Незвичайна виставка фотографій...

"Jestem radosny , Wy tez ba*dzcie ! " 

"Musicie  byc mocni , moco* milosci , ktora jest potezniejsza , niz smierc ..."

 Незвичайна виставка фотографій у Львівській  катедрі : "Jan Pawe II Swiety: az po krance ziemi"

Любов… Любов мені все пояснила, Любов розкрила все –  тому обожнюю любов, де б не була. Немов перетворився я в рівнину, відкриту для тихесенького лину,  у котрому немає вже нічого від хвилі гамірної,  що не спирається на стовбури веселки, але багато є від заспокійливої хвилі, котра в глибинах світло відкриває і дихає на непосріблені листки цією світлістю. Отже, в цій тиші приховався я –  листок, увільнений від вітру, вже не піклуюся про жоден з падаючих днів, коли упевнений, що всі вони спадуть.

Бог спочивав у серці… Бог спочивав у серці   й всесвіт, проте всесвіт згасав, повільно перетворюючись в пісню   Розуму Його, в найнижчу із зірок. Оповідаю вам велике здивування,   майстри Еллади: не варто піклуватися про побут, що вислизає з рук. Є дійсна Красота,    прихована по-під живою кров’ю. Шматочок хліба є реальнішим   ніж всесвіт, наповнений і побутом, і Словом пісня, котра як море заливає імла від сонця  виганяння Бога.

Якщо любов… Якщо любов найбільша – в простоті, а прагнення – у тузі найпростіше, тоді не дивина, що прагнув Бог, щоб прийняли Його до серця найпростіші, ті, котрі мають вибілену душу,  а для любові не знаходять слів. Коли Він Сам нас покохав та простотою зчарував й убозтвом, бідністю і сіном –  Тоді Дитину брала Мати, і колисала Його на руках  та ніжки Йому окутувала своїм плащем. О диво, диво, диво! Коли я Бога захищаю людяністю, стаю захищений любов’ю, що від Нього; захищений стражданнями Його.

Вірші Кароля Войтили (переклад Євгена Ґолибарда)