Для когось ми ялнголи,Для когось ми демониХтось оберігає насА хтось лише терпе нас.Для когось ми привід літати під небом,Для когось найгірше й нікому не треба.Хось мовчки на нас спогляда краєм ока.А хтось тихо вірить - ми щастя дорога.Хтось кожну хвилину до зустрічі, з нами, рахуєХтось зірку б дістав, але сили бракує.Хтось скаже можливо, що так не буваєАле то реальність і я це вже знаю.

Ми воїни свого життя.І поки бємся без зупину,Керують нами почуття,Тримаючи нас до спочину...Ми воїни, лиш обернись -Побачиш бій з собой кривавий.У намаганні не скоритись -Ми коримось втратив звитягу...

Прозорі крила розпустила нічка.Стемняється уже з усіх боків,І де-не-де зявляються мов свічки,Зірки поодиноких ліхтарів...Дерева перестав гойдати вітер,Гілки втомились від утіх,Їх тихо поглинає темний вечір,Щоб зрідка чути лише листя сміх...Натомлене бешкетництвом повітря,Нарешті спокій відчуває свій.Замінить спеку свіжість непомітна.І дасть спочинок пилу із доріг...

Прозорий блиск очей блакитних,Мов в дзеркало дивився в даль,У морі сліз своїх пролитих,Знаходив погляд, лиш печаль...А море тільки додавалоУ тугу ніби більше сліз.Воно гойдало і кричало -Ти більш туди не повернись....І сльози віри, що мореНазавжди їх розтопе біль,Що біль в байдужість перетворе,І вітер їх розвіє пил...

Я пройду через квіти Через лан кольрів Через зелень розмиту Через сотень доріг Заплету у волосся Трійко ніжних квіток І засяє у сонці Мальва, мак і дзвінок)

Пані на білому кресліЗ цигаркою мило сидитьВ неї на ніжках не змерзлихЗелена тряпчина лежитьЗамислений погляд панянки,Оголені перси й вуста.Це все лиш дає зрозуміти -Ця пані не надто проста...Червоний румянець ще граєВолосся спада по плечахПрекрасна красуня щось знаєЦе видно по її очах...До неї можливо не дужеПрихильною доля булаЗробивши її лиш байдужоюІ серце закрила вонаМожливо ж це панськая донька,Або ж полонянка якась.Яку добре так змалювали,Що стала перлиной вона.

Похмуре небо за вікномЗа обрій заховало деньМороз тримався за сніжкомЙого ж змінила ожеледь...

Приємних снів і ніжних відчуттів!Зомова ніч вже кличе до спочину.На небі зорі згасли і лиш снігТримається в очікуванні плину...

Давайте намалюєм райдугу!Ввіллєм яскравих кольорів в життя,Заміним сірість променями радості,Наповним позитивним почуттям)

Я хочу написати полотноДе у очах не буде більше слізДе щастя все ж замінює печальІ де назавжди теж зникає біль...