Довгожитель

Одного разу мій знайомий журналіст брав  інтерв'ю у довгожителя. Ось що з цього вийшло.

Журналіст включив диктофон.

- Отже, дідусю, вам насправді сто один рік?

Дід негативно  похитав головою.

- Що, більше?

Дід згідно закивав.

- Ну  нічого собі! А на скільки?

Дід показав три пальці.

- Ага! Значить, вам  сто три?

Дід згідно закивав.

- А чому ви мовчите?

Дід щось пробулькал, показуючи собі вказівним пальцем на рот.

- А, розумію, зуби! Так у вас ще свої зуби є?

Дід згідно закивав.

- І що сильно болять?

Дід негативно похитав головою.

- Ага, несильно! Це тому, що ви їх полощете, так? Народним засобом,  так? Яке дійшло до нас, так би мовити, з глибини віків, так? А, ось воно, бачу! Можна?

Журналіст взяв із столу  запітнілу пляшку, повертів її в руках вийняв саморобну паперову пробку, понюхав.

- Так це ж самогон! Та холодний який. Крижаний просто!

Тут дід зробив ковток і просипів:

- Ось ось! Перетримав трохи  в  морозилці. А мені холодне пити не можна - ангіни боюся..  Мушу ось у роті зігрівати а потім вже ковтати.  Слухай, хлопче,  у тебе закурити  немає? А то мені бабка не дає!

Журналіст, нарешті,  закрив рот, що мимоволі відкрився.

- Чого не дає?

Дід, обережно забираючи з руки журналіста пляшку і ставлячи її на місце:

- Чого, чого. Не дає, і усе тут. І палити у тому числі. Розведуся з нею, на хрін, одружуюся на молодусі. Є тут одна по сусідству.  Всього вісімдесят п'ять рочків. Хоч куди ще телиця. Ну, чого там у тебе ще, запитуй. А я, поки бабка з льоху вилізе з огірками, вип"ю ще по одній. Гріх перед обідом не випити. Будеш?.

від користувача Марат Валеев