Про економічні та промислові перспективи України на 2011 рік [3]

Світлана ОРЛОВСЬКА: Наш гість: Анатолій Кінах, народний депутат України від фракції "Партії Регіонів", президент Українського союзу промисловців та підприємців. Будемо говорити про перспективи України в економічній царині. Як, за рахунок кого і чого реалізовуватимуть амбітні плани подолання кризи вже до серпня, якою буде бюджетна політика, які перспективи зміни формули ціноутворення російського газу для України та створення спільного підприємства? Говорячи про економічні перспективи, у владі стверджують, що ми виходимо на якісно новий рівень. Зокрема, в уряді говорять про те, що ВВП у 2010 році зросло більш як на 4%, бюджет виконано на 99%, інфляція складає близько 9%. Натомість, експерти нагадують про фінансову кризу у світі, про величезні борги України, про відсталу і немодернізовану економіку. Наскільки реально до серпня подолати кризу та за рахунок чого? Бо в промові Миколи Азарова крім мобілізації зусиль інших способів не було вказано.
Анатолій КІНАХ: Я не поділяю такі оптимістичні висновки з приводу того, що ми вже долаємо системну та соціально-економічну кризу. І мені ближча позиція президента, який на останньому засіданні РНБОУ, яка розглядала ризики для України в 2011 році, чітко зформулював до уряду дві вимоги: казати людям правду чесно та професійно про реальну соціально-економічну ситуацію в Україні, зміцнювати зворотній зв'язок з суспільством, щоб люди розуміли ситуацію, проблеми, що потребують вирішення, методи вирішення, очікувані результати. 2011-тий рік ми починаємо в ситуації, кращій ніж на початок 2010-го року. Тоді держава не мала бюджету, він був прийнятий лише в квітні, що дуже негативно впливало на всі параметри нашого розвитку. Держава була перед фінансовою прірвою: зовнішній борг, прихований дефіцит бюджета під 135 млрд. грн., і безумовно, проблематика, яка стосувалася усьої системи влади. 2010-тий рік ми завершили із зростанням ВВП - до 5%, обсяг промислового виробництва зростає до 10-11%. Висновки міжнародних експертів свідчать, що ми відійшли від загрози дефолта, і відповідно, фінансова ситуація покращилася. Наприкінці грудня 2010 року прийнятий бюджет, що дало можливість більш чітко проаналізувати ситуацію, в тому числі валютно-курсову. Курс долару до гривні закладений на рівні 7,95. Зростання ВВП - 4,5%, інфляція - до 9%. В той же час залишилися величезні соціально-економічні проблеми. В першу чергу, за останній період суттєво погіршилася платоспроможність громадян України на внутрішньому ринку. Це дуже принципово з точки зору розвитку стимулів до виробництва продукції та послуг. Це вимагає від уряду, щоб кожний відсоток зростання ВВП був спрямований на покращення рівня та якості життя, платоспроможності громадян. Дані Європейського союзу підтверджують, що по рівню платоспроможності та статків громадяни України займають передостаннє місце в Європі. За нами -Молдова. Це питання має бути вирішене. Друга проблема - доступ до фінансово-кредитних ресурсів, як фізичних громадян, так і підприємців. Бо без іпотечного кредитування, вирішення проблем розвитку житла неможливе. Без кредитування вирішення проблем виробництва неможливе у таких галузях, як: агропромисловий комплекс, будівництво, машинобудування, тощо. Дуже серйозна проблема - подолання тіньової економіки та корупції. До 60% ВВП України знаходяться в тіні і не працюють на життєдіяльність держави. Тобто, мільярди гривень - за межами бюджету. Необхідно проводити глибокі структурні реформи з питань модернізації економіки, створення нових робочих місць, створення умов для захисту внутрішнього ринку (??? - Людина, яка при влады, розказуэ нам, що треба робити???), як роблять всі держави, формування ефективної експортної політики, підсилення зв'язку з суспільством, щоб не виникали ситуації такі, як з Податковим кодексом. Тоді деякі ідеологи кодексу забули, що в Україні сотні громадян боряться за фізичне виживання і треба боротися за кожне робоче місце. Тому 2010-тий рік створив підвалини для зростання, і зараз принципово, щоб уряд від ситуативного реагування на проблеми вийшов на системні, професійні, комплексні дії на основі програм підвищення ефективності виробництва та на цій основі - покращення життя людей. (майже доповідь Л.Брєжнєва!!) 

Світлана ОРЛОВСЬКА: Микола Азаров заявив, що 2011-тий рік відкриває новий розділ життя держави - розділ докорінних перетворень і модернізації. Це гарні слова, але все ж таки які перетворення очікують на громадян України. Одразу спадає на думку Трудовий та Житловий кодекси, Пенсійна реформа. Ми бачимо підвищення цін на житлово-комунальні тарифи. Натомість, план на наступний рік нічого позитивного нам не віщує. На цьому наголошують експерти. Тому що середню зарплату пропонують підняти на 4%, а ціни зростуть на 13-15%. До чого готуватися українським громадянам?
Анатолій КІНАХ: Всі ці питання можна вирішити тільки через конкретні, системні високопрофесійні дії. Мене дуже турбує те, що коли сьогодні ми говоримо про Пенсійну реформу, ЖКГ, Житловий кодекс, дуже недосконало формується політика інформування суспільства про суть цих перетворень та дуже важливих структурних реформ. Не можна зводити дуже складну та відповідальну Пенсійну реформу тільки для підвищення пенсійного віку для жінок. Це - частка. Програма пенсійної реформи повинна передбачати дуже серйозні цілі - зниження навантаження на фонд оплати праці, що створює умови для підвищення заробітної плати та зменшення тіньової частини оплати праці. Це питання, яке має принципове значення для строку життя наших громадян, яке є найнижчим в Європі. Потрібно підвищувати рівень фізичного здоров'я, умови дитинства та материнства, щоб вийти на середні показники в Європі. Це проблематика накопичувальної системи та третього рівня - недержавного пенсійного страхування. Це - довіра людей до фінансвової системи держави. Дуже важливо, щоб ми не спрощували напрямки стркутурних реформ. Щоб люди не думали, що реформування житлово-комунального комплексу - це тільки підвищення ціни на природний газ, тепло для населення. Коли ми кажемо про підвищення тарифів, то люди повинні бачити чіткий взаємозв'язок, що тарифи підвищилися у більшу сторону, але покращилася і якість послуг. Я стурбований тим, що структурні реформи декларуються, як необхідність виконання вимог МВФ, хоча ці зміни потрібні нам самим. Немає постійної та системної роботи по інформуванню людей та випередженню негативних наслідків відпрацювання оптимальних дій з тим, щоб мати довіру та підтримку людей. Щоб люди розуміли, через що потрібно пройти, щоб отримати позитивний результат, і коли він буде. Що стосується модернізації економіки, то в нас фізичний і моральний знос основних фондів зашкалює за 60-70% - вичерпаний радянський запас міцності. В банківській системі - ми не можемо жити і працювати, коли вартість кредитних ресурсів зашкалює до 20% річних. В Європі - 2-3% максимум. В соціальній системі недопустимо, щоб темпи зростання цін випереджали темпи зростання реальної заробітної плати і пенсій, бо за цим стоїть втрата рівня життя громадян !!! Весь цей комплекс проблем можна вирішити, лише спираючусь на довіру та підтримку людей. ( :) ) 

Світлана ОРЛОВСЬКА: Чи вдасться за 8 місяців, дотримуючись комунікацій з суспільством, подолати кризу у суспільній сусвідомості? Якими інструментами будуть долати кризу у суспільній свідомості?
Анатолій КІНАХ: Треба зрозуміти владі, що люди від неї очікують не переможних реляцій з приводу того, наскільки зростає ВВП чи який розвиток економіки (???? Це Кінах самому собі промовляє???). Люди дають оцінку владі по тому, що вони відчувають у реальному житті та реальних доходах. Зростають вони чи зміцнюються, є можливість забезпечити гідні умови для дітей та підтримати родину - це головні оцінки. Я впевнений, що люди будуть змінювати свою оцінку влади, тільки спираючись на ці реальні показники. Сьогодні в нас існує величезна проблема довіри людей. Це виправдана проблема, бо цей маятник стільки разів хитався, було стільки обіцянок. Зараз той момент, що не можна обіцяти і не виконувати. Я маю велику надію, що 2011-тий рік буде переломним. Поки в нас у владі протистояння, заручниками є суспільство, економіка, всі інші держави йдуть вперед. Польща має середню заробітну плату в 4 рази більшу, ніж у нас. А це - якість життя, здоров'я людей, можливість для самовдосконалення. Треба не допускати збільшення дистанції між нами та оточуючим світом. Бо ми поступаємось вже більшості держав СНД. З цього приводу цей рік повинен бути переломним.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Вимоги МВФ збігаються з інтересами України чи ні? Тому що дуже багато йшлося, що і проведення Пенсійної реформи і дефіцит бюджету - це вимоги МВФ для отримання чергового кредиту.
Анатолій КІНАХ: З точки зору модернізації і проведення структурних реформ - безумовно, збігаються. Але МВФ не цікавлять наші внутрішні проблеми. Його цікавить повернення боргів. МВФ - це фінансово-політична організація, яка в першу чергу, спрямовує свої дії, щоб Україна виконувала свої зобов'язання перед міжнародними кредиторами. А сьогодні державний борг України складає - приблизно 52 млрд. доларів США. І за останні 3 роки він зріс у 4 рази. Структурні реформи, створення сучасної пенсійної реформи, податкове законодавство - це необхідно нам. І дуже важливо, щоб умови, які ми підписуємо з МВФ, для отримання чергового траншу були балансом між нашими інтересами та інтересами наших міжнародних партнерів. Коли ми підписуємось під певною датою виконання вимог, це має бути частка зрозумілих для нас дій, як для влади, так і для суспільства. Цього нам не вистачає. Але в цілому, я змушений констатувати, що рівень учасників переговорів з України та якість умов співпраці - дуже низька. Умови МВФ, зафіксовані в угоді, які впливають на монетарну, грошово-кредитну, податкову, соціальну політику є проявами того, що Україна втрачає частку свого суверенітету. Через умови МВФ нам з-за кордону диктують параметри нашої політики. Це - неприпустимо. Зовнішні займи потрібні, але вони повинні йти на розвиток, а умови мають бути балансом інтересів.

Світлана ОРЛОВСЬКА: 2010-го року Україна позичила на 81 млрд більше ніж віддала. За даними Держказначейства. Кожен черговий транш МВФ - це успіх чи свідоцтво проблем в українкській економіці?
Анатолій КІНАХ: В першу чергу - друге. Кожен транш - це ковток кисня в борг. За період, поки ми споживаємо в борг цей кисень, треба зробити все, щоб економіка запрацювала ефективно та віддавати борги за рахунок цього, а не за рахунок нових боргів. Якщо попрацювати більш потужно з точки зору довіри людей до банківського сектору, створення умов доступу до депозитних рахунків, бо люди дуже багато втратили на цьому за останні декілька років. За рахунок зростання сприятливих умов, зокрема захисту заощаджень людей від інфляції, ми би отримали на порядок більше ресурсів, чим транші. Треба підвищувати використання власних ресурсів.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Які конкретні кроки повинні бути зроблені протягом 8-ми місяців, які реформи мають бути зроблені, ухвалено рішення?
Анатолій КІНАХ: Не допускати хаосу в ціновій політиці, щоб зростання цін не випереджало зростання заробітних плат та пенсій. Треба, щоб запрацювала Національна комісія по формуванню тарифів в житлово-комунальному господарстві. Треба прийняти такий закон. Соціальна цінова політика зараз має вирішальне значення. Треба не зупинятися по напрямку структурних та системних реформ, по напрямку системних дій. Треба зберігати умови для розвитку фізичних осіб - підприємців, малого бізнесу!!!. Треба продовжити та удосконалити спрощену систему оподаткування, бо сьогодні це джерело робочих місць. Я вдячний президенту, який до нас прислухався та наклав вето у свій час. Треба працювати у питаннях захисту внутрішнього ринку, програмах імпортозаміщення. Ми дуже далеко зайшли в споживанні імпортної продукції, особливо - харчової, широкого побутового споживання. Наші підприємства стоять, а ми споживаємо продукцію з Китаю, Польщі, Південно-Східної Азії. Держава повинна захищати ринок методами протекціонізму. Треба модернізувати економіку. Всі ці проблеми за 8 місяців не вирішити, але треба досягти незворотності позитивного розвитку.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Уряд продовжує переговори у 2011 році щодо перегляду формули про постачання російського природного газу до України. Про перспективи зміни форули російського газу для України представники нової влади говорили багато. Ця тема ще минулого року неоднаразово порушувалася під час українсько-російських переговорів. Проте вона зайшла у глухий кут. Чи можна очікувати цього року, що ціна буде вигідної для України?
Анатолій КІНАХ: По-перше, я вітаю принципову позицію уряду про перегляд формули ціни природного газу для України. Нажаль, ті контракти, угоди, які були підписані ще в січні 2009 року попереднім урядом в більшій частині не відповідають ні економічному змісту, ні національним інтересам України. Базова ціна в цій формулі для України закладена 450 дол. за тисячу кубометрів на кордоні Україна-Росія. Плюс динаміка ціни на нафту. А за останній період ціна на нафту збільшується на світових ринках. Вже 90-92 дол.за барель. Це приводить до того, що поступово зростає ціна для України і з 1-го січня 2011 року вона складає 264 дол. на кордоні за тисячу кубометрів. І це створює проблеми для всіх. Особливо для хімічної галузі, житлово-комунального господарства. Ціну треба обов’язково переглядати. Переговори треба вести з жорсткою аргументацію не тільки по ціні, а й боротися за те, щоб Україна не втратила статус стратегічного транзитора природного газу в Європу. Щоб наша газотранспортна система була завантажена. І паралельно треба вирішувати разом з Європейським співтовариством, Росією і Середньою Азією неприпустимість будівництва так званих альтернативних газопроводів. Особливо південного потіку, який по суті є протиріччем нашим базовим інтересам. Це дуже серйозна робота. І тут Україна як ніколи повинна виступати консолідованою державою і захищати ці інтереси. І в тому числі, наполягати на зміні ціни формули природного газу для України.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Говорять експерти: «Траекторія поразки української ціни закладена харківськими домовленостями. Намагаючись отримати більш дешевий газ, українська сторона змушена йти на нові і нові поступки. Безуспішні спроби поміняти формули ціни наврядчи будуть успішними, за єдиним винятком, коли українська сторона піде на стратегічну поступку Газпрому». Яка це може бути стратегічна поступка? Тобто що стоїть на кону: газотранспортна система, створення спільного підприємства між Нафтогазом і Газпромом і на яких умовах?
Анатолій КІНАХ: Не може бути ніяких односторонніх поступок. Особливо, де йде мова про наші національні інтереси. Питання в іншому. Україні треба активніше і професійно, системно бути учасником формування ринку природного газу в Європі. Мова йде про пошук балансу інтересів держав-постачальників. Це в першу чергу, Росія, Середня Азія, Туркменістан, Азербайджан, Україна, як стратегічний транзитор і споживачі в Європі. І рішення треба шукати у цьому трикутнику. Я впевнений, що інших варіантів не існує. І жодної поступки, яка суперечить нашим національним інтересам і діючому законодавству, бути не може. Ми маємо унікальну газотранспортну систему і треба робити все, щоб вона була завантажена, відповідала вимогам надійності, технічної конкурентоспроможності. І так можна бути важливою складовою енергетичної безпеки Європи.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Український приклад не виключив можливість створення спільного підприємства. Цитую: «Створення спільного підприємства, якщо це буде єдиною умовою перегляду формульного підходу, безумовно, цей аргумент буде використано». Все ж таки на яких для себе вигідних умовах ми можемо створити спільне підприємство?
Анатолій КІНАХ: Я вважаю, що для нас самий оптимальний варіант це створення підприємства на трьохсторонній основі. Як мінімум: Україна, Росія, ЄС. Це основа тої угоди, яку я як прем’єр-міністр ще підписував у 2002 році, з тим, щоб об’єднати інтереси партнерів, завантажити газотранспортну систему, створити умови для залучення інвестицій для її модернізації і надійності. Це головне. І це був би оптимальний варіант для України.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Чи можливий таких трикутник: Росія, Україна, ЄС?
Анатолій КІНАХ: Теоретично він можливий. А для того, щоб він був реальним, ЄС повинен мати більш чітку принципову позицію. Тому завдання України створити такий рівень переговорного процесу, щоб в ньому приймали участь, як мінімум три сторони. ЄС займав консолідовану позицію з точки зору диверсифікації надійної енергетичної безпеки Європи. Україна, Росія і Європейський Союз разом шукали спільні інтереси. І на це треба йти і дуже серйозно цілеспрямовано працювати.

Світлана ОРЛОВСЬКА: З іншого боку, Нафтогаз продовжує позичати у російських банків. Цього разу кредитну лінію українських компаній відкрив російський ВТБ банк. Представники влади запевняють, що ці кошти не йтимуть за російський газ, а будуть використовуватися для модернізації української транспортної системи. Експерти попереджають про те, що Росія отримає додаткові важелі. Кредити від російських банків, які залучає Нафтогаз можуть призвести до посилення важелів Газпрому, а також створять Україну більш чутливою для російської політики. Такі дії, на думку деяких експертів продовжують штовхати Нафтогаз у боргову яму. Як бути з такою ситуацією? Чи насправді ми не надаємо Росії багато важелів і так в переговорному процесі, щодо формули ціноутворення на російський газ ми не матимемо ніяких козирів, а доведеться віддавати найголовніше? Здається, що безвихідна ситуація.
Анатолій КІНАХ: Безвихідних ситуацій не повинно бути. Наша компанія є важливою часткою наших інтересів і в економіці, і в нашій позиції на європейському просторі. Тому я за те, щоб залучати ресурси для модернізації. Не для поточного споживання чи за розрахунки за спожитий в поточному режимі природний газ, а саме для модернізації. Дуже важливо, щоб була диверсифікація цих джерел фінансування. Щоб не було одностороннього збільшення займів, в тому числі від Російської Федерації. І зараз йдуть переговори з ЄС. Попередньо підписана угода в Брюсселі про залучення біля 2 млрд. євро для модернізації газотранспортної системи України. Треба дуже наполегливо працювати, не створюючи односторонньої економічної фінансової залежності з точки зору займів. І тут експерти праві, Україні потрібно проводити таку збалансовану політику. В тому числі в контексті балансів інтересів, як з постачальниками, так і з споживачами природного газу. І це повинно бути з консолідованої позиції держави. А не так, як було недавно.
СЛУХАЧКА: Анна. В минулому році було авансовано про експериментальне введення соціальних карток в чотирьох областях України. Виготовлення такої однієї адмінкарти становить 300 грн. На всі карточки - це величезні кошти. Яка нагальна потреба введення цих соціальних карток саме в цей час?
Анатолій КІНАХ: Я особито проти введення в поточних умовах соціальних карт. Необхідно відпрацювувати адресні методи нашого захисту. Щоб рівень соціального захисту визначався рівнем доходів людини, рівнем платоспроможності, працездатності. А з точки зору соціальних карток, Ви абсолютно праві, вони економічно-фінансово абсолютно не вигідні. Більш того, умови їх введення буде ще одним джерелом корупції і неефективного використання фінансових ресурсів держави.
СЛУХАЧ: Микола, Бородянка. В мене два запитання. Перше запитання: у нашому суспільстві з одного боку витрачаються гроші на свої родини, на весілля своїх дочок мільйони грошей, а 7 млн. людей уже пограбовано і знищено. То Ви гуманісти чи фашисти? Друге запитання: намічається продаж землі десь з початку весни. То що тоді залишиться українському народу? Стадом бродити по чужій землі, де немає в українців ні заводів, ні фабрик. Що це за режим такий - фашистський?
Анатолій КІНАХ: Я розумію рівень Вашої стурбованості. Це, що стосується розподілу між рівнем доходів громадян України і невеликої частини нашого суспільства, це безумовно, неприпустимі речі. В самих капіталізованих державах, такі як США, розрив між малими і високими доходами складає 5-7 разів, а в Україні – 30-40 разів. І коли ми бачимо інформацію про 10 млн. доларів, які витрачаються нашими олігархами на дні народження, то це «пір в час чуми». Такі речі не допустимі. І треба змінювати цю ситуацію, інакше виникне інша революційна ситуація. І це в вже було в історії і ми знаємо, до чого це приводило. Те, що стосується землі. Однозначно не можна в односторонньому порядку скасовувати мораторій на вільний продаж сільосп угідь. Починаючи з того, що в нас немає якісного законодавства, треба приймати закон про державний кадастр, щоб мати уяву, цим ми володіємо, закон про захист землі, про захист її родючості. Не допускати до української землі тих, хто має великі закордонні капітали. І Україна повинна мати чітку прграму про формування сучасних земельних відносин, як це в усьому світі з усіма складовими. Починаючи з захисту землі і розуміючи, що земля це національне надбання, яке належить і наступним поколінням. Я впевпений, що виправдань таким діям немає. Ми не готові до такого вільного ринку. І це буде передчасно. І може призвести до втрати останнього, що залишилося в Україні – це земля .
СЛУХАЧ: Вам не кажется, что в таком ревностном отношении к газотранспортной системе, к земле, кого именно мы защищаем, оставляя это все как бы в руках государства? Мы же защищаем только тех, которые из получения власти сделали самый выгодный и рентабельный бизнес. Вы сегодня устанавливаете власть в той мощи, в которой она была в 1983 году. Но та власть имела неоспоримое моральное преимущество перед Вами, потому что она действовала в интересах абсолютного большинства населения. Вы действуете сугубо в своих интересах. Вы понимаете, что сконцентрировав подобную власть, Вы получите ответственность, которую Вы не вытянете? Вы понимаете, что судить Вас будут по тем законам, по которым старост после освобождения судили, когда березки к земле пригибали?
Анатолій КІНАХ: Украина находится в глубочайшем кризисе. Для выхода, нам надо понимать, что у нас очень серьезная проблема кризиса власти и управления. Вертикаль власти, которая сегодня формируется в Украине, необходима, чтоб сконцентрировать вокруг нее и политическую волю, ум, ресурсы для выхода из кризиса и развития. Но это даст результат только тогда, когда эта вертикаль будет дополнятся высоким уровнем профессионализма, понимания приоритетов страны и людей, умением бороться за интересы и создавать условия для жизни. В противном случае, это приведет к тому, о чем Вы говорите. Это наш шанс. Нам надо выходить из положения, когда страна стала заложником власти, иначе мы останемся на задворках. Власть не должна быть самоцелью. Власть и ответственность - это синонимы. Власть должна создаваться для того, чтоб обслуживать свой народ и государство. :) :) :)
СЛУХАЧ: Когда Вы были премьер-министром Украины, Украина тоже брала кредиты. Зачем и где? В Европе большой бизнес платит 40-50% налогов, а в Украине - 17%. Когда в Украине большой бизнес будет тоже платить 40-50%?
Анатолій КІНАХ: В 2002 году мы отказались от траншей МВФ и перешли в отношениях с МВФ на уровень консультаций и экспертных оценок. Это был положительный результат. По утверждениям международных экспертов налоговая система Украины по уровню фискального давления, коррумпированности - одна из худших в мире. Из 183 стран мы занимаем 181-ое место. В реалиях налоги должны платить все. Доходная часть бюджета не должна выполняться только за счет предпринимателей - физических лиц, как самой незащищенной сферы предпринимателей. Нельзя добиваться того, чтоб доходная часть пополнялась за счет фискального давления или государственного финансового рэкета. Надо расширять базу налогообложения, жестко давать по рукам коррупционерам, чтоб налоговая система создавала условия для стимулирования деловой экономической активности, как это делается во всех странах.
СЛУХАЧ: Чому при податковій реформі не була введена прогресивна шкала оподаткування фізичних осіб? Чи можна вважати прийнятий Податковий кодекс реформаторським? Що в ньому реформаторського?
Анатолій КІНАХ: Ні, не можна. Податковий кодекс - це механічне збирання законів, там немає серйозних проявів реформи. Зараз працюють спеціальні експертні групи з тим, щоб податкова реформа була по змісту спрямована на створення стимулу для розвитку та модернізації економіки та прискорення амортизації, інвестування прибутку, створення нових робочих місць. Щоб була диференційована шкала оподаткування доходів. Не 15-17%, а 25-30%. Багаті повинні ділитися з бідними. Повинні бути введені податки на розкіш. Весь світ в умовах кризи підтримує самозайнятість населення та створює сприятливі умови, щоб люди йшли не на біржу праці, а за рахунок власної волі, розуму та роботи створювали умови для свого життя.
СЛУХАЧ: Михаил, Одесса. Виктор Янукович и Николай Азаров бьются, как рыба об лед, чтоб опустить планку газа, а оппозиция молчит. Нет ни майданов, ни митингов у Российского посольства. Почему оппозиция не поможет нашему правительству? ( А опозиція за гратами, чи ви не в курсі?)
Анатолій КІНАХ: Оппозиция должна быть. И во всем мире это - источник альтернативных предложений. У нас оппозиции, как таковой нет. У нас она работает по принципу "Чем хуже - тем лучше". Оппозиция не должна разрушать экономику государства. В вопросе цены на природный газ, который является стратегическим вопросом, исходя из энергоемкости нашей экономики, должны объединяться все. Когда речь идет о серьезных внешних, международных интересах страны надо объединять усилия.

Світлана ОРЛОВСЬКА: Як будете об'єднуватися цього тижня, коли Верховна Рада запрацює в пленарному режимі? Чого очікувати?
Анатолій КІНАХ: Погоджений порядок денний. На цьому тижні розглядатимуться питання земельних відносин та доповідь уповноваженого по правам людини Ніни Іванівни Карпачової та міністру внутрішніх справ з приводу поточних проблем і захисту життя та безпеки наших громадян.