хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Костомаров

  • 16.05.13, 16:15
16 травня 1817 року народився Микола Іванович Костомаров. Хоч багато хто і засуджує його за "поміркованність" позицій, він насправді зумів вхопити дужеважливу річ. В праці "Дві рускьих народності" він писав (мовою оригіналу):

Изъ этого короткаго историческаго обзора различія, возникшаго въ отдаленныя отъ насъ времена между двумя русскими народностями, можно заключить, что племя южно-русское имЂло отличительнымъ своимъ характеромъ перевЂсъ личной свободы, великорусское — перевЂсъ общинности. По коренному понятію первыхъ, связь людей основывается на взаимномъ согласіи, и можетъ распадаться по ихъ несогласію; вторые стремились установить необходимость и неразрывность разъ установленной связи и самую причину установленія отнести къ Божіей волЂ и, слЂдовательно, изъять отъ человЂческой критики. 
Це все можна назвати сучасною мовою - українці європейська нація з властивою їй долею індивідуалізму (але на жаль ще досі з радянським менталітетом), Росія ж формувалася як країна азіатська з властивим там колективізмом та оппроортунізмом щодо влади. Це можна б було назвати "європейськими цінностями", якби за останні 20 років гомосоціалісти з ЄС не спотворили цей вислів. На жаль, колись красиво звучало. Зараз ці цінності розтворюються в болоті совкової ментальності українців та хіппової лівацької ідеології єврокомісарів...Але ми про Костомарова. Вклад його, хто б що не казав значний і насамперед це розрізнення цивілізаційних моментів, ще до праці Миколи Данилевського, козацького потомка-українця, який понаписував з дурі казна що у своїй хреновенькій роботі "Росія і Європа". Ну що бувають в роду і виродки...Але ми не про нього, а про Костомарова. Визначна людина загалом, як на мене і думки його актуальні і по сьогодні, не всі звісносно, але основний момент Микола Іванович вхопити зміг.


11

Коментарі

Гість: R0mmel

116.05.13, 18:21

так, це він вловив добре. Нажаль, в нас індивідуалізм часом приймає досить-таки потворні форми егоїзму, ходи по трупам, та абсолютного наплювательства на долю Вітчизни. Втім, у "сєвєрного сосєда" теж. Але різниця в тому, що там останній крадій і падлюка все одно є расєйським коли не патріотом, то імперцем, а в нас "своє" закінчується за межами квартири чи приватного будинку. Німці мають, пардон, мали колись, ідеальну форму балансу індивідуалізму при загальному розумінні ідеї нації, як суспільного, наші люди часів повстанських змагань теж. Простіше сказати - це індивідуалізм патріота, але при тому не патріота-люмпена і "царьового холопа", а хазяїна і вільної людини

    216.05.13, 20:43Відповідь на 1 від Гість: R0mmel

    Ніщо не може бути вищою цінністю за Людину, як особистість. Ніщо! Я патріот України, тому що я так хочу, а перехочу - ніхто і ніщо не змусить! І мені чхати на москалів з їх довбаним православним месіанством, як і їх імперськими потугами алкоголіків, або німаків чи жидів - всі мені десь. Є я і Україна - цього вистачає.

      316.05.13, 20:44Відповідь на 1 від Гість: R0mmel

      Костомарова читав - нудно і порожньо, а ось Ключевської - це да.
      Але 194-та річниця вартує уваги.

        416.05.13, 21:12

        "Есть два типа в народе. В одном преобладает Русь, в другом — Чудь и Меря но и в том, и в другом есть страшная переменчивость настроений, обликов, «шаткость», как говорили в старину. Народ сам сказал про себя: "из нас, как из дерева, — и дубина, и икона" — в зависимости от обстоятельств, от того, кто это дерево обрабатывает: Сергий Радонежский или Емелька Пугачев" - Бунин о российском типаже.

          517.05.13, 09:50Відповідь на 1 від Гість: R0mmel

          це точно, що потворні форми, неабияка суміш іноземної ідеології пройшлася, в нас немає тої поваги до чужої приватної власності, адже нас виховували, що все "казьонне", а знач і моє. В нас є егоїстичний індивідуалізм ворувати, але самоповаги, щоб сказати державі, що головний тут народ, а не чиновники - немає. Чиновники себе почувають не як призначені націєї менеджери по виконанню певних завданнь, а як бояри в царській Росії. Якби наші люди зрозуміли, що держава це утворення нації в її інтересах захисту в тому числі кожної окремої людини, тоді і ставлення було б - не до чужого майна, як свого, а до своєї держави, як до свого. А в нас держава це щось таке там, хтось, щось створив, цар, бояри і свита, а "ми люді поднєвольниє".

            617.05.13, 10:53Відповідь на 2 від Богдан Бо

            Ніщо не може бути вищою цінністю за Людину, як особистість. Ніщо! Я патріот України, тому що я так хочу, а перехочу - ніхто і ніщо не змусить! І мені чхати на москалів з їх довбаним православним месіанством, як і їх імперськими потугами алкоголіків, або німаків чи жидів - всі мені десь. Є я і Україна - цього вистачає.Добре сказали(!)

              718.05.13, 10:40

              писав політкоректно, щоб за Шевченком в Казахстан не вирушити.