Біжать літа, як з гір вода ,

І плаче вітер на вершині…

Скажіть мені: «Чому біда

Розп’яла крила на Вкраїні?»

 

Ті два крила – то забуття

Й зневага пам’яті святої!

Вони й людських сердець биття

Споїли вівцям в водопої.

 

Серця ж горіли ті колись

Священним полум’ям до волі.

Вела надія їх у вись

І забувались власні болі.

 

Їх імена тепер,як дим,

Як шепіт грому у долині…

Ми з вами знаєм краще Рим,

Ніж тих, хто вірив Україні!Lzarichna

Дайте місце депутата  і його зарплату! Бо вже мушу я кілками підпирати хату!

Червоний колір вишитий  не згас!
І чорний колір теж нам до снаги...
А от лиш долю, вишиту для нас,
Несуть, як прапор, наші вороги!

23.09.2017 Ще раз уточнюю - слова не належать мені.Це - куплет з пісні, що звучала в радіовиставі. Транслював перший канал радіо. Дуже жаль, що Укртелеком (Бог знає кому він тепер належить)ЗАРУБАВ транслювання першого каналу радіо стаціонарно.
Хоч,правда, ці радіовистави транслювалися десь до 2010 року.

20.08.2016.Це - одна четверта вірша. Ці слова призначені людині, яку я випадково на мить зустріла після похорон її близького родича. Вона розчаровано сказала, звертаючись до мене: " Ви мене не впізнали" Я не бачила сенсу заперечувати. Хоч впізнаю цю людину завжди здалеку. І це - невипадково, бо знаю цю людину з раннього дитинства.
Тут ще наклалося і  те, що я довго не могла визначити для себе:"Хто витяг мене в того світу, стоячи за моїм лівим плечем  в ніч з 5 на 6 листопада 2003 року?" Та людина була схожою на мого покійного батька і  на цю людину одночасно.. Тому і написала:"На цьому світі і  на тім", бо третій варіант  видіння я побачила лише 23.05.13. о 10-30.
А Медіатор, про існування якого між небом і землею я тоді, навіть, не підозрювала, момент цієї зустрічі  старанно занотував..

Знов осені сумне крило
Війнуло тихо..........
І літа, наче, не було -
Вже північ диха
Холодом та мороком своїм....

Не тривож  мене в снах,             
Моя вірність сумна!
А лети, наче птах,
Надвечір'ям з вікна!
В полі вороном кряч,
З журавлями курлич
І нехай оцей плач
Забере собі ніч !
Щоб ніхто не спитав:
"Чом ти зранку сумна?
Що за птах вилітав
В тебе вранці з вікна?"
Що йому відповім:
"То мій сум відліта"?
Чи ж іменням твоїм
Обпечу я уста ?
Що було - не збулося:
Ти повірив пліткам......