Ніклот

У 1845 році великий герцог Макленбург-Шверинський Фрідріх Франц ІІ наказав реконструювати свою фамільну резиденцію Шверинський замок. Він отримав такий вигляд.

На фасаді замку він наказав встановити статую кінного пращура свого роду князя Ніклота, від якого Фрідріх Франц ІІ вів свій родовід. Статую Ніклота виконав архітектор Крістіан Геншов.

А ким був прародитель знатного германського Макленбургського дому? Князь Ніклот був князем слов'янського племені ободритів і досить такі відомим персонажем для німців, але мало відомим для слов'янських народів.

Герб Макленбургського дому

На історичну арену князь Ніклот виступає, коли германський король (або як він сам себе називав герцог Саксонський та король Свяченої римської імперії, пращур того самого славнозвісного Генріха Птахолова) Лотар ІІ з легкої руки віддав землі бодричей, котрі йому не належали, герцогу датському Кнуду Лаварду. Ніклот і вагрський (вагри - ще одне слов'янське плем'я) князь Прибислав вважали інакше і почали давати відсіч датським окупантам. Але Кнуд зумів хитрістю полонити князів і змусити визнати свою владу. Але Кнуду це не допомогла, в Данії його вбили внаслідок палацового перевороту і там почалася громадянська війна. Землі залишились в руках Ніклота і Прибислава.

Але найбільше увійшов в німецьку історію Ніклот з подіями так званого Wendenkreuzzug - хрестового походу проти слов'ян. (Wenden - від венеди). У 1147 році невгамовний Бернард Клервоський кинув у маси ідею, що мало в наші часи стало хрестових походів. Бернард хотів направити всіх знову у Палестину, але більшість герцогів і графів палкого бажання знову йти за три дев'ять не виявило. Тоді Бернард сказав, що в принципі можна і не так далеко сходити - у Балтію. Відбулося два конгреса у Франкфурті та у Шпеєрі, де графи і барони ділилися думками, чи можна вважати допустимим хрестовий похід проти слов'ян і прирівнювати реконкісту чи похід проти сарацинів до походу проти близького їм по духу народу. До речі не всі були за, загалом на ідею кинулася Саксонська династія, адже її земельні володіння були поруч і можна було поживитися землею. Це при тому, що Ніклот скріпив угодою свій союз з саксонським графом Адольфом ІІ. Але щоб підштовхнути до дій противників, папа римський Євгеній ІІІ випускає 13 квітня 1147 року буллу Divivni Despensioni, де заявив цілком правовим похід на венедів і навіть грозив анафемою тим, хто відмовиться від нього.

Отже два саксонських графа Генріх Лев і Альбрехт Ведмідь радо взялися за справу, ще до початку поділивши між собою землі - Генріху - Північ, Альбрехту - Південь. Це стало відомо Ніклоту, який в свою чергу сколотив союз ободритів, вагрів, лютичей, поморян та ще деяких племен.

Насправді те що зробив Ніклот, явище унікальне. Це романтичні версії деяких слов'янофілів, що слов'яни там трималися разом. Вперше в історії ми бачимо в одному союзі ледь не кровних ворогів - лютичей і ободритів. До цього часу жодна загроза цього не могла зробити. Коли походом йшов Карл Великий, ободріти приєдналися до нього в битві проти саксів і їхніх одвічних друзів лютичей. Коли оспіваний германськими шовіністами Генріх Птахолов скоював свій Drang nach Osten, то ніякої єдності не було. Лютичі (більш рані вільти-венети) завжди були поруч з саксами, своїми одвічними друзями (до цього випадку), а ободріти (руги) більш любили франків, фризів і доволі довго таки питали теплі почуття до германських королів. Яким чином не відомо, але все ж Ніклоту вдалося об'єднати майже всіх слов'ян цих земель в єдиний кулак.

Не дивлячись на всі сподівання Генрхіа та Альбрехта "бліцкріг" не вдався. Альбрехт був зупинений силами поморян та вагрів, А Ніклот розбив військо Генріха та навіть пішов у контрнаступ, загнавши їх у Любек. Однак розвинути контрнаступ не вдалося. Він програв в дипломатії. Єпископ бременський Адальберт зумів вмовити датського короля ударити в тил війську Ніклота, а Альбрехт Ведмідь зумів умовити польського короля (слов'янина) Болеслава ІІІ вдарити по поморцям. Вагри зрадили, а Ніклот був змушений сховатися в замку Добін на Шверинському озері. Але ослаблені хрестоносці кінцевої перемоги здобути не зуміли і вимушені були піти на перемовини і укласти мир. Єпископ Гельмонд дуже був сумним, повідомляючи, що хрестовий похід провалився. Напевно сумували і Ведмідь з Левом.

Через декілька років Генріх Лев вирішив "віддячити" датському королю Свену ІІІ, який його врятував від повного краху. Він запропонував Ніклоту разом напасти на Данію. А Ніклот був і радий, також віддячити датчанам, за допомогою невдячного Генріха. Разом вони захопили пів Данії, але коли Генріх попросив Ніклота допомогти тому сісти на датський престол, Ніклот забрав здобич і віддячив і Генрхіу, залишивши його одного, через що з датськими амбіціями Генрхіа було покінчено.

Але хитрий лис (і чого його прізвиськом Лев було?) таки зумів насолити Ніклоту. Після смерті Свена ІІІ, він зумів вмовити його наступника Вальдемара І Великого разом напасти на Ніклота. Пікантність в тому, що Вальдемар...сам був півслов'янином, правнуком славнозвісного Володимира Мономаха з роду рюриковичей. І ім'я Вальдемар він отримав на честь свого прадіда Мономаха. Але, на жаль, це йому не завадило грати на боці хитрого Генрхіа.

Вальдемар зі сторони балтійського моря, а Генріх із Заходу вдарили на державу Ніклота. Сили були явно не рівні і Ніклот не зумів зібрати слов'ян знову до купи. При обороні замку Верле він загинув, адже ніколи не ховався, а був в авангарді наступу. Війну після смерті батька очолили два його сина - Пшибислав і Вратислав, але в одному з боїв Вратислав був схоплений і страчений. Пшибислав був змушений піти на переговори і уклав мир. Він визнав себе васалом германського короля, але землі Мекленбурга віддавалися йому та його роду у пожиттєве правління. У хрещенні він отримав ім'я Генріх. Його потомки правили цими землями до 1918 року, заснувавши один із самих поважних родовитих сімейств - Макленбургський дім.

Нагадую, що столицею держави Ніклота було місто Рерик, той самий де колись правив Годлад, сини якого Рюрик, Трувор і Синеус поїхали на далеку Ладогу заснувати династію Рюриковичей, а брат Годлава Дражко залишився в цих землях, щоб боротися за їх незалежність. Що і робив потомок Дражко - Ніклот.

Теодор Шльопке "Смерть Ніклота"

Коментарі

Mamay_

119.01.13, 21:44

Проблему словян треба розглядати у двох вимірах: 1) прабатківщина; 2) пізніші розселення.
Де взялися в Європі ці племена словян, як не відвоювали собі пайку, або краще сказати колонізвали землі заходу. Як свого часу і Балкани. Чи в перший раз?
Де вони ділися? Чи не внесли свій вклад у формування наступних народів-етносів-націй.
Якщо Дунай-Волинь-Правобережна Україна є Батьківщиною, то автохони продовжували розвиватися у однакових географічних умовах і цей процес триває до сьогодні чи до нашого часу.
Інакше не бачу сенсу: ну були Сакси чи Вандали, завоювали Рим і таке інше і що? Розчинилися у мороці історії.
На сьогодні нормальної праці по словянському питанню немає!

219.01.13, 21:55

Ще б із назвами тими всими розібратися. Наприклад.
Самоназва фінів Суомі. Чому вони Московщину називають "Венеа"?

Lost_paradise

319.01.13, 22:05Відповідь на 1 від Mamay_

З Прабатьківщиною складно. Та й Ви вірно замітили, складно з гарними працями по цьому питанню. Але зв'язок точно був. Наприклад острів, які латиняни називали Венета, напівказковий слов'янський, самі слов'яни звали Волинь, німці його досі звуть Wollin, поляки на німецький манер Волін. Думаю схожість з нашою Волинню не випадковість. Важче вже казати хто, звідки і куди мігрував. Хіба що більш менш точно можна сказати, що Київські князі були з балтійських слов'ян

419.01.13, 22:10Відповідь на 2 від Mamay_

Ще б із назвами тими всими розібратися. Наприклад.
Самоназва фінів Суомі. Чому вони Московщину називають "Венеа"?Я думаю тут річ в тім, що предки фінів лопарі - саами, скоріш за все також мігрували з балтійських земель до земель Карелії, залишивши свої залишки у вигляді естів (сучасних естонців), і тут змішавшись з місцевими уграми дали початок московитам, а частина відійшла на скандинавський пів-острів. але після колонізації цих земель, оскільки правлячою стала династія слов'ян з Києва, та половина фінів, що залишилась поза кордонами Московії, стала їх називати Венеа, від венеди, ті самі балтійські слов'яни, з якими вони колись жили поруч.

519.01.13, 22:33Відповідь на 3 від Lost_paradise

Хіба що більш менш точно можна сказати, що Київські князі були з балтійських слов'янЦе близько до істини. Тобто вони із словян , а не норманів!

619.01.13, 22:33Відповідь на 4 від Lost_paradise

Підтримую!