2 роки ув'язнення Юлії.Дитяча пісочниця проти дворових хуліганів

1. Навмисно не писав в день дворіччя ув'язнення Юлії Тимошенко і навіть не був на "святкуванні" дворіччя затворництва.

Саме тому, що дворіччя її ув'язнення - це наявна картина суспільних настроїв та ставлення українців до власних умов свого існування в цій державі. Дуже зворушливо, коли я бачив два роки назад, як прості люди. часто літні люди, у яких обмаль сил кидалися на правоохоронців, щоб... ні, не визволити Юлію Тимошенко, а щоб тільки показати своє ставлення до несправедливого суду Януковича.

Одночасно з протестним натовпом спокійно та байдуже гуляли кияни...

Тоді ще були, загалом, мирні настрої.  

2. Був переламний період: якщо можна посадити екс-прем'єра, лідера опозиції - то з рештою суспільства можна робити, що завгодно. За нею пішли і активісти Податкового Майдану, і Павличенки, і тисячі закатованих в міліції. Як, наприклад, студент Індило.

Тобто кримінальна влада переконалася: якщо можна ув'язнити Юлію Тимошенко, яка набрала більшість на президентських виборах, якщо можна прийти на президентську посаду з одними повноваженнями, а потім узурпувати інші - то "життя вдалося!".

3. Проте держва Україна НЕ зводиться до криміналізованого Донбасу, країна трохи інше щось. ніж маргіналізований двір Єнакієва. І численні злочини теж вичерпують терпіння громадянського суспільства.

Яке НЕ хоче воювати з узурпаторами, але визнає, що іншого виходу немає.

4. Суспільство САМЕ, без агітаторів, все більше розуміє, що мирні акції даремні, бо вести діалог з владою неможливо в принципі. На відміну від лідерів опозиції та громадських активістів.

5. Саме тому суспільство, яке різко розділилося на ЗА та ПРОТИ диктатури, тепер продовжує загострювати цей поділ. Ті, що проти диктатури - або

а) впадають в лють і чекають свого вирішального часу

або

б) провалюються в апатію з відчаю.

або

в) їм байдуже все. Таких, правда, більшість.

Але хто хоч трохи розуміється на соціальній психології та соціології, той не буде абсолютизувати дані опитувань. Інакше соціологія звелася б до нудної статистики. До речі, для суспільного перевороту непотрібно більшості суспільства, досить 10-15%.

І знаряддям такого перевороту НЕ може бути Майдан. Ця сторінка перегорнута.    

6. Українське суспільство поступово закипає - і термін розігрівання трохи довший, ніж це стосувалося б окремої людини. Адже до резонансного вбивства Георгія Гонгадзе було вбито за часів Кучми 75 (сімдесят п'ять!) журналістів! Так само буде і з жертвами міліцейського терору.

Тут дійсно "кількість переходить в якість" - і сваволя, тортури породжують ненависть суспільства до силовиків Януковича. Вже ВИПАДКОВИЙ натовп може хутко зібратися і почати захищати одного зі своїх громадян. і це сталося неодноразово.

Під час арешту Юлії Тимошенко таких актів опору НЕ БУЛО!

7. Дійсно, консолідований державний апарат сильніше за стихійні виступи окремих груп громадян. Але загальна сила суспільства БІЛЬША, ніж сукупна сила держапарату, агенти якого БАЙДУЖІ до долі свого владики.

8. У світлі цих подій, дорослі дворові хулігани (=gangsters) всіляко намагаються якщо не зупинити протестні виступи, то залишити їх на дитячій стадії громадського обурення, де стихійність та "неполітичність" оберігається ПРИНЦИПОВО. ЩобЮ, не дай Боже, ці виступи не переросли у свідому бротьбу за демократію.

Для цього є багато прийомів. Це і вимоги громадянських активістів до політиків "бути без прапорів", це і фантастичні проекти "третьої" чи десятої республіки, це і проекти "первинних громад". Адже без збройної охорони вони нічого не варті.

9. Можна вигадати що завгодно - але головним мотивом цих дитячих вигадок є - уникнути протистояння з диктатурою та порозумітися з існуючою владою кримінальних злочинців. При цьому щосили закриваючи голову чи заплющуючи очі на те, що ця опозиція, ці громадські активісти, незалежні підприємці розглядаються як щось, що потрібно просто ЗНИЩИТИ.

10. Пострадянська влада, яку до цього не скинули під час антикомуністичних революцій - невмолимо і незворотно трансформується в кримінальну диктатуру. А сама держава - в своєрідний "піратський табір". Вона нічого не може придумати нового - тому повторює шлях більшовиків часів знищення НЕПу в 1929 році. Тобто працює по старим лекалам.

11. Ця опозиція, що існує в Верховній Раді при нинішньому стані речей - ОСТАННЯ. Склад місцевих рад. який складається з опозиціонерів - ОСТАННІЙ. Охендовський намалює усе, що потрібно. Тобто при нинішньому стану речей дитяча пісочниця мирної опозиції буде безжалісно зруйнована. Потім настане черга і "аполітичних" громадських активістів.

12. Ще раз: виборів в 2015 році НЕ БУДЕ. Розмови про "рейтинги" та "коаліції" вже зараз не мають ніякого значення. Це, якщо суспільство залишатиметься в нинішньому оцепенілому стані. Ми вже неодноразово казали і писали, що демократичного щляху повернення до демократії НЕ ІСНУЄ.

13. Помилка лідерів опозиції у тому, що вони не підтримали врадіївських активістів навіть всупереч самим врадіївським активістам. Якщо навіть врадіївські активісти у чомусь помиляються, все одно їх потрібно було підтримати.

14. Тепер, після фактичної поразки врадіївскої ходи знову закатували чоловіка в Миколаївській області, і дівчинку - в Дніпропетровській. Міліця трохи оговталася. страх пройшов - і можна знову вхзятися за старе.

15. Але ми нагадаємо: революційний настрій вміло підігрівається саме владою і дуже допомагає консолідації української нації.

16 Наші люди ДУЖЕ хочуть просто жити по-людськи. Але влада, як добрий вчитель історії, нагадує суспільству - що НЕ МОЖНА жити мирно поруч з казковим Драконом, якому щорічно потрібно з'їдати людські тіла молодих дівчат та дітей.

Не виконавши історичного завдання, не можна спокійно відпочивати - все одно життєві проблеми наздоженуть.

17. Влада дуже турбується, щоб свідомі українці пам'ятали, що свободу не дарують. Свобода - це не те, що подарували, це те - що неможливо відібрати.

І режим Януковича як на тренувальному стенді історії випробовує нас на слабкість, вошивість, відбираючи то одне то друге... 

До цієї пори - віддавали без опору. Так на що жалітися? Кому, власному дзеркалові?

Проте, невидима сутність історії працює краще, ніж сама дика сваволя зарозумілих диктаторів.    

svetiteni      

С.Овчаренко