Закована в кайдани незнання

Я вирватись з полону намагаюсь.

В тенетах  болю плутаюсь щодня

Й щоденно я від болю задихаюсь

Lzarichna

               *******

Дощові думки

Дощ. І знову дощ. І знову дощ…

Ніякої роботи до ладу: ні в будинку; ні на подвір`ї; ні на городі….

А роботи назбиралось багато: кінець навчального року та і додаткова робота вимотує. В п`ятницю вранці думала:  «Слава Богу! Сьогодні останній день я виконую цю роботу. Тільки б Velns не організувала перебіг подій недалеко від мене: ні вранці; ні обідньої пори» Слава Богу – обійшлося.  Але поступила вказівка: провести в понеділок цю ж роботу з контролюючою метою. Господи, за що? Тим більше, що вчора перед сном у мене з`явилось відчуття того, що це вже знає " Force"  і в його голові вже виникла якась ідея одержання схвалення  від et tradant eas стосовно дій проти мене. Хоч я, впевнена, йому особисто нічого поганого не зробила.

До іншого: дуже хотіла попасти вчора на випускний вечір  до 11 – х класів.  (Минулого року на випускному не була  з – за особистих причин.) Дощило, але до п`ятої години, начебто, розпогодилось. Зібралась, вийшла своєчасно – дощ із вітром , супроводжувані громом, мене вже чекали.  А жаль…

 11.06.2014 рік. Веселка над східною частиною Новомиколаївки після дощу.

 07.07.2014 рік. Після рясних дощів  Верхня Терса вийшла з берегів.

08.05.2014 бачила  «comandos», який найчастіше виконував доручення свого «капітана». Зокрема, проводив розвідку і шикування перед виставленням «бар`єра» 30 травня минулого року.

Ця зустріч натиснула кнопку «Пуск» з перегляду всіх без виключення «епізодів кіно». Включаючи і день, що передував основним подіям. Я не маю наміру і сил заново описувати все, що трапилося зі мною. Що було - те було. Скажу лише: "Що ж – на все воля Божа: і на мою самовпевненість; і на моє співчуття; і на реакцію "людини."

  Не виключаю:  Бог, який у всьому віддає перевагу гармонії,  не міг допустити автономного існування  двох біополів із однаковою частотою коливань (як в близнюків) у двох,  на перший погляд, різних людях.  І. щоб даремно не витрачалася Космічна енергія, вирішив ці біополя об"єднати.

А кинути в потрібний час на потрібне перехрестя  вихор Прани - для Бога не є проблемою.

Зовсім недавно один «товариш», який не був присутній під час тієї події, прохопився на цю тему. Але, коли я почала його розпитувати:       « Ти сам це придумав? Чи тобі хтось сказав?», перелякано замовк. І, взагалі, тепер уникає зі мною розмов. Був витік інформації, про зміст і розмір якого я нічого не знаю, з другого кінця енергетичного ланцюга?

Звичайно, про все, що відбулося, найбільш повною і чіткою інформацією володіє лише «Mutatis igni». Але він уже тривалий час  « по за "зоною доступу".  А мені доводиться  задовольнятись  лише відлуннями минулих подій. Не маючи найменшого уявлення про людину  (чи істоту ), з якою я користуюся одним біополем.

29.06.15 Сьогодні вранці раптово в думках з"явилася дивна паралель  між тим  , що відбулося зі мною 22.02.13,  і оповіданням  "Заметіль". Я вже років 7 про це оповідання не  згадувала. Та і про кінофільм , який знятий за його мотивами теж. Правду говорячи, фільм - вражаючий. І музика в ньому звучить шикарна. Там взагалі:  головну героїню, яка була  в майже непритомному стані, в заметіль обвінчали випадково  в церкві з чоловіком,  про якого вона раніше ніколи, навіть, і  не чула, а не те, що бачила. ( До речі, він про неї  - теж.) І який після вінчання відразу зник.  Паралель, що з"явилась, мабуть, викликана тим, що я теж нічого не знаю.

Фото з відкритих джерел.

Ця тригодинна додаткова робота, яка приносить мені лише іноді близько триста гривень ( нарахованими, а не оплаченими  на руки) в місяць, до добра мене не доведе. В минулому році, злякавшись того, що  не втримаюсь і розплачусь прямо на робочому місці, я вже відмовлялась від неї.. Тим більше, що на учнів  11-A класу і на мене «впав» екзамен з екології. Із завданнями, що , майже, не відповідали програмі, за якою навчались. Чи їх брали прямо із «стелі»?

З початком нового навчального року я довго сумнівалася щодо доцільності  моєї участі в цій роботі. Але, потім, себе думками заколисала:   « Після того, що мені продемонстрували під вікнами 14 жовтня, нічого гіршого я вже не побачу, бо буду закрита рамками часу і простору. А те, що мені  відомо з 28 серпня, буденних днів не стосується» Та так!  Якщо 24 жовтня і 27 грудня залишили по собі лояльні " епізоди кіно", то в січні і лютому" Velns" на мені відігралась майже щоденними ранковими нападами.

Та і в березні мені від "Velns"  дісталось. І ні "обереги", і ні «Отче наш» не допомагали. А ці напади моментально перетворювались в приступи стенокардії і підвищення тиску до таким меж, яких в мене ще ніколи не було. І до своєї основної роботи я приступала вимученою і зблідлою.А після роботи я думала лише про "ilustrajoj de romantikismo Germon". Щоб взагалі ні про що не думать...

Перебуваючи під впливом ранкового нападу 21 березня, намагаласьн звернутись за порадою до "Quo". (" Порад прошу і захисту благаю"?) Встигла лише назвати "Quo" по імені та запитати: «Мабуть, краще мені залишити цю роботу?». На рівному пустому місці, зачепившись за невидиму перепону,  відразу ж впала так, що до цього часу оговтатись не можу. Це Velns проти того, щоб я залишала цю роботу, бо вона одержує задоволення від мого болю?

"Чудо гори Квйлаш " (  ще і так в думках сама собі називаю цю людину, знаючи  її екстрасенсорні здібності )  теж висловилося щодо цієї моєї роботи, одержавши задоволене схвалення від третини свого  "гарему ", яку  екскортувало: “Хтось може (тут) і пенсію загубити".  І це прозвучало попереджаюче. Особливо, якщо врахувати те, що "Мutatis igni"  знає про все, що трапилося зі мною більше, ніж знаю я. І, може бути, навіть, більше того,  про що я підозрюю...

А стан речей я оцінюю реально -  через цю роботу я отримала вже три захворювання: два - на тіло;  одне - на душу;  Що ж - на все Божа воля.    Але все ж хотілося б  менше втрат...

P.S. 25.06.14.  21 - 31. Вижити я  то поки що вижила, але запитання  до "Magi" залишилося  без відповіді: " За яку провину мені вранці час від часу  наносили такі болючі  енергетичні удари?"

"Забрало Джерело гранатовий браслет.

Мені лишило лиш обручку із гранатом........."

Вночі  приснилось знову Джерело,

Наповнене прозорою водою.

Води торкнутися дозволено було

І це не обернулося бідою.

На білім дні виблискував кришталь

І розсипали полум`я гранати.

Їх світло проникало в темну даль

І  відчиняло заржавілі грати.

А запах орхідей навколо джерела

Перемішався міцно з запахами ночі…

Щасливою такою  ще ніколи не була

Й тому із радістю я відкриваю очі…

Та в радості був присмак гіркоти…

Про це б і говорить не треба,

Бо головне: на світі десь є ти,

А інше все – на нього воля Неба!Lzarichna

05. 02. 2014 рік, 15  - 45  с. Веселий Гай

Хворію  тобою  постійно у сні

Й тоді: коли бачу я сонячні дні;

Коли по дорозі вночі я іду;

Коли вдалині відчуваю біду;

 Коли горизонт закриває туман....

Та думати мушу:  " Усе це - обман!

Це - просто видіння: засніжена синь!

Її не було! І думать покинь!"

 Недовго тримається цей "оберіг",

Бо знову стаю на розтоці доріг,

Де сині озера, а в їх глибині

     Палають бажанням  два сині вогні!

 І знову в очах " епізоди кіно",

Яке вже до віку дивитись дано…

І знову читаю я свій "оберіг"…

І знову стаю на розтоці доріг....Lzarichnaa

 05. 02. 2014 рік,  15 - 50 с. Веселий Гай

Вчора мені зробили новорічний подарунок – записали кінофільм «П"ятий елемент», озвучений українською мовою. Власне, справа не в тому , якою мовою він озвучений.( Хоч і це -  шляхетний жест.) А в тому, що цей фільм я не бачила вже років зо три. І бажання його переглянути переслідувало мене останні місяці.

Ну, і енергетикою наділили автори фільму Лілу! Фантастика, але як чітко  прописані всі події згідно постулатів релігій та екзотеричних уявлень. Не звертаються до тебе по допомогу або ж не називають ключове слово - не маєш права її надавати.. Нехай загинеш від цього сама. Нехай від цього разом з тобою загине весь світ!

В лютому минулого року я  не встигла, навіть, запропонувати допомогу. Я за неї, навіть, і подумати не встигла. Від побаченого невимовної сили жаль оповив мене і я співчутливо підняла очі. І цим вже образила "людину", бо одержала у відповідь неймовірної сили енергетичний удар в в «сонячне» сплетіння.  До останньої хвилини життя пам`ятатиму цю мить... Наслідок: одержала  захворювання, проти якого (думала я протягом більше тридцяти років) маю протигарматну броню. В крайньому випадку – бронежилет.... Покарана за самовпевненість?

Десять років тому мене витягли з того світу, використавши моє  «сонячне» сплетіння. Але вперше, наяву, в житті я зустрілась з тим, що воно стискується, вже після лютневої події.  В надії якось захиститись я пригадала все: що вчила в інституті про " сонячне " сплетіння; що розповідав  колись про захист від гіпнозу  двоюрідний брат моєї  мами - академік, психотерапевт, лікував гіпнозом;  що читала про способи захисту  енергетичної системи від стороннього впливу. Даремно. Джерело впливу діє на мене в той момент, коли я зовсім про нього не думаю і в той час, і в тому місці,  де я найменше його сподіваюсь побачити. Про який захист може йти мова? Я постаю перед фактом того, що джерело десь поруч -  це просто я його ще не бачу! А як пояснити те, що уривки моїх думок на відстані  перетворюють в життя ? Що - це?

 Як "звучить" попередження про небезпеку я знаю.  ( Це не -  "мороз по шкірі") Особливо, воно проявлялось протягом трьох місяців перед 5 листопада 2003 року.( Перед  тим, що мене збила машина, яка пішла, перетнувши лінію "1.1", на обгін біля школи.) В ті місяці, я,  коли  їхала велосипедом і  чула в себе за спиною по звуку мотора, що машина йде на обгін, відчувала панічний страх. Доходило до абсурдного - я вставала з велосипеда на узбіччі І йшла пішки. Син, який часто спостерігав це, сердився: "Що ти витворяєш?" А я нічого не могла із собою зробити.

  А про події минулого року примушую себе думати, що пояснення банальні: "Commandos" на чолі із капітаном розважаються, шліфуючи свої здібності, а я -  одна  із піддослідних;  "Fonto" до цього часу мені не пробачило те, що  його образили співчуттям, і карає за це; стиснуті навхрест долоні та побілілі при цьому суглоби, інші деталі свідчать , що " viro " сама  боїться: своїх здібностей  або ж її чимось залякали. А по тому, як старанно приховують від мене інформацію,   це все - правдиве разом.

А причиною цього всього стало щире мовчазне співчуття..... Уявити страшно те, що сталося б зі мною, якби проявила ініціативу і запропонувала "людині" допомогу....