Випадок у лісі (18+)

Тобі ще немає 30-ти, а ти чудово знаєшся на травах, умієш компонувати їх так, щоб виходили чудодійні та смердючі
лікувальні настоянки. У тебе в холодильнику - вітамінний збор: лимон плюс часник, гарне питво проти застуд. Шафа забита різними пахучими порошками, і в них зовсім немає нічого наркотичного. На початку осені ідеш у ліс за ягодами, щоб замутити чергову бовтанину для свого дірявого імунітету. Бродиш узліссям, їси немитий терен, потім заглиблюшся в ліс. Там тихо, листя шурхотить під ногами, трапляються гриби, ти акуратно зрізаєш їх, особливо не розбираючись, отруйні вони чи ні, надіючись, як звичайно, вдома загуглити. Минає година, дві, твоя клєчата бомжацька торба повна всякого добра і з кількома зжовклими листочками, які потрапили сюди завдяки твоїм необережним рухам. Уже збираєшся виходити, як чуєш неподалік якийсь звук. Він знайомий, його складно з чимось сплутати, але ти не можеш повірити власним вухам. Ідеш на звук, через кілька хвилин виходиш на просіку, де лише пеньки, і бачиш прямо перед собою Вовка, який жахає Червону Шапочку. Ти лише гмикаєш і акуратно повертаєшся, намагаючись бути максимально безшумним. Сумно і прикро, що від сексу навіть у лісі не сховаєшся, а ще, мабуть, не варто було пробувати ті сирі гриби

Давно не чули про Поплавського?

Десь у далеких глибинах супутникового телебачення, між ДТВ і сектанський каналом "Охуєнная весть", є канал "Київ". Цей канал настільки відстійний і настільки глибоко запхнутий у сраку вищеозначеного супутникового телебачення, що там постійно транслюють концерти Поплавського. Принаймні, так здається, бо скільки я не потрапляю на цей типу канал, там постійно бачу однакове дійство: величезний заповнений молоддю зал, декорації, світло, звук, танцівниці з довгими ногами і в центрі цього скаче пиріжок у блискучому костюмі, який безголосо паскудить вокальну творчість. Це той самий Поплавський - одіозний безголосий ректор КНУКіМ. Певний час він був культурним мемом, його безголосість та пирожкоподібну статуру обігравали в різних кавеенах, але потім ці меми кудись зникли, увага змістились до Павла Зіброва, котрий зараз на повну котушку обіграється у різних розважальних шоу. Тим часом, у пана Поплавського нічого не змінились - він зі свого образу не вийшов, от тільки сміятись над цим не хочеться. Як ми, тобто я, бачимо, він досі дає свої "концерти" на ручних каналах, для зігнаної за залік аудиторії і, здається, буде це робити все своє життя. Жарти в культурному середовищі, які в певний час набули масштабів нещадного форсу і лунали мало чи не з кожної праски, можливо, були красномовною спробою натякнути, чи то пак, уже прямо сказати Поплавському, щоб той схаменувся і не псував людям апетит своєю відстійною творчістю. Натомість нічого суттєвого не змінилось. Поплавський переконаний, що маючи гроші і зв`язки, він може робити все, що завгодно. Ні сорому, ні честі. Найбільший прикол у цій ситуації полягає в тому, що ця одіозна фігура репрезентує найбільший культурний вуз України і завдяки своїй поведінці дискредитує - як вуз, так і культуру. Після Майдану, в період війни та утвердження національної свідомості українців як європейської нації, де кожен має займатись своїм, причому професійно і найкраще, "творчість" пана Поплавського виглядає жалюгідно і викликає багато запитань до тих, хто це санкціонує.


Бразильський серіал під назвою "Надання летальної зброї"

Трохи політоти. Приблизно такі заголовки статей я бачу, починаючи з 2014-го:

1. У США задумались над поставкою летальної зброї Україні
2. У США реально задумались над поставкою летальної зброї Україні
3. У США от прям цілими днями думають над поставкою летальної зброї Україні
4. У сенат США внесено пропозицію надати летальну зброю Україні
5. У сенат США внесено поправки щодо пропозиції щодо надання летальної зброї Україні
6. У сенат США внесено рекомендації щодо поправок щодо пропозиції надання летальної зброї Україні
7. Сенат США планує розглянути пропозицію надати летальну зброю Україні
8. Сенат США планує розглянути поправки щодо пропозиції щодо надання летальної зброї Україні
9. Сенат США (мільярд повідомлень, у яких сенат США щось планує)
10. Сенат США проголосував за поставку летальної зброї Україні
11. Пропозицію щодо надання летальної зброї Україні передано Трамп
12. Пропозиція щодо надання летальної зброї Україні уже на столі Трампа, справа кількох днів, - експерт
13. Трамп уже взяв ручку, щоб підписати закон про надання Україні летальної зброї, - знову експерт
14. Трамп майже підписав закон про надання Україні летальної зброї, - найекспертніший експерт
15. Трамп задумався над поставкою летальної зброї Україні
16. Україна як ніколи близька до того, що США знову задумаються над рекомендаціями до поправок у пропозицію щодо надання Україні летальної зброї...
...

Та сама ситуація з Сирією, Афганістаном і тд.
1. У США задумались над пропозицією перекинути в місто Абдуль-Шмабуль військового контингенту військових з танками, мінометами, страйкерами, джавелінами, АС-130 та новітньої лазерною зброєю
2. Після годинної наради керівництво США прийняло рішення розпочати зачистку міста Абдуль-Шмабуль

Трилер до Дня прапора

То була звичайна похмура ніч, коли всі мешканці міста зачинялись у своїх оселях, натомість вулиці заповнювали зомбі, вампіри, зомбі-вампіри та міліціонери-перевертні. Однак для мисливця за нечистю Блейда Лезовича то була звичайна робоча ніч. 
Стрілка годинника наближалась до опівночі. Блейд Лезович зрозумів - треба йти.
Він вийшов на вулицю. Дощ стояв стіною, нуарна напівтемрява липкою пеленою укутала вулиці. Блейд Лезович подумки перебрав весь свій арсенал - арбалет, срібні стріли, часник, розп`яття - і навіть позіхнув. Усе, як завжди. Звичайна ніч полювання на нечисть. Мабуть, і цього разу до спецзасобу справа не дійде.
Блейд Лезович попрямував звичним маршрутом - в центр. Кожної ночі ті, хто бояться денного світла, шукали прихистку в тих численних закритих клубах, де танцювали, розважались, а потім, коли музика стихала, починали бенкетувати тими, хто не знав, у який клуб він потрапив...
Ще на вузьких вуличках Блейд Лезович почув приглушене бумкання агресивної електроніки. Блейд здивувався, бо до найближчого клубу було кілька кілометрів. Невже нечисть відкрила новий? Блейд Лезович зарядив арбалет і попрямував на звук. Ішов він недовго, допоки не вийшов на велику площу і так і закляк.
Уся площа була заповнена нечистю різних сортів. Були тут і зомбі, і вампіри, і зомбі-вампіри, і, звісно, міліціонери-перевертні. Вони, нікого не боячись, немов несамовиті, стрибали на площі, ричали, сичали, і, здавалось, що вони тут господарі. Блейд криво усміхнувся, скеровуючи арбалет у гущу нечисті. Ну що, їх більше, ніж зазвичай, але нічого страшного.
Перша стріла з пронизливим свистом пролетіла площу і пробила наскрізь голову міліціонера-перевертня. Блейд звичним рухом потягнувся за іншою, зарядив, підвів зброю і з подивом помітив, що міліціонер-перевертень не те що не впав, як це зазвичай буває, а навіть більше - він зі знавіснілим криком мчав на нього, а в його голові стриміла стріла.
Блейд швидко зробив ще один постріл. Цього разу стріла влучила нежиті в погонах прямо в серце, але це, здавалось, тільки додало сил нападнику, бо він побіг швидше, а його крик став ще кровожерливішим. На цей крик відреагувала вся площа, і вже за мить на Блейда Лезовича мчало кілька сотень спраглих до крові і м`яса тіл. Тим часом Блейд випустив усі стріли, розлив часниковий розчин, дістав розп`яття, громовито вигукнувши кілька слів на латині, але жоден із засобів не зупинив жодного вампіра чи зомбі. Вони мчали і ревли, і за кілька секунд розірвуть мисливця на дрібні клапті...
Стоячи перед нестримною стіною нежиті, Блейд викинув арбалет і радісно усміхнувся. Ну нарешті він спробує те, що так давно безцільно тягав із собою. Спокійним рухом Блейд Лезович дістав з кишені невеличкий клаптик тканини і, коли перші вампіри уже тягнули до нього свої кігтисті лапи, розгорнув перед собою.
Спочатку почали падати перші. Вони миттєво гупали на землю і з пронизливим криком перетворювались на порох. Інші, топчучи купки своїх товаришів, теж падали і теж розчинялись у повітрі, даремно закриваючи очі лапами. Несамовитий крик стояв над площею, а за кілька хвилин все закінчилось. Блейд Лезович видихнув, буцнув ногою фуражку міліціонера-перевертня і сховав свій спецзасіб у кишеню. Звичайний шматок тканини.
З блакитною і синьою полосками.
Звичайний такий собі прапор України
Який знищує нечисть краще, ніж будь-яка зброя




Принципи, які допоможуть пжити по новому

Серйозно-гумористичні життєві принципи, які працюють

1. Аксіома Кана і Орбена: 
Якщо ніщо інше не допомагає, прочитайте, нарешті, інструкцію!

2. Закон Янга: 
Всі великі відкриття робляться помилково.

3. Закон Мескімена: 
Завжди не вистачає часу, щоб виконати роботу як треба, але на те, щоб її переробити, час знаходиться.

4. Восьме правило Фінгейла: 
Робота в команді дуже важлива. Вона дозволяє звалити провину на іншого.

5. Наслідок Лермана: 
Вам завжди буде не вистачати або часу, або грошей.

6. Закон наукових досліджень Мерфі: 
На захист своєї теорії завжди можна провести достатню кількість досліджень.

7. Спостереження Етторе: 
Сусідня черга завжди рухається швидше.

8. Закон Сегала: 
Людина, що має один годинник, твердо знає, котра година. Людина, що має кілька годинників, ні в чому не впевнена.

9. Правило взаємозалежності Річарда: 
Те, що ви зберігаєте досить довго, можна викинути. Як тільки ви щось викинете, воно вам знадобиться.

10. Ковбасний принцип: 
Тим, хто любить ковбасу і поважає закон, не варто бачити, як робиться те й інше.

11. Постулат Харріссона: 
На кожну дію є рівна їй протидіюча критика.

12. Закон професійної практики Дрю: 
Хто платить менше всіх, більше всіх скаржиться.

13. Закон Ван Роя: 
Незламна іграшка корисна для того, щоб ламати нею інші.

14. Закон пошуку: 
Починати пошуки треба з найневідповіднішого місця.

15. Банановий принцип: 
Якщо ви купили нестиглі банани, то до моменту дозрівання їх вже не залишиться. Якщо ви їх купили стиглими, банани зіпсуються до того, як їх встигнуть з'їсти.

Вам плотють з/п?

Таваріщі! А поділіться в коментах інфою, як вам платять зарплатню? Комусь затримують? Я от все літо стабільно на "Мівіні" ((

З Днем десантника, ну майже десантника)

Сьогодні день ВДВ, і можу привітати не тільки людей, які фізично служать в армії, а і себе та своїх побратимів з Диванних Військ Особливого Призначення (ДВОП). Браття! У ці складні часи ви стоїте на обороні наших віртуальних кордонів, з мишкою в руках вдень і вночі (переважно вночі) захищаєте українські інтернети від олгінської навали з Однокласників з перервами на серіали та бутеброди. Нехай прибуде з вами сила, а колеса вашої техніки не загрузнуть у мулькій грязюці срачів та переходів на особистості. Слава українському тролінгу, уперед, бойові легіони!





Про жінок: абсолютно реальна історія із жизні

У офісного працівника, Всухомяткіна Ж. Ж. за все його нікчемне життя було три дівчини: з першою зустрічався ще зі школи. Звали її, звісно, Машка. Вони почали спілкуватись ще в шостому класі, ініціатором став ще сам Ж. Ж., коли лупонув свою пасію портфелем по довбешці і вимазав її стілець крейдою. Машка сприйняла це як комплімент. Вони разом сиділи за однією партою, а після уроків гуляли і пили слабоалкогольні напої. Тоді здавалось, що це на все життя, але після випуску зі школи вони поступили в різні заклади: Ж. Ж. на менеджера, Машка - на бухгалтера, де і познайомилась з Петею Харківським. Він був не дуже вродливим, постійно сутулився, ходив з немитою головою, але мав прописку в Харкові і був тестувальником ПО. "Ідеальний музчіна", - вирішила для себе Машка і кинула Всухомяткіна. Наш герой деякий час зализував рани, а потім вирішив, що він неправильно підходить до вибору половинки, бо треба вибирати таку, щоб була розумна, освічена, мала свою думку. Так він познайомився з пані Анджелою. Пані Анджела носила окуляри, любила сучасну поезію, сама себе називала поетесою, критикинею, видавчинею та блогеринею. На вигляд, в принципі, нічого. Вони почали зустрічатись, навіть разом знімали квартиру. Але після місяця спільного життя стосунки почали псуватись. Всухомяткін приходив додому з роботи і заставав обраницю серед купи немитого посуду і в хмарах сигаретного диму. Всухомяткін цікавився в своєї обраниці, чому та, сидячи цілий день вдома, не змогла навіть посуд помити, на що пані Анджела пускала в обличчя клуби диму і єхидно запитувала, а чому це він, нікчемне створіння, притісняє права жінок? Всухомяткін зрозумів, що пані Анджела - феміністка, і кинув її. Ну а з третьою дівчиною роман тривав три дні. То була сором`язлива студентка, яка навіть не знала, хто їй подобається, постійно все заперечувала, а коли Ж. Ж. намагався її обійняти, вона втекла, розцінивши це як спробу зґвалтування. Зараз Всухомяткін сам, так шо, дівчьооонкі, налітай

Про відпустку, літо і погоду

Літо добігає кінця, і щоб не гаяти марно часу, дістав заначку з-під матрацу (наекономив з величезної з/п лаборанта) і махнув на вихідні на свій улюблений острів Пасхи. Я тут часто буваю, бронюю такий невеликий одно.., дво..., та що я буду брехати, - триповерховий будиночок з басейном на даху і верандою. Красиво тут: вулкани, лаконічні пейзажі островопасхівці та остропасчанки тягають щось великими возиками... Так от, лежу я сьогодні на веранді, попиваю оранжат з витонченої склянки і думаю, що у погоди немає погоди. Усе залежить просто від людини, зокрема її емоційно-психофізичного стану та інших умов. Ну, звісно, в душному офісі чи хрущівці, де стіни вже зранку прогріваються наскрізь, літо - суцільне пекло, однак коли лежиш на веранді екзотичного (але не для мене) острова, коли дує бриз, а свіжості додають дві мулатки, котрі вседенно, а інколи і всеношно махають такими великими віялами..., одним словом, у цих умовах літо ще і нічого. Так само з осінню, весною, а особливо взимку, коли погода нестабільна, за день може піти і дощ, і сніг, і все разом, вітер зіб`є з ніг і пробере до кісток, ти ледь-ледь доповзаєш додому, але тобі погода норм, бо за кілька хвилин ти долізеш до своєї кімнати в комуналці, де зміниш мокрющий одяг на теплий байковий халат, сядеш біля каміна, а дворецький подасть коньяк, сигарету і тарілочку сосисок, ну отих гарних, за 30 грн. І ти сидітимеш біля вікна і дивитимешся, як десь там, за вікном, немов у кіно, мороситиме дощ і тужливо світитимуть ліхтарі, а потім вкотре подумаєш: "У природи немає поганої погоди...".




Еротіческий сон

Ох, який мені сон мені сьогодні снився. Ніби я сидів у кімнаті з м'якими стінами і обговорював з красивою брюнеткою творчість Трублаїні. Говорили ми, говорили, як раптом брюнетка почала роздягатись. Зняла туфлі, звільнила волосся, зняла сукню, почала розстібати ліфчик..., а потім враз зупинилась і сказала так єхидно: "КОНЕЦ ОЗНАКОМИТЕЛЬНОГО ФРАГМЕНТА". Тут я прокинувся і до самого ранку лежав з розплющеними очима і зі злістю думав, як я ненавиджу цю фразу!
Страницы:
1
2
3
4
6
предыдущая
следующая