Про сексуальне стримування ("воздєржаніє")

Не так давно писав я про свої ееее особливості, пов`язані з сєкасом http://blog.i.ua/user/1489118/2045000/ Якщо ліньки клікати, то суть така: я чоловік, майже 30, і в мене не було секс-відносин з живими жінками, досі роблю все власноруч :).

Справа самозадоволення доволі мерзенна, бо самооцінку знижує. Вирішив спробувати відмовитись від будь-яких проявів сєкса, тим більше, що деякі матеріали в Інеті дуже розхвалювали цей метод, бо зберігається енергія, з`явиться більше сил ну і так далі.

Стримуюсь тижнів два, є позитивні і негативні моменти. Позитивні - сил дійсно більше. Оскільки ти, тобто я, готовий чпокати все, що рухається, треба відволікатись і постійно чимось себе займати)). Ну от, я ходжу на турніки, читаю книги, на роботі не відлинюю (не те, що раніше). На це все є сили, ще навіть залишається. Стримування - гарний метод для тих, кому треба багато зробити. 

Негативне - напруження. На жаль, повністю контролювати позиви не вдається, і це часто вихлюпується в міні-зриви: то там голос підвищиш, то тут якось надто емоційно відреагуєш. Причому, це стається мимоволі, і ти не встигаєш взяти себе в руки. Те, що раніше сприймалось паралельно, тепер трохи бісить. Також відчуваю певний тягар десь в районі простати, що теж не дуже добре.

За цей період я відзначив для себе, наскільки сильні ці всі процеси. Ну і недивно, адже інстинкт продовження роду базовий і найдавніший. Тільки-от це дуже складно. Може, раніше, коли люди перебували на початку свого розвитку і бігали степами з дрючками за мамонтами, підчепити тьолку було справою кількох хвилин: ти просто надуваєш губи, береш (свій) дрючок і на пальцях показуєш дамі свого печерного серця, що ти від неї хочеш, і ви прямо в степу або в якійсь найближчій печері весело і з уканням задовольняєте свої потреби.

Зараз, блет, легше вагон з американським вугіллям розвантажити, ніж просто комусь присунути. Щоб задовольнити "базовий" інстинкт, самого бажання мало: треба вибрати, підійти, познайомитись, вести якісь дурні бесіди, роблячи вигляд, що тебе цікавить її настрій та хобі, і потім, звісно, не зависнувши у френд-зоні, якось випрашувати в особи секс. А особа може тебе послати, бо ти якийсь дивний, бідний, у тебе фіговий светр чи просто вона не баче в тобі сексу.
 Натомість, і я таке бачив, є чоловіки, до яких жінки самі підходять, не особливо приховуючи, що вони "не проти". Це просто бісить і виматує.

Жаль, що цю всю хєрню не можна "вимкнути", бо в деяких випадках просто заважає жити.

Інтерактив про рідну Неньку ))

Яким фільмом ви описали б нашу країну?


Так, цей інтерактив стибзено з МДК ura


Нижче ви можете вибрати один із варіантів або запропонувати свій


Отже....

15%, 2 голоса

8%, 1 голос

8%, 1 голос

8%, 1 голос

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

15%, 2 голоса

0%, 0 голосов

31%, 4 голоса

15%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Про пор***но і мій камінг-аут

Привіт, інтернетчики! Користуючись анонімністю і власним бажанням понить, пропоную вам мій камінг-аут (ну тобто зізнання). 

Я середньостатистичний вася з района, нічим особливо від інших не відрізняюсь - дві руки, дві ноги і так далі. Але - за все своє життя я ні разу не вступав у статевий контакт з жінкою (ремарка для жартівників у коментах - з чоловіком, козою, чубакою - ситуація та сама). Простіше кажучи, я у свої майже 30 років незайманий.

Часто думаю про те, чому це так, і, на жаль, точно сказати не можу. Характер у мене важкий, я замкнутий і трохе злий, у розмовах постійно всіх підкалую, часто туплю, в інтернетах можу ляпнути якусь фігню. Жінок боюсь, і чим далі, тим страх сильніший. Ситуацію ускладнює мій "улюблений" простатит, яким я хворію з 15 років. Він, хоча і не впливає на сексфункцію, але вносить дискомфорт у життя і понижує і без того мою низьку самооцінку (коли бігаєш писати часто і не можеш всидіти на місці від печіння в промежині, якось не до жінок). Лікуюсь у різних лікарів, є інфа, що ця фігня невиліковна, але я поки не здаюсь.

Повертаючись до моєї незайманости, все таки відзначу одну причину, яка заважає початку сексжиття. Це порно. Здавалось б, невинне породження Інету для мене стало наркотиком, який руйнує мене зсередини. Дійсно, навіщо з кимось знайомитись, витрачати час і кошти, коли можна пофапати - швидко і безболісно. Ця фігня вбиває мотивацію і чоловічу гідність (лол). З іншого боку, в тих же інтернетах пишуть, що пор**но - це просто ролики та фільми, воно ніяк не шкодить. Я з цим не погоджуюсь, і тому хотів би вас поспитатись - чи вважаєте ви фільми та ролики з вмістом для дорослих шкідливими чи ні? І якщо вважаєте шкідливими, то в чому шкода (може, підтвердити прикладом з власного життя чи, як це водиться, "найкращого друга").

І для любителів опитувань - ось

"Як часто ви дивитесь фільми для дорослих?"

4%, 1 голос

4%, 1 голос

15%, 4 голоса

19%, 5 голосов

4%, 1 голос

4%, 1 голос

33%, 9 голосов

0%, 0 голосов

19%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Феміністки та всі ті дами, хто гонить на чоловіків. ЦЕ ВАМ


ПОГЛЯД З-ЗА КОРДОНУ НА НАШИХ ЖІНОК

Ласкаво просимо в реальність!
Ми піднімаємо складне питання, поширеної соціальної моделі української жінки. Ви можете поділяти цю точку зору чи ні, проте, запрошуємо вас дочитати статтю до кінця, щоб зрозуміти позицію автора. Будемо вдячні за коментарі.
Якщо прислухатися до коментарів в соцмережах, українки – найбільше нещасливі жінки в світі. Чоловіки у нас слабкі, працювати ми змушені як ломові коні, і за дітьми доглядати не очікуючи на допомогу. Не життя, а каторга!
У мене є кілька заперечень.
Погоджуюся, що рівень життя в Україні не надто високий, ми звикли себе жаліти, але потрібно пам’ятати, що…
– Якщо ти зачата дівчинкою в Україні, тебе не абортують на ранніх термінах, як в Індії і Китаї.
– Якщо ти народила дівчинку в Україні, твої родичі не будуть тебе в цьому звинувачувати, як у Пакистані!
– Ти можеш вчитися в університеті, а не тільки народжувати і доїти корову, як в країнах радикального ісламу. Там така свобода є лише недосяжною мрією!
– Ти ходиш на роботу, не повинна терпіти побої від свекрухи, не загортатися в бурку з голови до ніг.
– Після розлучення, дитина не є власністю чоловіка, вона напевно залишиться з тобою, якщо ти не алкоголічка і не наркоманка.
– Ти можеш мати стільки партнерів, скільки хочеш, і покаранням тобі стане максимум пирхання сусідки, а не побиття камінням!
– Ти можеш посміхатися, напиватися і вільно поводитися з чоловіками. Величезна кількість жінок в світі не може цього робити в принципі!
– Ти можеш виходити заміж за того, хто тобі подобається, або взагалі не виходити, незалежно від того, що думає про це твій батько!
Крім того:
– Тобі не потрібно бігти з пологового будинку на роботу, доручивши дитину няньці, як у розвинутих західних країнах.
– Тебе не позбавлять батьківських прав через відсутність молока в холодильнику. Щоб тебе таки позбавили батьківських прав, слід поводитися справді асоціально.
– Тебе ніхто не засудить за сексуальні домагання, якщо ти продемонструєш бретельку бюстгальтера. А в Америці всяке трапляється.
– Шлюбний контракт у нас, поки ще рідкість.
Я дійсно вважаю, що у наших жінок є унікальна свобода вибору: свого шляху, роботи, своєї сім’ї, свого стилю життя, виховання дитини. Але за будь-яку свободу, як завжди, доводиться платити відповідальністю.
Хочеш рівноправності? Працюй на рівних правах, це нормально. Не можна мати рівні права без рівних обов’язків.
Хочеш монополізувати виховання дитини – тоді втома, це – природно. Не хочеш втомлюватися – делегуй батькові відповідальність, а не відганяй його від гнізда.
Виходиш заміж за власним бажанням? Тоді, кого крім себе можна звинувачувати в своєму виборі? Сама і винна, не подобається – міняй.
Хочеш розважатися на рівних, пити шампанське на вечірці і піти з незнайомцем у ніч? Тоді тебе ніхто не зобов’язаний завойовувати, як принцесу з фортеці. Сама тепер шукай, як завоювати чоловіка.
Це нормальні правила життя дорослої жінки. Вони трохи стомливі, але вони – розплата за найширшу свободу вибору шляху і стилю життя, якої позбавлені дуже багато жінок у світі. Це прекрасно! Що ж вам ще треба!
Пряникові будиночки, де дівчатка-Барбі п’ють чай і доглядають за нігтями, під заступництвом сильного і вірного Кена? Якщо така ідилія існує, то дуже короткий час і для дуже обмеженої кількості жінок.
Найбільшою помилкою є шукати цей пряниковий будиночок у шлюбі в західних країнах, опираючись на враження, отримані від серіалів. Ви ризикуєте стати домашньою рабинею, іграшкою з якою не рахується оточення і бути жорстоко розчарованою від того, що нафантазоване вами сімейне життя так і не наступає.
Це важко, але це краще, ніж існуючі в світі альтернативи. Ласкаво просимо в реальність!

Сантехнік, який любив читати

Багато хто чув вислів "літературний запой" або "читати книги запоєм", але ніхто не знає, як це відбувається насправді. А відбувається це так: приміром, сантехнік Вовчік ось уже три дні не виходить на роботу. Колеги б`ють на сполох: де Вовчік, де наш сантехнік? Минає ще пару днів, усі крани остаточно протікають, а Вовчіка немає. Добрий пузатий шеф засилає двох людей до Вовчіка додому, щоб дізнатись, чи живий він. Люди приходять і знаходять Вовчика в його брудній квартирі. Сам Вовчик лежить на підлозі, а біля нього купа книг - Бальзак, Франко, Достоєвський, Трублаїні. У Вовчика - літературний запой. Як і всі сантехніки, він з дитинства полюбляв після роботи, замість того, щоб іти додому, зайти в бібліотеку і прочитати кілька сторіночок книги Ортеги-і-Гассета "Присмерк Європи" чи Чосера "Кентерберійські оповідання". Колеги не були проти, вони самі часто читали (будьмо чесні, не тільки після роботи, а навіть на роботі, в перерві, поки шеф не бачить, збирались в курилці і читали Флобера, передаючи томик одному в руки), а от дружина постійно агрилась. "Краще б ти бухав!", - часто говорила вона. Вовчік відчував свою вину, але не міг зупинитись. Він уже був читач зі стажем, усе почалось зі школи, коли пацани принесли на дискотеку цілу торбу якогось сільського самвидаву. Вовчік спробував, прочитав кілька сторінок і відразу втягнувся. Далі він читав регулярно, переходячи від детективів до сучасної класики, потім взявся за реалізм. Потім почав читати паралельно класицизм і бароко, хоча навіть його друзі по бібліотеці не радили мішати. І зараз Вовчік вже не може без книг. Читає по кілька книг одночасно. Дійшло до того, що він почав читати сучукрліт, а це вже означає, що межу перейдено. Зараз він читає запоєм, це дуже складний випадок, але він може зібратись і звернутись у спеціальну клініку, де за допомогою телевізійної терапії його поставлять на ноги, він забуде, як брати книгу до рук і стане нормальною людиною - такою, як усі.

Трохи про українську мову

Українська мова доставляє, часом, нереально. Приміром, якщо вам трапиться на життєвому шляху людина чоловічої статі, яка фоткається у клубах, носить торби, які схожі на жіночі, і аж зі підкатів вистрибує, щоб купити новий айфон, ви сміливо можете назвати такого персонажа "придзигльованим". Це один із багатьох синонімів, поданих у словникові Кримського-Єфремова, на позначення сучасного поняття "понторіз". Ще можна обізвати "вітрогоном", "вертихвостом", "вертипорохом" (!), "шелихвостом", "халахуром". Це і не образа, але набагато дієвіше, бо почувши бодай одне із цих слів, середьостатистичний представник офісної біомаси або тупо пускатиме слину на свою рожеву сорочку, або мукатиме протяжно "Чііівооо, блять", а потім настане фатал ерор і придзигльований придзиглюється остаточно

Хвалебна ода АТБ

Ну люблю я АТБ. Передовий, інноваційний супермаркет. Приміром, серед персоналу, серед усіх цих банальних вантажників-охоронців-касирш, є СПЕЦІАЛЬНІ люди, які мацають біойогрути. Береш такий будь-яку пляшечку "Активії", а на ній глибока вм`ятина. Береш іншу - та сама ситуація. Мабуть, таким чином працівники АТБ перевіряють якість продукції. Ну а шо, по кавунах он взагалі стукають... Також АТБ мені подобається тим, що там постійно захламлені проходи - великими стелажами з хлібом, візками чи самими працівниками. Вдалий маркетинговий хід, який ще більше заоохочує до купування, бо воно стає чимось більшим, ніж купуванням, це свого роду квест, у якому тобі, щоб купити печенюшок, спочатку треба обмізкувати, як обійти численні перешкоди, розрахувати оптимальний маршрут і дуже швидко вибрати те, що ти хочеш, постояти і подумати тобі все одно не дадуть. Окрім того, АТБ гарне тим, що там постійно чимось смердить. Дуже схоже, що то смердять зіпсовані продукти, які ніхто і не думає викидати, насправді ж в АТБ все завжди якісне і свіже, а смердять спеціальні ароматизатори. Це, знову-таки, зроблено на благо покупців, спрямовано на розвиток сили духу, стійкості та набуття навички іти до своєї мети, не зважаючи ні на що (в цьому разі це придбання, скажімо, сирків за знижкою чи +100500 пачок "Мівінулі"). Ви, потрапивши в АТБ, маєте тамувати блювотні пориви і через нехочу розпочати шопінг. Врешті-решт, відвідини АТБ - це просто веселий спосіб провести вечір, у компанії малознайомих людей, які своїми необережними рухами (насправді так задумувалось) зроблять вам безплатний точковий масаж, а будь-яка касирша може прочитати вам лекцію, і знову геть зовсім безплатно, про ваше життя, вкаже на ваші недоліки, особливо якщо у вас не буде при собі дрібних грошей. Саме тому я люблю АТБ. Крутий супермаркет, що тут скажеш.

Випадок у лісі (18+)

Тобі ще немає 30-ти, а ти чудово знаєшся на травах, умієш компонувати їх так, щоб виходили чудодійні та смердючі
лікувальні настоянки. У тебе в холодильнику - вітамінний збор: лимон плюс часник, гарне питво проти застуд. Шафа забита різними пахучими порошками, і в них зовсім немає нічого наркотичного. На початку осені ідеш у ліс за ягодами, щоб замутити чергову бовтанину для свого дірявого імунітету. Бродиш узліссям, їси немитий терен, потім заглиблюшся в ліс. Там тихо, листя шурхотить під ногами, трапляються гриби, ти акуратно зрізаєш їх, особливо не розбираючись, отруйні вони чи ні, надіючись, як звичайно, вдома загуглити. Минає година, дві, твоя клєчата бомжацька торба повна всякого добра і з кількома зжовклими листочками, які потрапили сюди завдяки твоїм необережним рухам. Уже збираєшся виходити, як чуєш неподалік якийсь звук. Він знайомий, його складно з чимось сплутати, але ти не можеш повірити власним вухам. Ідеш на звук, через кілька хвилин виходиш на просіку, де лише пеньки, і бачиш прямо перед собою Вовка, який жахає Червону Шапочку. Ти лише гмикаєш і акуратно повертаєшся, намагаючись бути максимально безшумним. Сумно і прикро, що від сексу навіть у лісі не сховаєшся, а ще, мабуть, не варто було пробувати ті сирі гриби

Давно не чули про Поплавського?

Десь у далеких глибинах супутникового телебачення, між ДТВ і сектанський каналом "Охуєнная весть", є канал "Київ". Цей канал настільки відстійний і настільки глибоко запхнутий у сраку вищеозначеного супутникового телебачення, що там постійно транслюють концерти Поплавського. Принаймні, так здається, бо скільки я не потрапляю на цей типу канал, там постійно бачу однакове дійство: величезний заповнений молоддю зал, декорації, світло, звук, танцівниці з довгими ногами і в центрі цього скаче пиріжок у блискучому костюмі, який безголосо паскудить вокальну творчість. Це той самий Поплавський - одіозний безголосий ректор КНУКіМ. Певний час він був культурним мемом, його безголосість та пирожкоподібну статуру обігравали в різних кавеенах, але потім ці меми кудись зникли, увага змістились до Павла Зіброва, котрий зараз на повну котушку обіграється у різних розважальних шоу. Тим часом, у пана Поплавського нічого не змінились - він зі свого образу не вийшов, от тільки сміятись над цим не хочеться. Як ми, тобто я, бачимо, він досі дає свої "концерти" на ручних каналах, для зігнаної за залік аудиторії і, здається, буде це робити все своє життя. Жарти в культурному середовищі, які в певний час набули масштабів нещадного форсу і лунали мало чи не з кожної праски, можливо, були красномовною спробою натякнути, чи то пак, уже прямо сказати Поплавському, щоб той схаменувся і не псував людям апетит своєю відстійною творчістю. Натомість нічого суттєвого не змінилось. Поплавський переконаний, що маючи гроші і зв`язки, він може робити все, що завгодно. Ні сорому, ні честі. Найбільший прикол у цій ситуації полягає в тому, що ця одіозна фігура репрезентує найбільший культурний вуз України і завдяки своїй поведінці дискредитує - як вуз, так і культуру. Після Майдану, в період війни та утвердження національної свідомості українців як європейської нації, де кожен має займатись своїм, причому професійно і найкраще, "творчість" пана Поплавського виглядає жалюгідно і викликає багато запитань до тих, хто це санкціонує.


Бразильський серіал під назвою "Надання летальної зброї"

Трохи політоти. Приблизно такі заголовки статей я бачу, починаючи з 2014-го:

1. У США задумались над поставкою летальної зброї Україні
2. У США реально задумались над поставкою летальної зброї Україні
3. У США от прям цілими днями думають над поставкою летальної зброї Україні
4. У сенат США внесено пропозицію надати летальну зброю Україні
5. У сенат США внесено поправки щодо пропозиції щодо надання летальної зброї Україні
6. У сенат США внесено рекомендації щодо поправок щодо пропозиції надання летальної зброї Україні
7. Сенат США планує розглянути пропозицію надати летальну зброю Україні
8. Сенат США планує розглянути поправки щодо пропозиції щодо надання летальної зброї Україні
9. Сенат США (мільярд повідомлень, у яких сенат США щось планує)
10. Сенат США проголосував за поставку летальної зброї Україні
11. Пропозицію щодо надання летальної зброї Україні передано Трамп
12. Пропозиція щодо надання летальної зброї Україні уже на столі Трампа, справа кількох днів, - експерт
13. Трамп уже взяв ручку, щоб підписати закон про надання Україні летальної зброї, - знову експерт
14. Трамп майже підписав закон про надання Україні летальної зброї, - найекспертніший експерт
15. Трамп задумався над поставкою летальної зброї Україні
16. Україна як ніколи близька до того, що США знову задумаються над рекомендаціями до поправок у пропозицію щодо надання Україні летальної зброї...
...

Та сама ситуація з Сирією, Афганістаном і тд.
1. У США задумались над пропозицією перекинути в місто Абдуль-Шмабуль військового контингенту військових з танками, мінометами, страйкерами, джавелінами, АС-130 та новітньої лазерною зброєю
2. Після годинної наради керівництво США прийняло рішення розпочати зачистку міста Абдуль-Шмабуль

Страницы:
1
2
3
4
5
7
предыдущая
следующая