 Кримінального Кодексу України, за якою було засуджено Ю.Тимошенко. Але якщо у випадку з Тимошенко її дії були викликані станом сурової необхідності,  (бо у газовий мережі високого тиску цей тиск постійно зменшувався, що цілком вірогідно могло призвести до техногенної катастрофи, щодо якої попереджав навіть Ю.Бойко, постійний опонент Тимошенко з газових питань), то в діях В.Ющенко такої суворої необхідності не було, а їхня зумисність в тій складній ситуації ним навіть не приховується, а обгрунтовується додатковими газовими розрахунками.