Гітлер від нас отримає

Сталін категорично заборонив її командувачу генералу Андрію Власову вибиватись з пастки, про капітуляцію також не могло бути й мови.

Але, партизанів там не було. Зате була ворожа місцева людність, яка червоноармійців називала «псами Сталіна”, та хотіла мститись за вивозки та чистки, проведені в країні НКВД після окупації в 19040 році незалежній до того Естонії.

На умови неволі не нарікає. Німці харчували зле, - спліснявілим хлібом, буряком, - але годували. Це вже не був початок війни, коли заморили голодом сотні тисяч совіцьких вояків.

Тепер занадто потребували робочих рук, тому Нетто у Франкфурті-на Майну розбирав завали на вулицях після налетів альянсів, як фахівець лагодив пошкоджений водогін.

Сам прийшов на розмову

Визволили його Американці. Пропонували еміграцію до США, Канади, Австралії, бо молодий, здоровий токар усюди знадобиться. Виїжджати не хотів. Й великою колонною булих в’язнів через Німеччину та Польщу пішки промаршував до СССР.

Але, як ще з’ясувалось, пам’ятали, що був він в неволі.

А Сталін колись сказав: - Для мене немає в’язнів, для мене є зрадники та дезертири.

Охоче рушив в дорогу. У місці прийшли до якось будинку. Сержант наказав йому сісти та чекати, а сам пішов кудись з пакетом. Коли ж повернувся, повідомив солдатові, що він має чекати далі, а сам зник.

- У контррозвідці, у в’язниці, дурню! - офіцер вискочив з-за столу і зірвав з арештанта погони.

До сьогодні одного не може зрозумітиі.

Після війни в СССР залишились мільйони тон вибухових матеріалів. В Норильську будівлі мартенів потрібно було ставити на монолітній скелі, що була укрита 12-20 метрами мерзлоти, яка улітку перетворювалась на болото. Просто і латво було виривати котловани, зриваючи їх вибухівкою.

Повстання

Переводили їх до нас з Карлагу в Казахстані, де ще вісною було повстання. Ночами вони оповідали нам про те, як Сталін очистив російські міста від воєнних інвалідів,- наказав зібрати їх та вивезти в казахські степи, аби там вмирали. Наш гнів зростав, - згадує Нетто.

Улітку в’язні застрайкували. Жадали скорочення робочого дня з 16 до 12 годин, покращення харчування, перегляду вироків. Дочекались доставки літаками спецпідрозділів, які після обстрілу таборів, узяли їх штурмом. Найперв змасакрували табір № 3, потім № 5.

Він біг так швидко, що удари кольбами рушниць не завдали сильного болю. Пережив оту «стежинку здоров'я”.

Вийшов з табору за три роки. Був реабілітований. Головна військова прокуратура постановила, що звинувачення в шпигунстві було фальшиве, а вирок - 25 років таборів – несправедливим.