ПРИВІТАННЯ ЖИТТЯ...Старий Новий Рік

І день і вік однаково минають. Не задержать нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить, і перша в другій спить, обі у третій, та, як вежа, час виростає й меж не має й нас німить.

Так на минулого й майбутнього раменах повішено, мов плахту, долю нашу. Ми — ланцюга поодинокі звена, ми — відтинок малий зі стрічки часу.

Це наших днів звичайна тут дорога, не падає ніщо до безвісті води. Віддати треба нам життю щомога, а треба кожному, ще поки молодий.

Тепер ще квітка дійсності надією цвіте, не кидає ще тіні дерево зневіри. Хоч знає, що морози, серце вірує проте і ліктями ужитку правди ще не мірить.

Для молодих плечей легкий є неба в’юк, в одноманітності не явиться нам позіх. О, не словами уст, але словами рук співати будем пісню на житті порозі.

Вітай життя! Що більш даєш, і щастя, і красу, і сум, і горе. В мені юний пал не вмер ще. Вітай життя! І на привіт тобі я понесу м’яке, та в панцир крицевий закуте серце.

( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )