це наша спільна весна
так довго на тебе чекала
містами блукала одна
в обличчах твоє я шукала
це наша спільна весна
ми дивимось прямо в очі
закінчиться ця війна
розділим і ліжко, і ночі
питаю на вушко відверто - твоя?
й не важливо, що двічі у річку
торкнувшись волосся шепочеш - моя!
поправиш заплутану стрічку
отака весна!!!
це наша спільна весна
так довго на тебе чекала
містами блукала одна
в обличчах твоє я шукала
це наша спільна весна
ми дивимось прямо в очі
закінчиться ця війна
розділим і ліжко, і ночі
питаю на вушко відверто - твоя?
й не важливо, що двічі у річку
торкнувшись волосся шепочеш - моя!
поправиш заплутану стрічку
отака весна!!!
тепер воюєш сам з собою
я склала свою зброю
вважай себе переможцем
мені тепер однаково
лягай у чуже ліжко
цілуй її волосся
та тільки не чекай
бо не почуєш моїх слів
не станеш свідком моїх сліз
бо той хто любить
той ніколи, зрозумій, ніколи
так боляче не мстить
тепер воюєш сам з собою
я склала свою зброю
вважай себе переможцем
мені тепер однаково
лягай у чуже ліжко
цілуй її волосся
та тільки не чекай
бо не почуєш моїх слів
не станеш свідком моїх сліз
бо той хто любить
той ніколи, зрозумій, ніколи
так боляче не мстить
важко сприймати твої дотепні жарти
отак сидіти й мовчати, коли навпроти
ти з нею на ліжку, ви граєте в карти?
отак називаю я ваші стосунки, чи я не проти?
мені не образливо, мені неприємно,
бере твою руку - кладе на свою так нав'язливо
ти забераєш лодоню - бо це не взаємно
як я реагую? - болить так пронизливо
хотілось лиш встати та й втікнути,
аби лиш не бачити твого погляду
ти в мою душу боїшся проникнути
повільно підсипуючи свого яду
брутальний, колишній, жорстокий
я красива, сумна та невірна
з новою "коханою", та все ж одинокий
окремо, таємно навпроти ми мовчки любимо...напевно
важко сприймати твої дотепні жарти
отак сидіти й мовчати, коли навпроти
ти з нею на ліжку, ви граєте в карти?
отак називаю я ваші стосунки, чи я не проти?
мені не образливо, мені неприємно,
бере твою руку - кладе на свою так нав'язливо
ти забераєш лодоню - бо це не взаємно
як я реагую? - болить так пронизливо
хотілось лиш встати та й втікнути,
аби лиш не бачити твого погляду
ти в мою душу боїшся проникнути
повільно підсипуючи свого яду
брутальний, колишній, жорстокий
я красива, сумна та невірна
з новою "коханою", та все ж одинокий
окремо, таємно навпроти ми мовчки любимо...напевно
і вже стала тобі помітна
сила правди у моїх очах
засмучена та непривітна
повернуся уся в сльозах
повернуся у твої долоні
пригорнусь до твого тепла
певно розум втрачаю поволі
не одна я уже, не одна
вже немає нічого, бо розтоптані ночі
і погасли всі зорі, що палали для нас
ми не брали чужого, лиш дивилися в очі
і тонули у морі уже чорних окрас
мої змерзлії руки в твої теплі долоні
у повільному танці, три хвилини без слів
простий дотик розлуки, вустами до скроні
ми самі винуватці своїх власних гріхів
вже немає нічого, два озлоблені вовки
ні тепла, ні любові, отже стали чужі
не спитали нікого, лиш заплутали кроки
так точили у крові свої гострі ножі
на останній ноті відпускай мою руку
бо тремтять уже пальці і сльози в очах
свої рідні серця ми позбавили стуку
затримавши подих вже на мокрих плечах
вже немає нічого, бо розтоптані ночі
і погасли всі зорі, що палали для нас
ми не брали чужого, лиш дивилися в очі
і тонули у морі уже чорних окрас
мої змерзлії руки в твої теплі долоні
у повільному танці, три хвилини без слів
простий дотик розлуки, вустами до скроні
ми самі винуватці своїх власних гріхів
вже немає нічого, два озлоблені вовки
ні тепла, ні любові, отже стали чужі
не спитали нікого, лиш заплутали кроки
так точили у крові свої гострі ножі
на останній ноті відпускай мою руку
бо тремтять уже пальці і сльози в очах
свої рідні серця ми позбавили стуку
затримавши подих вже на мокрих плечах
