Варто згадати

  • 26.01.12, 20:32
Це 2007 рік
А ми все революції, протести, ядерна зборя...Все було заздалегідь сплановано

Угнетенным языкам посвящается

  • 23.01.12, 12:33
Дякую землякам за гарне відео. 

РС-20 "Воєвода" (SS-18 "Satana")

  • 22.01.12, 15:49
РС - 20 "Воєвода" (SS-18 "Satana") - найсильніша в світі ядерна ракета. Створена українцем Михайлом Кузьмичем Янгелем в Дніпропетровському КБ "Південний", не мала в той час і немає досі аналогів в світі. Жодна країна, в тому числі США, досі не придумали адекватних засобів захисту від цих ракет. Дійсно є геніальним витвором українських вчених.
Михайло Кузьмич Янгель
На 1991 рік Україна була другою в світі країною за ядерним потенціалом та за кількістю ядерних ракет РС-20. Просрали...
Сподіваюсь на панів Макарича та його корешів ще чекає трибунал, а нам треба відновляти поки не пізно...

Як Путіна кришує ЄС і США

  • 20.01.12, 16:31
Зауважте, прикриттям Путіна займалася німецька розвідка. Той самий німецький слід в біографії ВВП

Бжезинський: "Легше вбити мільйон людей, ніж ними керувати..."

  • 16.01.12, 21:50
На організованій у травні 2011 року Радою Міжнародних відносин США у Монреалі конференції учасники обговорювали тему "Глобальні виклики сьогодення". Слово взяв Збігнєв Бжезинський. Виявилося, що основною загрозою глобальному управлінню становить "пробудження націй", які потихеньку розуміють, що всі ці "прожекти", які втюхують їм такі шахраї як Збігнєв є повним лайном. Це якщо коротко. Але ось цікаво якими словами закінчив свою промову пан Збігнєв:

"Головні політичні сили, старі і нові (тобто сіоністи - прим. моє), в рівному ступені мають змогу бачити нову реальність: в той час як руйнівна міць їхньої військової сили найбільша ніж будь-коли в історії, їх здатність контролювати маси, що політично пробудилися, низькі як ніколи. Грубо кажучи: раніше було легше контролювати мільйон людей, чим фізично знищити мільйон людей; сьогодні ж безкінечно легше знищити цей мільйон, ніж ним керувати".

Тут його виступ http://www.youtube.com/watch?v=HEHsUojUgzk (англійською)

І це каже той перець, який колесить по світу за гроші Рокфеллера і розповідає про демократію, цінності і прочу хрєнь. Ну в принципі зрозуміло - демократія для лопухів, а на таких нарадах варто казати те, що думаєш...


Єврей попереджає українських євреїв

  • 14.01.12, 21:11

Я делаю ещё одну - последнюю - попытку предупредить евреев о возможных последствиях происходящего.

Ещё с детства я запомнил слова моей бабушки, которые она, в свою очередь, тоже слышала от бабушки: когда евреи собираются кушать курочку, лучше задёрнуть шторки - на всякий случай, чтобы не раздражать соседей.

Что это значит? А то, что евреи, живущие в диаспоре, не должны пировать, при открытых шторах.

Сегодня эта еврейская мудрость, рождённая многовековым опытом и передаваемая из поколения в поколение, похоже, стала забываться.

В нынешней Украине всё происходит с точностью до наоборот: евреи открыто демонстрируют свою власть, богатство и сверхвлияние, явно противопоставляя себя титульной нации и вызывая, тем самым, всё нарастающее раздражение.

Да и трудно представить себе другую реакцию со стороны загнанного, обнищавшего и голодного народа, на земле и на глазах которого в полный рост гуляет «избранное» еврейское меньшинство - некая «высшая каста» со спецфондами, спецшколами, спецпитанием и спецтрагедией - Холокостом.

Это ли не Пир, при открытых шторах, с особым цинизмом происходящий на руинах истерзанной страны?

Это ли не Удар по всем евреям, большинству которых и не снилось «кошерное изобилие» власти, богатства и «покровительство» жидовствующих «заступников»?

Это ли не величайшая ошибка евреев, равнодушно позволяющих горстке иудео-нацистов от их имени вершить судьбы Славянской Страны и десятков миллионов её граждан?

Однажды уже была совершена такая ошибка. И я, в очередной раз, напомню о ней.

В течение 14 лет, после окончания Первой мировой войны, некогда богатая, цивилизованная Германия корчилась в судорогах экономической разрухи, прогрессирующей инфляции, политической неразберихи и повальной бедности.

Подавляющее большинство немцев влачило жалкое существование, разрываясь между биржей труда и пунктами обмена валют, цепляясь за любую возможность подработать и судорожно отслеживая колебания курса доллара…

Именно в этот период происходит расцвет еврейского влияния на политический и экономический климат Германии.

Всё больше евреев занимают высокие посты в правительстве и парламенте, контроль над финансовыми потоками и средствами массовой информации сосредотачивается в еврейских руках, появляется масса специальных учреждений «только для евреев» и т.д.

Началу же 14-летней эпохи «великого еврейского ренессанса» послужило юридическое узаконивание в 1918 году еврейской общины Германии, которую тут же подмяли под себя явившиеся из-за океана бородатые «представители мирового еврейства».

Эти, облачённые в чёрные сюртуки и чёрные шляпы, «миссионеры» взялись активно проповедовать идею «сверхчеловечности» еврейской нации, виртуозно опутывая евреев сетями «богоизбранности» и «святой обязанности каждого иудея» служить только на благо еврейства…

Дальнейшее развитие событий всем известно: Германия не пережила еврейского Пира при открытых шторах и призвала Гитлера.

Я не устаю повторять: то, что происходило в Германии в период с 1918 по 1932 гг., сегодня в точности переживает «новейшая» Украина, вот уже 13 лет задыхающаяся под игом иудео-нацизма.

Страшные картины нынешних украинских «будней» списаны до мелочей с Германии догитлеровского периода, где, впервые в истории, еврейский фашизм широко «распахнул шторы».

И, так же, как современные украинские евреи, десятки тысяч евреев Германии не подозревали, что говорилось и что делалось от их имени.

И точно так же, как нынешнее поколение евреев Украины, еврейская община Германии была уверена, что никакой фюрер ей не страшен, что политические и финансовые позиции немецкого еврейства крепки и непоколебимы, что, в крайнем случае, на защиту германских евреев поднимутся Лига наций, всё «цивилизованное сообщество», сильная Америка и, конечно же, лидеры «мирового еврейства», приложившие столько усилий для превращения разорённой и ослабленной Германии в «зону юдофилии».

Но, когда в Германии взвился лозунг «Еврей, сдохни!», никто из вышеперечисленных «заступников» не помешал его воплощению…

Сегодня, 14-летний еврейский Пир, при открытых шторах в догитлеровской Германии, переживает новую «реинкарнацию» в Украине.

И, следуя исторической аналогии, к 13-летнему иудео-нацистскому шабашу на украинской земле может прибавиться максимум год, чтобы полностью сравнялся германо-украинский счёт времени пребывания в режиме жидо-фашистской оккупации.

А потом? Что будет потом?

Задумывается ли кто-нибудь из украинских евреев о похмелье, которое неизбежно наступает после затяжного разгульного пиршества?

Боюсь, что чудовищная аналогия с Германией может повториться и в её финальном аккорде.

И тогда не помогут ни призывы к «толерантности», которой сегодня пичкают голодных украинцев жидо-жидовствующие участники «кошерного» банкета, ни «Уроки Холокоста», набившие оскомину украинскому народу, превратившемуся за последние 13 лет в многомиллионную Жертву иудео-нацистских палачей, не помогут и Америка с Израилем - «стратегические» спонсоры строительства Еврейского Храма на украинской крови…

Наступит страшный час расплаты - расплаты за Пир при открытых шторах, главные действующие лица которого, к тому моменту, будут уже далеко.

Повторяю ещё раз: то, что сегодня происходит в Украине, - величайшая ошибка евреев, которых, похоже, стала подводить генетическая память.

Поэтому я, в очередной раз, процитирую писателя Шера, автора книги «Моя еврейская судьба», которому принадлежат мудрые слова: « Прошлое евреев всегда рядом с ними, даже если они этого не ощущают».

А тем «бедным» евреям, которым уже невмоготу «гулять» за закрытыми шторами, полезно знать: для еврейского Пира существуют «специально отведённые места» - Израиль и Соединенные Штаты Америки.

Вот там евреям позволено всё: править, влиять, богатеть, пировать - хоть на голове стоять! И это - вполне объяснимо.

В Израиле евреи являются титульной нацией, поэтому, там нет никакой необходимости задёргивать шторы.

В Америке же, титульная нация заменена национальным суррогатом, который можно сравнить с вавилонским столпотворением, не «обременённым» общей культурой, многовековой историей и духовными традициями предков, - на этом фоне евреи являются лидирующей нацией, заполнившей духовную пустоту Америки идолопоклонством Золотому Тельцу.

И не случайно именно в США находится змеиное логово Хабада, из которого 13 лет назад выползли чёрно-шляпные фашистские гадёныши, медленно убивающие сегодня украинскую землю смертельным ядом иудео-нацизма.

В наши дни общая численность евреев в мире достигла 13 миллионов - счастливое еврейское число.

Видимо, по этому поводу и решили еврейские фюреры закатить Пир на весь мир, отдав приказ распахнуть шторы даже там, где они были плотно сдвинуты на протяжении веков.

Сегодня в Украине иудео-нацистское пиршество достигло своего апогея.

И 100 тысяч украинских евреев, зачисленных в «жертвы Холокоста», равнодушно взирают на своих разгулявшихся фашиствующих соплеменников, не подозревая, что финальным аккордом их бесстыдной вакханалии может стать новый Холокост, в список жертв которого заранее занесена 100-тысячная община евреев Украины.

Эдуард Ходос, глава иудейской общины г.Харькова. Книга "Еврейский удар или П-дец подкрался незаметно"

Мистецтво

  • 13.01.12, 17:15
Чому, розглядаючи цивілізаційне питання, варто звертати увагу на мистецтво? На мою думку, ніщо інше не покаже стан сучасної цивілізації, як не мистецтво, оскільки мистецтво це перш за все почуття. Культура взагалі є душею цивілізації, в той час закони і соціальні норми є лише фізичним тілом. І так само, як хвороби тілесні є результатом хвороб душевних, то й навпаки оздоровлення тіла може призвести до оздоровлення душі. Тіло і душа взаємопов'язані і не дарма ще греки казали, що в здоровому тілі здоровий дух. Знищення цивілізації може відбуватися в двох напрямках - знищення її душі, що призводе до хвороби тіла, а знищення тіла, що може мати наслідком хвороби душевні. В США спочатку зруйнували душу, спотворивши культуру, а в Європі душу руйнували через знищення тіла - тобто юридичних, соціальних і моральних норм поведінки людей.

Я не є мистецтвознавцем, на жаль. Наприклад переглядаючи репортаж з Австралії, там показували виставку сучасного мистецтва, експозицію під назвою "Чоловічі ануси". Суть її в тому, що виставлялися скульптури чоловіків, які стояли, пардон, раком, а в них з дупи стирчали різні предмети. І ось мужичонка галахічного вигляду, мистецтвознавець, все пояснив - чому це висока культура, який внесок в мистецтво зробив автор, що він виражав і.тд., і т.п. Я не зможу як він використувати такі терміни як: фєєрія, фонтани уяви, гру композицій, ну й так далі. Тому лише дилетантський погляд.

Гортаючи "Лондонський каталог сучасного мистецтва" (каталог можете обрати на власний смак) біля кожного чергового зображеного урода або безсенсової мазні є ціла сторінка тексту, який пояснює, що власне це таке, для чого, який вклад в сучасне мистецтво і що воно значить. В той час як розгорнете Каталог класичного мистецтва, під зображення картини Леонардо "Мадонна з немовлям" ви не знайдете довгих пояснень. Ну дійсно навіщо пояснювати, що означає мати, котра тримає в руках немовля? 

 

Давайте замислимось на питання: до чого кличе нас мистецтво? Класичне мистецтво закликало до почуттів, до душі. Сучасне мистецтво лоскоче наші рефлекси. Девіз сучасного мистецтва виражений в тріаді слів відомого інтернет персонажу mr.Freеman'а: "Жрать, срать, ржать...". Сучасне мистецтво покликане збудити наші нерви, змогти до того, щоб прокинулися наші рефлекси. Воно не несе нічого, як це банально б не звучало, вічного, доброго, світлого...

Дійсно хтось може сказати, що в кожного свій смак і в мистецтві є різні напрями. Те що зараз отримало назву популярного мистецтва, існувало в усі віки. В Середньовіччі на базарах блазні і скоромохи влаштовували похабні сценки, співали матершиних пісеньок. Це мало місце і збирало велику публіку - базарний люд. Однак жодному в голову б не прийшло назвати це мистецтвом. Але сьогодні базарне шоу блазнів вирвалося з Базару і брудних заковулків і прочно всілося на екранах телебачення. Це зветься популярним мистецтвом, тобто народним. Хоча, що саме показувати по тєлєку вирішує не народ, а продюсери і власники телеканалів. Як це мистецтво народне, то яке мистецтво Леонардо Да Вінчі? Невже Рафаель не був народним?

Ми можемо казати про напрями мистецтва, але ми можемо казати про існування базарного шоу, котре б'є не в серце, а нижче пояса, викликаючи в нас, як в тих собак Павлова, тваринні рефлекси - гульнути, випити, спарюватись... Ми можемо казати про мистецтво, як про просто зовнішній вираз почуттів автора ( в тому разі уявіть які почуття в головах сучасних митців) . Але ми можемо казати про мистецтво як цінність, котра має щось нести, котра буде вустами цивілізації. І в тому останньому випадку, вартує поглянути на сучасне мистецтво, щоб зрозуміти, що воно несе. А несе воно повну деградацію - духовну та фізичну.

Цивілізація та антицивілізація

  • 10.01.12, 21:12
Є така робота - професійно замулювати очі. Яскравий представник такої професії - американець Семюел Хантінгтон. Він працював в створеній Девідом Рокфеллером Раді міжнародних відносин і на гроші того ж Рокфеллера займався промивкою мізків. Найбільша праця Семюела - "Зіткнення цивілізацій". Це продовження наробіток іншого професійного брехуна і друга Рокфеллера - Збігнєва Бжезинського з його " Великою шаховою дошкою". Ідея книги поділ світу на декілька ворогуючих між собою цивілізацій - Західної, Православної, Ісламської і т.д. і т.п.

Ідеї брехунів Хантінгтона-Бжезинського міцно всілися в голови, особливо західної публіки. Підміна понять на високому софістичному рівні - ось чим в своєму житті займалися пан Збігнєв та пан Хантінгтон.

Що власне є таке цивілізація? Це культура. Культура має нести основне - цінності, насамперед духовні. Матеріальне є лише виявом стану духовного. Цивілізацію європейської раси можна поділити на два етапи - "варварський" і "просвітницький". Варварський етап охоплює не тільки період власне "варварства" народів Європи, а сам "варварський" дух, котрий панував не тільки в Римський Імперії чи ранній Русі, а йшов червоною ниттю через середньовіччя і в куті якого стояли поняття власної честі, гідності, геройства (лицарства), шляхетності. Аристократизм як цінність середньовічної Європи, проявлена через хоробрість завойовану на полях бою. Цінністю була особистість, але не особа. Треба було розрізняти ці поняття, адже особистість це ціннісна категорія, а особа - юридична. Герой епосу, як особистісь, котра перемогла себе і навколишні обставини, так як античний Одиссей, і як середньовічний Лоенгрін, що був продовженням еллінського духу одиссейства. Герой народної української думи - козак, герой, особистість. Особа була там десь - гречкосієм. "Просвітницький" етап цивілізації ніс культуру в іншому вияві - з полів боїв він перенісся в університети. І хоч не маючи вже того запалу, він ніс цінності - свободи особистості. Не дарма найвищим виявом "просвітницького етапу" все ж був не Дідро, але Наполеон. Так як в Україні, особа культурного просвітника змішалося з воїном-гетьманом в особі Івана Мазепи. І знову ж таки ми маємо цінність - свободу, але не анархічну свободу особи, котра несе деструкцію, а свободу особистості - того буржуа, котрий своїм талантом заробив статки на противагу обрісших жирком аристократів, того воїна з простої родини, котрому Наполеон дав змогу стати офіцером не через прізвище, а через свою звитягу.

Ця свобода, якщо хочете демократія (хоча не люблю цього слова) була виявом аристократії, принадою білої людини в расовому аспекті, арійською принадою. Однак Карл Маркс привніс в цю ідею семітські принади пустельного народу, принади свободи дезорганізуючої, анархічної свободи особи, котра ламала межі між особистістю та собою і ставила в свій кут саме особу, не в духовному змісті цього слова, а лише в суто фізіологічному.

ХХ століття привнесло зміну цивілізації - а саме антицивілізацію. Зачатий Карлом Марксом фундамент антицивілізації розрісся семітським духом в основу головної ідеології ХХ століття. Саме ідеали Палестинської пустелі стояли за нею - золотий телець, не робота на стоілття, а робота ту і зараз, на миттєвий результат, адже в пустелі немає нічого вічного. 

З цього часу культура власне стала антикультурою. Це виражається в усьому. Характерна білій расі архетиктура була монументальною, вона мала простояти тисячоліття, це будувалося для нащадків. Це будувалося, щоб показати велич європейської людини - Колізей, Бранденбурзькі ворота, Софіївський собор. В той час як сучасна архітектура постмодернізму (та й модернізму також) це груда скла, побудована тут і зараз, щоб вразити, щоб рефлексувати тут і зараз. І не важливо наскільки вона побудована, бо ж піски пустелі зносять всі речі... Антична скульптура показувала красоту людського тіла, саме красоту в природному її розумінні, натомість зараз ми бачимо викривлення, випячювання на перед уродства, задля того щоб вразити тут і зараз...Живопис реалізму замінили картини сюрреалізму, європеєць тікає від реальності в якусь збочену квазіреальність... Культурою став ширпотреб, котрий буде забутий вже завтра, але ж сьогодні він вражає. Тут і зараз. Чи можна ставити знаки рівності між Ріхардом Вагнером і Рамштайном? Чи можна зрівнювати музику Михайла Вербицького з музикою Вєрки Сердючки? В літературі відбувався відхід від образу героя і спуск до образу "малої людини", а по суті тої самої особи в її юридичному значенні. Піски Палестини тут дуже вдало напустив єврей Франц Кафка...

Безсенсовість існування наштовхується на існування тисяч паралельних квазівимірів - телевізор, мережа, комп'ютер, де людина ще має хоч якийсь сенс. Втеча від себе - ось девіз ХХ стоілття. Втеча від реальності - ось девіз ХХІ століття. Наповнення змінив зовнішній вираз. Це культура гламуру, аристократії від бренду на одязі, а по-суті антикультура. Цивілізація знищила своєї змістове наповнення, натомість продукує зовнішні вирази - авто, глянець, шмаття. Як невиліковно хворий - вже майже труп, але ще продукує дихання. 

В цивілізації вибито фундамент - цінності. Це вже Пізанська вежа, начебто є, але для користування не придатне. Замість Грааля сучасний лицар шукає золотого тільця - це епос сучасності. Ще в початках ХХ стоілття це все помітив Освальд Шпенглер. ВІн написав "Захід Європи", тоді це було напевно ще на рівні інтуїції, зараз це на рівні зору. Не можливо казати про цивілізацію, побудовану без фундаменту на піску. Це не боротьба цивілізацій - це боротьба цивілізації проти антицивілізації.

Цей дух антицивілізації в Європу принесло США, котру впитало в себе разом із золотом єврейських лоббістів. Тут в штатах вона мала ґрунт, як країна, котра увесь час приймала в себе вигнанців з Європи - тих, хто випадав з рамок європейської культури. Саме США, озброївшись томами Карла Маркса та шекелями везло в Європу Золотого тільця, підступно називаючи це "Західною культурою". Вітер з Палестини в ХХ столітті зруйнував фундамент, а зараз обточує повалені стіни. 

І з тою метою, щоб приховати цей поступ антицивілізації панове Семюел та Збігнєв, відпрацювуючи свої кревні шекелі, вдолблювали в мізки європейців про "Західну цивілізацію" та її зіткнення з іншими цивілізаціями, в той час знищуючи справжню європейську цивілізацію.

Фотогалерея: Жахи тоталітаризму vs принади лібералізму

  • 09.01.12, 17:41
Італія, Рим 1928 рік.


Італія, Рим 1938 рік


Італія, Рим 2011 рік



Іспанія, 1940 - 1970-ті роки




Іспанія, Мадрід, 2009 рік



Німеччина, Берлін, 1937 рік




Німеччина, Берлін, 2011 рік







Польща, Варшава, 1929 рік





Польща, Варшава, 2010 рік






Іоахім фон Ріббентропп, міністр закороднних справ Німеччини 1938-1945 роки



Гідо Вестервелле, міністр закордонних справ Німеччини з 2009 року



А це пан Гідо разом зі своєю дружиною, вірніше чоловіком (як в них там не знаю, чи може міняються по чьотним -нечьотним хто з них жінка?)



Беніто Мусоліні



Сильвіо Берлусконі



Юзеф Пілсудський



Депутат польського сейма Анна Гордска, він же Кшиштоф, баба-мужик (трансвестит)



Зірка української естради 70-х, велика і неповторна Ніна Матвієнко



Ще одна зірка 70-х Володимир Івасюк



Сучасні зірки





Дойчланд унд Україна (ретроспекива)

Друзі, ось беремо підручник зі Всесвітньої історії, знаходимо параграф "Веймарська республіка" і читаємо - яка чудова, демократична, ну просто казка, а не республіка. А поганий дядя Гітлер зруйнував цю чудову республіку. Який жах. Автори підручника не кажуть нам чому погані дяді і тьоті німці підтримали "ізувера" Гітлера, чому "гади" так не любили милих і привітних "юден". Як же ж це зло сталося? Чому раптом "дойчланди" кинулися гнати "майбутніх жертв холокосту". Чи то біс вселився, чи що? Чому зруйнували так чудову і культурну Веймарську республіку? А давайте зануримось в атмосферу "чудової" Веймарської республіки за фото. 
Перш за все нас має вразити культура цієї чудової республіки:
Пропаганда підарастії хіба це не чудово?
Пропаганда наркоманії хіба це не чудово?
А яка чудова пропаганда сексуальних збочень?
А кіно, майн фройнд, яке там кіно було!
Саме в чудовій Веймарській республіці було знято перший в історії фільм про підарасів. Хіба це не чудово, майн лібе?
А яке мистецтво та було?
Гарно як, а? 
А як там виховувалась толерастія, ммм, казка!
А простицуія? Це ж головне право вільної нації!
Яку державу втратили, дурні "дойчі".
А еліта нації? Яка там була еліта!
Ось вони Бертольд Брехт, Альберт Енштейн, Ханс Айслер, Курт Вейль та Біллі Вілдер.
Це Бернхард Вайсс, начальник Берлінської поліції
А це Вальтер Ратенау, голова МЗС
Тільки всі вони чомусь євреї. А в Берліні кількість мешканців у 3,2 мільйони, з них 200 тис. євреїв, котрі контролювали більше ніж 50% професійної діяльності. Ну то й що?
На жаль, майн фройнд, через етичні норми я не можу показати всіх принад Веймарської республіки. Фотографії брав звідси, там ще багато чудового фотоматеріалу (http://postaless.livejournal.com/48780.html). Дітям до 18 та особливо вразливим не раджу.
Добре, що ми не дурні і нашу республіку не втрачаємо.
В нас є правильна еліта!
В нас є толерастія!
В нас є правильне мистецтво!
В нас є правильні рухи!
Ось він розврат!
Ось вони наркотики!
Ось вони підараси!
Все в нас чудово!
От тільки шановна еліта повинна знати, що колись темна ніч сплячки української нації може плавно перейти в ніч "кришталеву"podmig