Мы созваниваемся с ней один раз в год. Нечасто. Но зато мы не надоедаем друг другу. Успеваем отвыкнуть.

— Алло?
— Да?
— Это я.
— Кто «я»?
— Лёшка…
— Хуйошка. Кто это?

Отвыкла. Значит, сегодня будем говорить как первый раз. Каждый год с ней знакомлюсь, и каждый раз как в первый. Будто нам опять по 17, и она только что вышла из колонии по УДО.

— Алло, хули молчим?! — заорала она.
— Ларис, это ты?
— Да. Давай быстрее, у меня ребёнок обделался, надо штаны менять.

Она уже не молода, и её детям 20 и 25 лет. Интересно, с кем она щас возится, с Наташей или Коленькой?

— Это Алексей, мы с тобой знакомы с 17 лет.

Пауза.

Она всегда выдерживает паузу, когда вспоминает. Представляю, как сейчас она отматывает всю свою жизнь в поисках меня. Вот ей 40 — и она впервые пробует паштет. Вот ей 35 — она узнаёт, что её отец сорвался со скалы, но это не расстраивает её, потому что отец ещё 30 лет назад ушёл из семьи к орлице, в гнездо на вершине горы. Мать тогда чуть не сошла с ума, узнав что её променяли на хордовых. Вот ей 30 — и её кусает в анус охранник автостоянки во время пенной вечеринки. Укус был несильный, но этого хватило, чтобы по форме передних зубов потом найти охранника и взыскать с него 3 тысячи за моральный ущерб. Ещё чуть-чуть назад — ей 20, она участвует в оргии, на которую никто не пришёл. В итоге она стоит в метро на карачках два часа, и вместо оргии участвует в акции арт-группы «Война» под названием «Очко — это только цветочки». И вот ей 17. Она видит спортивного парня, который играет мышцами на солнце…

Пауза прерывается её вскриком.

— А-А-А!!! Витька, ты?
— Нет…
— Олег?!
— Нет! АЛЕКСЕЙ. С кем ты впервые поцеловалась…

Тишина. Я слышу, как она села на стул. Сняла шапку, шарф, надела красивые туфли, поверх них надела кроссовки, кулаком ударила в зеркало и заплакала.

— Лёшенька, ты???
— Да…
— Ты чего так долго не звонил?.. Я скучала…

Главное — не надоедать.

Ж. (журналіст): Драстє! В ефірі "Яблунівське телебачення" -  перший і єдиний сільський канал з новинами, спортом та передачами про пасіку. Це аналітична програма "І шо?", і з вами я, її ведучий, Володька Калиберда, ну отой, батько якого в тому году "Жигулі" купив. У нашій студії гість - найкращий експерт з політики на всій Квітковій вулиці, агроном, постійний читач газети "Вісті Слобожанщини", у якого криша під черепицею, Іван Доля. Дядь Вань, драстє!

У пеклі є окреме коло для тих, хто здає житло. За більше ніж десять років я пожив в різних "хатах", був знайомий з купою власників житла, яке вони мені здавали. Усі кімнати різні, люди, які їх здавали, мали різні вік, стать, звички, але всіх їх об'єднує одне - вони всі кончєні гівнюки. У тих, кому вони здають, вони бачать лише грошові мішки, без душі, тіла, потреб чи людської сутності. Вони пропонують тобі каземати за баснословні гроші і намагаються ще накинути згори якусь роботу. Ніколи не забуду бабцю, у якої я жив у 2012 році, яка просила мене копати її город, а коли я відмовлявся, ображалась. Через пару років переїхав в інший район, і одні з перших слів, які сказав новий власник, були: "О, на тєбє ж можна заработать!". Наступні кілька років цей упир грюкав мені у двері, не давав відпочити після роботи, дістаючи пропозиціями щось зробити. Я, дурень, погодився. Цей власник возомнив себе письменником, накалякав якусь псевдофілософську книгу, яку я переклав українською, написав до неї вступну статтю, потім викладав в Інтернет... Скільки було сварок! Книгу, звісно, ніхто так і не купив, всі надіслані мої е-мейли залишились без відповіді, я пейсатель убачав у цьому мою провину: я не туди надіслав, не так і взагалі дурно їм його хліб. Платню за оренду-аренду, яку я платив справно, він чомусь ігнорив. Таких людей треба зразу посилати, тепер я знаю точно! Це як на зоні - (як розповідають в Інеті), надзвичайно складні умови, на в'язня тиснуть і намагаються опустити, але треба ставати і сам на сам битись з сильнішим і  жорстоким ворогом.

Новини, які ми заслужили

Дивлюсь я на витівки зеленої влади і думку гадаю: чому наш народ, причому в основній масі, такий тупий? Самі подивіться: країна так-сяк рухається вперед лише завдяки Майданам. Але тільки-но дати людям право вибору, на жаль, прописане в Конституції і підігнане під утопічне слово "демократія", як ходячі шлунки вибирають Яника або Зеленського. Нюанси вибору різні - один був просто на одному розумово рівні із загальною масою (плюс традиційне багатогетьманство т. зв. "проукраїнської еліти", яка постійно среться між собою і тягне ледь живий віз-Україну в різні, суто меркантильні закапелки), інший - красівий мужчіна, який зіграв рішучого президента (актор і персонаж це ж одне і те ж, ага). Якщо це не змінити, далі буде гірше - поки народ жує солому, яку йому кидають з екранів новеньких китайських "плазм", доволі недурні антиукраїнські сили влаштовуватимуть неслабий кавеен, після розминки піде домашнє завдання під темою "Творім што хотім", і скасування ЗНО тоді видасться квіточками.

У багатьох корантин давно завершився, але мій "традиційний" робдень - завтра. Після 2,5 місяців на дистанційці забув про всі переваги роботи, такі як постійне смикання начальства, хаос і бубніння співробітниці про розсаду і гарний совєцький союз. Доводиться втягуватись чи навіть заново всьому вчитись )). Як ви виходили з карантину? Чи ви досі там? Ваші перші дні у жорсткому реальному світі? Діліться, почитаємо

Привіт, іюашники! Хтось із вас працює віддалено? Я маю на увазі не під час карантину, а на постійній основі. У якій сфері? Як вам така робота? По грошам влаштовує? Чи краще "традиційний" режим роботи?

Погортав інтерв'ю пана Ганд... Гордона з гаспажой Поклонской, чекнув кілька таймкодів. жмакнув дизлайк і вимкнув. Взагалі не знаю, нашо це інтерв'ю було робити - усі знали, що православно-хентайна прокурорша скаже: "Майдан - переворот, вернітє Януковіча!!". Дедалі більше переконуюсь, що потреба слухати і говорити з ватою, сепарами та подібними товаріщами немає смислу, бо вони нічого слухати не хочуть, тільки відтворюють весь той солов'їний помьот, яким вони щодня обмазуються. І можна скільки разів тицяти зеленими чоловічками, документами вояк Псковської дивізії, відео "ополченців" з бурятськими пиками - результату буде нуль.