Андреас Ґросс: «Україні потрібна нова революція»

Про оцінку ПАРЄ передвиборчої ситуації в Україні Тиждень спілкувався з головою делегації, лідером групи соціалістів у Раді Європи Андреасом Ґроссом.      

У.Т.: Чи могли б ви поділитися своїми враженнями від спостереження за передвиборчим процесом в Україні?

- Я надзвичайно стурбований політичною ситуацієюу вашій країні. Найбільше вражає те, що сьогодні українське суспільствоне має реальної політичної альтернативи. Більшість громадян почуваютьсябезпорадними, усвідомлюючи той факт, що політика цілковитозаправляється грошима. Люди, які брали участь у Помаранчевій революції,сьогодні надзвичайно пригнічені й зневірені у своєму майбутньому, ніхтоне хоче якимось чином змінити ситуацію. Вільно мислячі громадянипереважно емігрують за кордон, і мало хто з них хоче повертатися назад.Тільки відкрите і плюралістичне суспільство може привабити їх.Натомість, воно закрите і контрольоване великими грошима та олігархами.Я спостерігаю за виборами у вас із 1997 року і з цього часу відвідавУкраїну понад 30 разів. І тільки тепер розвіяв більшість ілюзій.Складається враження, що українські партії борються виключно завузькоегоїстичне бажання здобути владу, а не за суспільні інтереси.Немає якогось конструктивного діалогу. Політсили не чують одна одну.Уряд ігнорує опозицію, а опозиція – уряд. Усе в чорно-білих тонах, аполітика не може бути тільки такою.

У.Т.: Як ПАРЄ оцінює ситуацію з планованим наступом влади на незалежні медіа в останні кілька місяців?  

– Ситуація з медіа в Україні катастрофічна, вона символізує, що вирухаєтесь у неправильному напрямку. Найбільше вражають численні фактикупівлі новин у ЗМІ, особливо на телебаченні. Усі великі приватніканали, за винятком ТВі (який стрімко втрачає свою аудиторію черезвідрізання доступу до нього глядачів), належать олігархам, щовизначають рівень демократії в медіа. У вас немає жодного плюралізму втеле- і радіопросторі. Це підриває основи професійної журналістики і є,власне, її кінцем. Водночас судова гілка цілковито підконтрольна владі.ВЗважаючи на все це, ви можете думати, що вам потрібна новадемократична революція. Але, щоб зробити це, необхідно почекати років25, щоб відбулася зміна поколінь, адже ви не можете робити революціюкожні десять років.

У.Т.: Чи відповідає запроваджений українською владою порядок формування виборчих комісій стандартам Ради Європи?

- Формування і склад виборчих комісій в Україні,на мою думку, – це повний фарс. Насамперед через їхню тотальнуоднобічність. Головна умова функціонування виборчих комісій на всіхрівнях – від дільничних до центральної – відбір людей, що маютьвиконувати функції рефері, а не  гравців. А у вашій ситуації надтобагато гравців, які виступають за одну команду. В Україні більшістьгромадян втратили довіру до виборчого процесу, позаяк не створено умовдля проведення цілком прозорого і вільного волевиявлення, відсутнійплюралізм у ЗМІ, є вкрай обмежене коло джерел об’єктивної й достовірноїінформації. Люди почуваються безпорадними. І це ознака дегенераціїполітичного процесу в державі. Саме тому у вас так багато цинізму івідсутня якась альтернатива владі грошей у політиці. Остання може бутизбалансована тільки владою громадянського суспільства, але сьогодніукраїнці втрачають віру в себе та своє майбутнє. І це надзвичайноприкро.

У.Т.: Уряд Януковича намагається переконати міжнароднугромадськість у можливості контролю за ходом виборів, застосувавшипутінську технологію відеоспостереження на дільницях. Як ви оцінюєтеефективність цієї технології?  

- У Росії відеоспостереження на дільницяхвідіграло для Кремля контрпродуктивну роль, оскільки дало можливістьопозиції засвідчити, що саме відбувалося на виборах у березні 2012року. Камери також допомогли під час підрахунку голосів. Тоді як вУкраїні ми чуємо від голови ЦВК, що він не знає, як застосовувати законпро відеоспостереження на виборах: чи працюватимуть камери післязакінчення голосування та початку підрахунку голосів і чи в такому разітой запис здійснюватиметься тільки для внутрішнього користування ЦВК,чи для громадськості загалом. Це також свідчення того, як у вас працюєпарламент, де закони ухвалюються без попереднього обговорення ідискусій, як у сталінські часи. Ви маєте закон, який важкоімплементувати на практиці. І ми на цьому наголошували під час зустрічіз головою ЦВК, адже неможуть виборчі комісії вирішувати кожна по-своєму, як здійснюватиметьсявідеоспостереження на дільницях. Це також ознака тотальної кризидемократичних інституцій в Україні. Оскільки ви маєте документ, який несприяє організації виборів. Він, навпаки, є джерелом конфліктів танепорозумінь, що може бути додатковим елементом делегітимізаціївиборів. Електоральний процес потребує максимальної прозорості йчіткості в його проведенні, а у вас він так погано організований,створено стільки проблем і законодавчих лакун, що результат не можебути задовільним. І закон про відеоспостереження – типове свідченняцього.

У.Т.: Чи можна в такому разі вже зараз говорити, що українська влада провалила свій тест на вільні вибори і демократію загалом?

- Дуже рано про це говорити. Та коли я бачу все,що відбувається зараз в Україні, у мене посилюється песимізм. Найгірше– великі гроші, що визначають українську політику, внаслідок чого всіпередвиборчі обіцянки та програми партій нівелюються і люди недовіряють політикам. Це катастрофічна ситуація в розвиткудемократичного суспільства. Тому мої прогнози песимістичні. Але в душія завжди вірю в те, що ви зможете змінити ситуацію, хоча для цьогодоведеться зробити дуже багато.

У.Т.: Як ви оцінюєте ухвалений ВР у першому читанні законопроект про відновлення кримінальної відповідальності за наклеп?

- Найгірше робити такі речі напередодні виборів.Законопроект украй погано підготовлений. Його єдина і головна мета –залякати суспільство та унеможливити відкриті політичні дискусії вмедіа. У такому делікатному питанні, як наклеп, потрібно максимальновраховувати досвід демократичних країн і насамперед застосовуватистандарти Ради Європи, ЄС та ООН. А законопроект якраз їх відкидає.

У.Т.: Нещодавно поступово почали окреслюватися спробивлади насадити в Україні елементи поліційної держави за російськимзразком. Чи можна стверджувати, що досвід РФ є «передовим» для режимуЯнуковича? 

- Я вас трішки здивую. Україна за тенденціями демократичногорозвитку сьогодні має гірший вигляд, ніж Росія. Передусім тому, що увас немає великих демонстрацій. Починаючи з грудня минулого року в РФпротести стали індикатором пробудження громадянського суспільства, ізараз там можна спостерігати чимало позитивних тенденцій розвитку, утой час як в Україні цього не відбувається. Так, у вашій країні вісімроків тому була революція, але відтоді мільйони українських громадянрозчарувалися і повернулися спиною до політики. Сьогодні я бачу чималосхожостей із ситуацію часів Кучми, зокрема в питанні утисків свободислова. Після революції багато хто вважав, що свободу слова неможливообмежити, та нині вона фактично зруйнована. В Україні спостерігаєтьсярегрес у стані демократії, а в Росії все ж таки певний прогрес. На моєособисте переконання, Янукович сьогодні не так наслідує Путіна, якнамагається побудувати власний клан – «Сім’ю» – і кланізувати всюукраїнську політику. І це набагато гірше.

У.Т.: Чи розглядатиметься українське питання на жовтневій сесії ПАРЄ?

- У жовтні ми не обговорюватимемо питанняУкраїни, зважаючи на вибори. Водночас на пленарному засіданні будезачитана доповідь щодо Росії і прийнята відповідна резолюція. Алеповернемося до українського питання на зимовій сесії ПАРЄ в січні 2013року. Наша делегація моніторитиме електоральний процес в Україні йпідготує відповідний звіт про вибори.

У.Т.: В одному зі своїх останніх інтерв’ю для австрійського видання Die Presse міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко заявив, що уряд не звільнятиме Тимошенко,щоб підписати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. Схоже,жодні заклики та переконування нашої влади з боку європейськоїспільноти не матимуть бодай якихось наслідків...

- Як я розумію, ваш міністр закордонних справготовий пожертвувати євроінтеграційними прагненнями більшостіукраїнських громадян заради особистих порахунків правлячого класу зколишньою прем’єркою. Вважаю, що інтерес 45 млн людей набагато вищий заполітичну помсту. Пані Тимошенко могла бути покарана за свої помилки вполітичний спосіб, зокрема через вибори, а не через криміналізаціюнеправильних урядових рішень. Якщо Угода про асоціацію з ЄС не будепідписана, то в найближчі п’ять років Україна суттєво програє векономічному та соціальному плані. Вашому суспільству доведетьсязаплатити високу ціну за таке рішення. То буде програш для кожногогромадянина. Аби не допустити цього, український уряд повинен робитивсе можливе, щоб підписати цю угоду.

У.Т.: Нещодавно Сенат США ухвалив проект резолюції, якийпередбачає можливість застосування санкцій проти українськихвисокопосадовців у разі невиконання вимоги про звільнення Тимошенко таінших ув’язнених лідерів опозиції. Чи здатна Рада Європи вжити певнихзаходів тиску на офіційний Київ?

- Я не прихильник «чорної педагогіки». Це можутьробити США та ЄС, які мають політичну, економічну та військову силу. ВРади Європи є інший різновид міжнародного важеля впливу – силацінностей і повага до принципів. Ми не застосовуємо санкцій, це не нашінструментарій, не наша валюта. Можемо тільки переконувати, а нетиснути і змушувати до чогось за допомогою накладання певних обмежень.

У.Т.: За роки правління Януковича в Україні значно зріс вплив олігархів на вітчизняну економіку та політику. Як це впливає на стан демократії в країні? 

- Це запитання, яке я ставив багатьом людям у вашій країні й на якене міг отримати чіткої відповіді. У жодній іншій державі Європи немаєтаких впливових і могутніх олігархів, як в Україні. Це свідчить пронадзвичайну живучість спадщини тоталітаризму і водночас про слабкістьгромадянського суспільства. У вас дуже мало політичних сил, якіпрагнуть об’єднання країни, і так багато партій, які розколюютьсуспільство. Зважаючи на травми тоталітаризму, зокрема штучноорганізований Сталіним Голодомор 1932–1933 років, який забрав мільйонижиттів, багато людей бояться політики. Водночас було допущено жахливіпомилки на початку незалежності, які за умов слабкості верховенстваправа і поганого розуміння необхідності лібералізації ринку призвели доутвердження олігархічної системи. Нам потрібне спільне розуміння того,чому це трапилося і що потрібно зробити, щоб змінити цю ситацію.

Андреас Ґросс – народився 1952 року, співзасновник Інституту прямої демократії в Цюриху (1989), депутат швейцарського парламенту (від 1991), представник Швейцарії в Раді Європи (від 1995), віце-президент ПАРЄ (2002–2004), голова фракції соціалістів у ПАРЄ (від 2008). Від Ради Європи не раз брав участь у спостеріганні за виборами в країнах пострадянського простору.