хочу сюди!
 

Маргарита

31 рік, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 32-45 років

Важливе досягнення за 2021, або до чого тут ср*ка

Ви побачили слово "сра*ка" в загловку, але я вас розчарую - далі ні слова про політику
___
Не вийшло наприкінці грудня минулого року написати традиційні для всіх соцмереж "підсвинки року". 2021 нічого яскравого не приніс... Але і трагічних подій, від яких втрачаєш ґрунт під ногами і хочеш розфігачити лоба об дверний косяк, також (поки) не було, і це можна вважати своєрідним плюсиком.

Так би я і жив далі взагалі без підбиття жодних підсумків, якби таки не згадав. Подія ця сталась саме в грудні, десь у першій його половині, і дивно, як я про неї забув! Це той випадок, який можна (мабуть) порівняти зі втратою цноти - щось трапилось вперше і, відповідно, залишило яскравий і незабутній відбиток в голові. Це як вперше покататись на вєліку. З'їсти морозиво хрєн-брюлє (набагато смачніше ніж крем-брюле). З'їздити на море і не отруїтись місцевою їжею. Зустріти світанок на вершині Кіліманджаро...

Далі трошки задовга передісторія... Я колись писав, що в Харкові знімаю житло в однієї бабусі. Бабуся загалом норм, але, звісно, нам було не дуже зручно в тісній хрущівці, особливо зважаючи на те, що вищезгадана бабуся взагалі не хотіла змінювати графік і готувала собі їжу саме тоді, коли я приходив з роботи. Як то кажуть, штовхались дупами.

Але ось в листопаді у нас сталось поповнення (гусари, мовчати!). З Чехії з двома великими валізами завалився син бабусі, мальчік років 35 із завжди дитячим виразом обличчя, який успішно живе в нашій з бабусею квартирі і понині, ділячи з власницею житла диван (бо спати більше ніде).

Комфорту, таким чином, стало ще менше - я ввечері ходжу на кухню через зайняту сімейством прохідну кімнату, мельтешу, займаю вже згадану кухню і ванну, та і загалом - чужа людина у своїй оселі, навіть за великі бабки, а саме 2 тисячі українських гривень, це не дуже добре.

Я теж потерпав. Раніше тиха бабуся виявила небиякий дар до балаканини, оскільки з'явився об'єкт для неї, а саме рідний син, на якого щовечора сипляться перекази новин, роздуми про майбутній ремонт і старі-добрі наїзди, причину яких я так і не зрозумів. Мальчик мовчить і терпить. І супиться, коли я проходжу повз, какбе натякаючи... Я роблю покер-фейс. Зрештою це він сам мене запросив до цього житла, не зазначивши, що буде жити й сам, хай тепер супиться, мені все одно.

Однак пофігізму часто бракує. Увечері на хаті постійно шумно - говорить телевізор, говорить радіо, говорить бабуся, і до цього ще доєднується музика з ноутбука сина, яку він полюбляє вмикати після 9 вечора, коли я вже лягаю спати.

Ця довга передісторія лише для того, щоби підтвердити факт того, що жити в тій двушці в одному зі спальних районів "першої столиці" не надто комфортно - очікувано не лише квартиранту, а і господарям.

Атмосфера помалу розпалювалась, напруження було видно по обличчям, які мене зустрічали ввечері (але робив вигляд, що натяку не розумію, знову покер-фейс). Я чекав: скоро щось буде...

І ось на початку грудня, сидячи в себе в кімнаті, почув шматок розмови. Так буває, що ти повністю не вловлюєш слова, але якимось п'ятим відчуттям вгадуєш, що говорять про тебе. Почав прислухатися. Наскільки я зрозумів, син намагався переконати бабушку вести себе ввечері тихіше, на що бабуся обурилась і, забувши про конспірацію, мало чи не повен голос сказала: "Нам шо тепер, на ципочках ходити? Та пішов він у сраку". Він - це я, драстє.

Я спочатку обурився. Як мене і в сраку? Але потім згадав, скільки я матюків висипав на їхню адресу (нехай і в себе в голові), коли голодний приходив з роботи і сидів у кімнаті, чекаю, поки звільниться осоружна кухня. Тому списав це на карму і подумав, що головне - у будь-якій ситуації треба знаходити позитив. І я знайшов, бо то був перший раз, коли мене послали в сраку.
2

Коментарі

112.01.22, 09:49

У бабушки внуку должно быть 35, никак не сыну.

    212.01.22, 11:00Відповідь на 1 від Манго

    Прямо в тему комент, нічого не скажеш . Це син, бо називає ту літню жіночку "матір'ю" (логіка). Спеціально поліз у ФБ пацієнта. Він 1984 року народження. Я помилився стосовно віку, а ви виграли, вітаю

      312.01.22, 11:01Відповідь на 1 від Манго

      У бабушки внуку должно быть 35, никак не сыну.у колеги, якій ось, 4 січня виповнилося 67 років - доньці 32 . по різному у людей обставини життєві складаються.

        412.01.22, 11:01Відповідь на 2 від Ratzinger

        Прямо в тему комент, нічого не скажеш. Це син, бо називає ту літню жіночку "матір'ю" (логіка). Спеціально поліз у ФБ пацієнта. Він 1984 року народження. Я помилився стосовно віку, а ви виграли, вітаютепер ще озвуч вік *бабусі*

          512.01.22, 11:11Відповідь на 4 від disu

          тепер ще озвуч вік *бабусі*
          1950-й ніби

            612.01.22, 11:44

            Поздоровляю!!!

              712.01.22, 11:51Відповідь на 6 від in

                812.01.22, 18:34Відповідь на 3 від disu

                У бабушки внуку должно быть 35, никак не сыну.у колеги, якій ось, 4 січня виповнилося 67 років - доньці 32 . по різному у людей обставини життєві складаються.Я по себе сужу моему 35 и не пойму почему бабка)))

                  912.01.22, 18:58Відповідь на 8 від Манго

                  У бабушки внуку должно быть 35, никак не сыну.у колеги, якій ось, 4 січня виповнилося 67 років - доньці 32 . по різному у людей обставини життєві складаються.Я по себе сужу моему 35 и не пойму почему бабка)))моему 32 и я - бабка,старшей внучке 7. канеш,обращение младшего звучит красивше,чем бабка, и н ебабушка, а ввиду малости лет - он зовёт меня бабыцка, но!!! как бы не называли тебя- главное ведь- на сколько ты сама себя ощущаешь

                    1012.01.22, 19:08Відповідь на 9 від disu

                    У меня ещё нет внуков, поэтому резануло слух. И планы у меня не бабушкины. Живой не сдамся))

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна