На цих вихідних вперше за сто років сходила в кіно. спонтанно, неплановано, без нудного, довгого, взаємного узгоджування графіків. і це замість того, щоб зайнятися чимось справді корисним). і то в мене все "не слава Богу":йшла на "Робіна Гуда", а подивилась "Принца Персії". Але ж на великому екрані із усім притаманним колоритом кінозалу, із хрустом чіпсів, поглинанням поп-корну і сьорбанням кока-коли на бекграунді (ох, ці вже споживацькі стереотипи). А кіно...
Читати далі...