Амур)))))))))))))))))))))))))))))))) ( не моє)

 Лежу я якось в госпіталі, а по сусідству зі мною хлопець лежить, ліжка через тумбочку. У палаті окрім нас одні старички, ось ми і розбалакалися з ним по душах, про те, про се. А у нього шрам на носі, неакуратний такій. Я запитую - звідки та чому. Та це, говорить, дружина моя сотворила. Вона у мене із-за розміру грудей сильно нервує. Дуже сильно. Я говорю - вона ж приходила до тебе в палату, нормальні у неї груди! Вата там, вона з ватою ходить, відповідає. І розповів.

"Оскільки грудей у дружини практично немає всякі розмови, телепрограми з грудастими тітками і просто косі погляди на вулиці категорично заборонені. Умовляння і клятви про те, що її груди йому дуже подобаються, закінчуються зазвичай істериками і биттям посуду. І ось якось приходжу я додому пізно, з дружньої пиятики дружина вже спить. Голенька уся така, лежить сопе собі. Я плюхаюся поряд ниць, починаю гладити. Вона замуркала, а я та і скажи - як же я люблю твої груди! Виявилось, спала вона на животі+

І почалося+ Дружина в люті хапає з тумбочки будильник - і мене по пиці. Крики, визги давай речі збирати... А я чую - носу боляче, сили немає. До дзеркала, а там - стрілка хвилинна в носі стирчить! Спробував витягнути - не можу! Я до дружини, говорю, ти хоч стрілку-то витягни перед відходом, зараза психована!. Ніфіга, хлопнула дверима і залишила гинути, як дятла.

Спробував ще, а стрілка вона ж як гарпун, застрягла і ні в яку. Я давай на швидку дзвонити, говорю - у мене в носі стрільця від будильника застрягла, допоможіть, лікарю! Швидка давай іржати, шо, говорять, мужик, сам не в силах висмикнути? У нас повне місто инфарктників а ти зі своєю стрілою, Амур б...!!! Ну, повісив я трубку, взяв пляшку горілки і до сусіда.

Прикинь, друга година ночі, відкриває сусід двері - там я, красивий такий, в одній руці пляшка водяри, в іншій - дві склянки, а в носі стрілка. Сусід в гикавку, що, запитує, час пити херші? І кулаком рот затискає, гад+"

Це ми зараз ржем собі спокійно, а в палаті вночі усі сплять, він мені усе це шепотом розповідає, возмущається, наново усе переживає- Я лежу, в подушку зубами вчепився і іржу, хворих-то будити не можна".

від користувача Анна Цибина