Проблеми лемків

З Інтернету огляд польських медіа для українських читачів
Historia Problemy emkw oczyma historykw i politologw ukraiskich
Проблема Лемків очима українських істориків та політологів


“Історію не вдаси перекреслити, але з нею можна жити – у дусі правди”
Броніслав Коморовський – президент Польщі

Тема, яку пропонуємо Читачам, є актуальною, хоча й недостатньо дослідженою. “Лемкові – писав Й. Кошко у другому тому «”Енциклопедії Радянської України” – це етнографічна група Українців, які з давніх давен жили на схилах Нижніх Бескид (в Карпатах між річками Сяном та Побрадом, та на захід від річки Уж»).

Натомість, історик незалежної України І. Макар у 7-му тому «Енциклопедії України” вже трактує, що Лемківщина - це етнічна Українська Земля в Бескидах. Подібні розбіжності в інтерпретації спостерігаємо в інших наукових працях. Так, на приклад, у книжці під титулом «Історія Лемківщини” І. Лемкин (Псевдо І. Полянський) пишіть, що Лемкові – це «Русини”, або «Руснаки”, які належали до багатій словянсько-російської родини. В «Універсальним Словнику - Енциклопедії” під редакції М. Поповича (академіка НАН України) подана інша дефініція лемків: «Українська етнографічна група”.

Також є й інши приклади. Автор І. Лемкув, позитивно оцінюючи діяльність УПА, яка займалась нищенням польської та совіцької партизанки, пишіть, що лемкові «серед усіх народів, воюючих з гітлеризмом, займають перше місце.”

Документально підтверджено, що Лемківщина в роках II світової війни була безпечною базою відділів УПА. Дещо тенденційно висвітлена акція «Вісла” істориками В. Кучером та Р. Щербою. Така наукова різнорідність опінії стосовно Лемків дезорієнтує пересічного громадянина. Не говорячи вже про те, що належність «лемківського клину” до «одвічних українських земель”, то є територіальна претензія до стратегічного партнера Польщі та Словакії.
У сучасній історичній науці до сьогодні, а особливо гостро в останні роки, точаться гарячі спори відносно генетичного зв’язку Русинів і Українців.
Проаналізувавши праці В.Гулянки I.Gwat’ Лемки, російський історик М. Дронов пишіть, що Лемкові у відрізненні від Бойків, Гуцулів, в особливо непримиримий спосіб противились українофільської ідеології, яка опанувала землі, що сусідували з Лемківщиною.
Під впливом різнорідних обставин (депортація, убозтво, безробіття) доля розкидала Лемків по різних краях, таких як-от: США, Словакія, Польща, Україна, Канада.
За неофіціальним даними Лемкові, які осіли в Україні, лічать собі 500 тис. осіб. Згідно з останнім переписом населення (2002 р.) в Польщі мешкало заледве 5900 Лемків. Однак, відповідно інших аналітичних даних, польським громадянами сьогодні є близько 69 тис. осіб лемківського походження. Ще близько 90 тис. Лемків та їх потомків мешкає в Україні. Вони об’єднані в загальноукраїнської культурово-просвітницької організації з осередком в Тарнополю (голова О. Вингранович).
Функціонують масові обласні організації Лемків – переважно на заході, в центрі та півдні України. До найбільш активних належать львівська організація (голова В. Ротайський) та київська (голова М. Мацієвський).
Молоде покоління Лемків, яке стало на чолі організації, ставить перед собою два засадничих питання: прийняття Верховною Радою України закону про надання Лемкам статусу депортованого народу, отримання в судах права на відшкодування майна, втраченого внаслідок депортацій, проведених сталіновським - берутівським тоталітарними режимами.

Adolf KONDRACKI Адольф КОНДРАЦЬКИЙ
Див. джерело: 25.12.2011.
http://www.dk.com.ua/post.php?id=896
……………………………………………………………………………………………………………………………………………………….
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
11.01.2012.; Дебальцеве

 За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.
Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується
.