Роздуми про концерт або ж ВИБІР

12 червня був День Росії. Увечері по телевізору показували грандіозний концерт. Величезна сцена, по якій їздили платформи, автомобілі, мотоцикли... А людей скільки!

Під час таких значних подій, які збирають дуже багато людей, якось особливо гостро виникає потреба задуматись про те, що їх зібрало. Я маю на увазі от що: люди прийшли приємно провести час у святковий день, і концерт - чудовий спосіб це зробити.

Це добре, не маю нічого проти концертів. Зате я проти відсутності вибору. І телевізор, як ящик, який показує цілий світ, мене дедалі більше засмучує.

Я говоритиму не тільки про даний концерт.
Напевно, зі мною хтось не згодиться, але я вважаю, що це жахливо, ці тексти, музика й виконавці. Звичайно, хтось любить одну музику, а хтось - іншу, про смаки не сперечаються. А мені здається, що таким можна захоплюватися лише за відсутності смаку. Низькопробні тексти, які часом навіть не мають змісту. Примітивна музика, яку навіть музикою назвати складно, вузький до неможливого діапазон, несумісність голосів та інструментів або частин пісні, безголосі виконавці, які іноді навіть у фонограму не попадають - все це присутнє як на російській, так і на нашій естраді. 

Позавчора я вперше почула пісню Висоцького "Кони привередливые" у виконанні Гаріка Сукачова. Стало сумно і страшно. Страшно, тому що його ж хтось слухає, хтось приходить на його концерти.

І немає навіть риторичного запитання: "Куди ми йдемо?" І так ясно. З часом планка опускається все нижче й нижче. Низькоякісні пісні, телепередачі й кіно, підручники й книжки... Перелік можна продовжувати. Люди, які це роблять, орієнтуються на все менш вибагливого споживача. А нам лишається все менший вибір. Хто не хоче слухати Гаріка, може піти хіба що в Оперу, а по телевізору щось гарне знайти майже неможливо. Гарний фільм спонтанно подивитись важко, його треба шукати в програмі заздалегідь. А хто піде на дискотеку в місті, сміливо може зватись камікадзе.

І найгірше. На екрані здебільшого не ті, хто талановиті, а ті, у кого гарна розкрутка. Нам їх нав'язують.

Отож, я за те, щоб дивитися вгору, а не вниз, споживати лише якісний продукт і рішуче не дотримуватися принципу "піпл хаває".