Феєрбах приїхав на узгодження проєкту на старезних "жигулях". Як тільки він зачинив за собою двері, ми помітили, що на ньому була нова мінісукня. Феєрбах - наш топменеджер, йому все можна.
Через годину зібрались у великій авдиторії на другому поверсі. Ексмер став за катедру, зробив собі ін`єкцію і, прочистивши горло, почав: "Наш вебсайт - архіскладний, навіть єті не розбереться. Потрібно, щоб екстраклас. Треба, щоб ультрамодний". Потім він замовк - його накрили мікрохвилі.
Далі слово взяв Букінгем. У Букінгема параноя - йому здається, що він палац. Однак він ще тримався. "Панове і панянки, - почав він, - колеги і колежанки та інші пацієнти й пацієнтки! Суть питання зрозумів, ось, - показує, - піваркуша списав! Але потрібна нова траєкторія руху! Законна! Можливо, щось скаже Луговський?". 
Увімкнувся проєктор, і на протилежній стіні, біля фаянсу і роялю, з`явилось обличчя Луговського. "Немає у вас гідности, - сказав він тихо. - Чесности, Субота... Я на півострові тут з колежанками... Не хочу вирішувати цей логаритм, це все міт. Фауна ви неавтентична! Адмінресурс туманний! Не потрапите ви в ирій", і проєктор погас.
"Ирод, - сказав ексмер, насипаючи соли. - Пів острова захотілось... Зрадник! Луговському тепер дорога в супермаркет... Гаразд, мушу вас залишити. У мене флаєр в Лавру, поїду на "фольсквагені"...".
"Авторитет...", - вперше за весь час озвався Феєрбах.

- ... Ну і останнє запитання, - говорить журналіст в об`ємному светрі під горло. - Кажуть, що на арктичній станції найбільша складність полягає в тому, що дуже нудно. Це правда?
- Дивлячись коли, - відповідає начальник арктичної станції, помішуючи ложкою розчинну каву. - У теплий період не дуже. Ми вибираємось на природу, працюємо там, спостерігаючи за місцевою флорою і фауною. А от взимку... - чоловік помішує окріп. - Взимку так. Причому, що найгірше: нудно не тільки людям, а і ведмедям.
- Вони приходять на метеостанцію і намагаються вас з`їсти? - жартує журналіст.
- Ні, - сміється полярник. - Їжа в таких умовах не головне. Бажання хоча б якось розважитись під час довжелезної зими таке сильне, що перебиває навіть голод і холод.
Начальник відпиває каву і дивиться на молодшого колегу з густою і красивою бородою, який щось мудрує біля приладів, і питає тихо: "Ну що, Вовчіку, розповісти їм чи ні?". Вовчік замирає на місці, не знаючи, що сказати.
- Так, а це вже цікаво! - збуджується журналіст, зрозумівши, що справа пахне сенсацією. - Прошу тут докладніше...
- Ну ... - починає начальник, чухає потилицю, а потім махає рукою. - Ай, гаразд. Ведмеді дійсно приходять на нашу станцію, але не беруть їжу, не намагаються нас з`сти. Вони крадуть ковзани.
- Ковзани? - і журналіст аж рота відкриває.
- Так, ковзани, - спокійно відповідає начальник. - Як я казав, тут дуже нудно, і нам, і звірям... Ведмеді крадуть ковзани і потім катаються в прибережній акваторії на льоду. Ми самі там з Вовчіком там часто катались, як і попередня вахта, але це було колись... Бо ковзанів ми більше не бачимо. Кожну нову партію викрадають ведмеді. Вони стежать, коли прилітає гелікоптер. Якби ми їх не ховали, наступного ранку всі коробки порожні...
- Ну нічого собі... - розгублено говорить журналіст. - Що ви думаєте з цим робити?
- Не знаю, - відсторонено відказує начальник, сьорбаючи каву. - З одного боку, самим покататись хочеться, дуже до цього звикли. А з іншого, ми ж тут, щоб берегти природу. Це зрештою красиво, вам би це побачити. От уявіть - один із небагатьох тихих, безвітряних днів, сонце сідає за безмежне море і на фоні цього по льоду граційно пропливає біла тушка, стрибаючи в красивих піруетах... Ех... Хай уже буде, як є. А ми тут якось розважимось... Книги всі перечитали, газет і телебачення з Інтернетом немає. Можемо пограти в міста чи втретє за день помити підлогу, що скажеш на це, Вовчіку?

Якщо поглянути у вікно і на календар, потім знову у вікно і знову на календар, можна непогано так прифігити. Бо на відривному календарі з "Укрпошти" 14 грудня, а за вікном в кращому випадку кінець листопада. Сірість, грязючка, дощ і ніякого снігу і плюс на ртутному стовпчику. А свято де? Зима де? Скільки не витріщайся у вікно, відчуття зими та хеппі нью йеру немає. Що ж робити? Вихід є. Рятує, як завжди, телевізор, та і комп'ютер з телефоном не відстають. Достатньо врубити "ящик", а там уже вовсю ідеальні люди під хіт американської естради 50-х фігачать кофій під пухнастим снігом, а красивою дорогою з штату в штат курсує обвішана гірляндами вантажівка "Кока-коли", все це теж під аесемерні дзвоники і теж з ідеальними людьми. На інших каналах все теж новорічно - іван васильович змінює професію, хобіти тягнуть кільце, а ді капріо плюється у холодний океан. Новому року, мабуть, зараз найбільше радіють не сопливі школярі, які мріють про новий гаджет під ялинку, а різні маркетологи, рекламщики, телевізійники та інтернетчики, бо Нью-Йер - ідеальне свято, під шумок якого можна продати все і навіть більше. Якщо підійти до справи грамотно, то можна не просто гарно відрекламувати свій прадакт, а і вбити його в голови спраглих до свята NPC як невід'ємний атрибут цього самого свята, без якого за стіл сідати навіть не смій. Таким чином маємо тисячі зомбі, які розбирають в найближчі атебехі напереродні 31 грудня пляшки з "Кока-Колою". Я знаю, про що я говорю. Реклама така реклама. З фільмами та сама фігня - під канонаду курантів з екранів, передусім телевізорів, у кінці грудня нас нонстопно поливає важка артилерія з радянської класики, американських мультиків, зрештою оскароносних і добревідомих фільмів, які ніяк з НР не пов'язані. І ми всі чекаємо, і дивимось, хоча бачили сотні разів, і будемо дивитись, бо це традиція, а дехто ще й зірве на цьому непоганий куш.

Хтось колекціонує рідкісні видання коміксів, марки чи дорогі авта, а я ж колекціоную кульки. У мене вдома є кульок з кульками, в ньому - ще один кульок з кульками, а в одному із кульків з кульками, який впихнуто в кульок з кульками, гадаю, можна буде знайти бодай парочку кульків, які будуть, скажімо так, не порожніми. У мене є все, за що на міжнародному аукціоні "Rare Packets International" можна зірвати непоганий куш. Але я нічого не продам, бо ця колекція дуже цінна для мене, та і на тому аукціоні винагороду заплатять кульками, які я знову буду пхати в кульки з кульками, а кульки з кульками в кульки з кульками, і тд, і тп, і все це нагромаджуватиметься в кутку, і лежатиме, і падатиме, і збиратиме пил, а я продовжу свою справу і говоритиму, що я їх спеціально колекціоную.

"Якщо любиш - кохай, якщо хочеш - поїж" (Заратустра)

А ви знали, що Зеленський насправді ... не зелений?

Я, наївний фантазьор, бо думав, що зими цього року не буде)) Принаймні, так здавалось ще пару тижнів тому, коли ішов містом і пітнів в зимовій куртці. Однак, як це часто буває, ситуація змінилась буквально за пару днів. Учора надвечір почав підніматись сильний вітер, і вночі він зовсім знавіснів, лиховісно шумів десь над голову. Я прокидався від того, що у дворі щось смачно падало і грюкали погано зачинені двері на першому поверсі. Кімнату наскрізь продувало: я спав прямо біля обігрівача, але вітер, прямо з-під носу, крав тепло і тікав з ним у шпарину між дверима і дверною коробкою. Зранку вийшов на кухню і з рота запарував "безплатний вейп"... У будинку немає опалення, і сьогодні - це лише репетиція перед справжніми зимовими холодами. Але я сприймаю це прохолодно, бо є про що написати в бложик))

Софт для андроїд-пристроїв буває двох типів - безплатний, але з рекламою, і платний, тому (мабуть) без реклами. У будь-якому разі юзер, розбалуваний торентами і ад-блоком на компі, так би мовити, страчує - ти або дивишся рекламу, або платиш, щоб її не дивитись. Якось це можна заблокувати. Хакнути. Однак це складно і можна пошкодити свій улюблений крутезний китайський бюджетник. Тому доводиться або дивитись рекламу, або платити. Є третій варіант - не користуватись гаджетом. Забити на високі технології і жити, як жили наші батьки. І гарно ж жили, вон в совєцьком союзє всьо харашо било, ковбаса дешева і білі тапочки за 2.20... Але чи можливо жити без гаджетів зараз? Відмовитись від телефону? Відповідь: ні. Якщо хочете бути повноправним членом суспільства, бути в курсі новин і тримати контакт із собі подібними, вам потрібен гаджет. Бажано відносно сучасний, бо користуючись класичною "дзвонилкою", яка не підтримує Вайбер, можете потрапити в халепу, бо ваші колеги розіслали важливе повідомлення по месенджеру, а те, що у вас такого немає, нікого не хвилює. Ти або в цифровій ері, або не живеш взагалі. Це схоже на клітку з віртуальними, але міцними стінами, яких нам, схоже, уже не зруйнувати. Тому дивись рекламу, купуй новий телефон, підписуйся на канал - іншого виходу в тебе все одно немає

Погода в цьому році так радує... Не знаю, як у вашому регіоні, але в моєму місті осінь була теплою. Дощів майже не було, холоди тривали пару днів, і знову починалось бабине літо. Цей рік побив всі рекорди в цьому плані, бо "баб" було дуже багато, що не може не радувати)

Кілометри відстані