Еще мощнее (не плачь, вилора)
- 19.06.19, 19:58
Привіт всім!
Пишу знову. І ось з якого приводу.
Ми пам'ятаємо, як один з відомих наших телеканалів давав Церкві за те, що вона не поступає по апостольских заповідях відносно треб.
І ось що виходить.
Вішаючи іноді прейскуранти, або цілком по-іншому роблячи не по апостольських заповідях, поступаючи таким чином з обділеними (вдовами, вдівцями, сиротами, людьми, які попали, скажімо так), вони накручують нечисту силу, пов'язану з грошима, відповідно розв'язуючи руки сатаністам і іже з ними. Подивіться, народ, на купюру в 100 UAH і хто там біля лика Шевченка червоним намальований? І от Вам причина суїцидів із-за кредитів.
І от причина тії бяки, коли гангстер з відомої пісні (1996) каже, що він нічого не розуміє, звідки в нього не життя, а бяка. А тому, що на звороті 1-доларової купюри намальована піраміда, а на піраміді - камінь з корони люцифера.
І це основна причина 1917 року.
І те, що сьогодні в Лаврі потягли ікону Миколи Чудотворця - це сигнал Церкві зупинитись.
Я знаю, що, можливо, схлопотав би, як Др. Папюс. Або як моя учителька, яка відійшла з жуткими страстями із-за того, що вскрила в своєму місті основну причину гадостей - викрила сатаніста - правителя. Можливо, як популярний свого часу виконавець Дьяконов. Одне тільки бажання - щоб нечиста сила отримала по зубам, а мені зразу відійти.
А те, що твориться зараз на Сході (причина), описує Псалом 105.
Ось так. Дай Бог поскоріше від гадостей позбавитись!!!
Щасти Вам всім!!!
Відкланявся,
age1996.
Привіт усім! Я є звичайний котик,
Родився я у дні буремні ці, і от,
Нарешті, от, коли почав ходити,
Гатити стали та й по нашому селу,
Із самохідних установок. Заховався я,
А коли виліз - не знайшов я мами.
І де лиш не шукав. І бачив я солдат,
І коли теж дивились всі на мене,
То очі опускали й червоніли.
З сусідньої держави
Вони усі були. Одного разу встиг втекти,
А то б схлопотав
Із автомата чергу. Вивезли мене,
Я звідти виїхав. Тепер живу в столиці,
І виріс вже я, і великий,
І мене люблять всі, і пара в мене є -
Сіамська киця із багатої сім'ї.
Бува, хворіємо, чи я, чи то вона.
Та добре, що я не один. І буває, плачу,
Коти теж плачуть. І буває, мама сниться.
Як ти, мамо? Ніхто тебе не ображає?
Як там ти? Не знаю, де ти є,
Скучаю і тужу. Й місця, буває, рідні сняться,
Та знаю я одне - нам, можливо,
Теж скоро бути там, на Небесах.
Нема там цього жаху. От і все.
Не бійтесь, з вами Я
Й ніхто на ви - колись казав Ісус.
Не знаємо чогось, чи вражий страх у нас,
А потім сатана й прислужники разом,
І іже з ними гадості всі роблять. Ви учіться,
От я колись багато теж не знав,
Коли людиною я був. І теж переселився у кота,
І віддаю борг свій. Нічого, хай пройде погане назавжди,
Назавжди добре хай залишиться...
(тут закінчується, фраза внизу - пондеромоторика, мабуть, Вищого Порядку - авт.)
Це так колись Ісус казав
P.S. Згадуємо пісні "Crossfire (Instrumental)" (Scorpions) та "Unknown Soldier" (Spyro Gyra).
http://forbes.ua/nation/1370969-vypolnenie-gosbyudzheta-fiskalnyj-proryv-i-dolgovaya-yama
Ну як Вам всім, леді та джентльмени, ась?
Подивіться, на чому тут економлять. Якщо вже й інвестиції, то скуповуйте і впроваджуйте технології (патенти і т.п.) і вкладайте в освіту і науку.
. Навіть в хаті мало чого українського (російського, європейського). Колекційні навіть іграшки з ТайКонгу. Та це відомо. І знову нас кормлять тролятиною про доброго дядю-інвестора. Тільки за ними стоять ті, хто хоче так нас тримати за... Ну ви зрозуміли. Але не обов'язково політики. Згадуємо пісню "Master of Puppets" (да, до речі, хто у Києві сусіди біля ВР і Кабміну)? Крім музею води?
І я вже маргінал 12 років як. І ненавидять таких, як я, жонатики. І руки опускаються, хоч верть-круть, що круть-верть. Але "There is the miracle, when you believe". І надія вмирає останньою...
Не спиться мені. Бука співає пісні з минулого, зрозуміло якою мовою. І от подумалось.
На Євромайдані (як би ми до нього не ставились), коли іноземні дипломати прийшли туди, то народ в більшості своїй відносно вільно говорив з ними.
Я ні Євромайдан, ні Антимайдан не підтримую. На верху цих пірамід сидять ті ж таємні товариства і іже з ними більшість власть імущих. І ці явища - боротьба систем (таємних товариств, якщо хочете).
Той же наш прем'єр вільно говорить англійською. І один з регіоналів подавав зміни до Конституції, щоб англійська була другою (чи третьою, здається, точно не пам'ятаю) державною. Але ці зміни відхилили, тому що в нас начебто не знайдеться 10% англомовних.
Але таємні товариства і в нас, і там є. І щоб знати про ворога більшу частину інформації, треба знати його мову. Хоча висловлювались думки, що англійська скоро зникне. А кожен 2-й житель США говоритиме іспанською.
Я свого часу повинен був вивчати французьку. Мене в 5-му класі приписали до іншого класу, де її вивчали. Але я не захотів бути з цим класом, а захотів бути з тими людьми, з якими був перед тим уже 1 рік. Вони вивчали англійську. І так вийшло краще.
Ви не подумайте, що я провокатор. Думаю, що це питання рано чи пізно хтось би знову підняв. А після останніх подій протягом 3-х місяців, думаю, що англомовних і з (назвемо це так) перепрошитим менталітетом на польовому рівні (англомовних, іспаномовних і т.п.) може бути навіть більше на повірку, ніж 10%. А в процесі асоціації з EU все це цілком можливо (коли англійська мова з часом почала б використовуватись фактично нарівні з українською). В процесі асиміляції, так би мовити.
Ну і тут можна ставити питання, як в фільмі "Deep Cover" в кінці: "А як би зробили ви?"
От знов прийшло все добре, й весни поле
Знов увімкнулося, і знову
Життя смерть перемогло. Прийшла кохана,
Й назавжди ми лишилися удвох. І мама
Прийшла додому знов. І засвітилось
Знов світло у вікні. Так повинно бути,
Коли нарешті прийде щастя. Дай-то Бог,
Щоб у кінці кінців ми всі туди попали-
У місто те й на вулиці жили,
Тій самій вулиці свободи, там, де завжди сяє
Те Cонце правди, що не заходить
Ніколи. Я надіюсь,
Ми доживемо всі до цього, іншому – не бути,
Ну от і все. Надія ця і мрія самі вірні,
Аж до останнього. Дай-то Бог,
Вони збулись щоб, як колись співали..Знов їду я додому, й вечір тихий,
Спадає з сонця заходом, й рожевий.
І летить машина
На Сонця схід до нас додому. Загораються вогні
Кругом, і магнітола грає разом,
З відомим піаністом і оркестром про той міст,
Над водами над бурними. Спасибі ось країні нашій,
І Богові хвала, що ви у мене є. Приїхати повинен я
В будиночок наш в лісі. Ви вийти всі до мене
Назустріч можете і привітати,
Й обцілувати радісно. Ось так,
Та й руки вже писати утомились,
Це віртуальна є реальність зараз. Я багатий,
І зовсім не на те, що треба. Маю те, що маю,
І я старий уже як світ, мабуть. І вірю,
Що все рівно ви в мене є! Не плач, кохана!
Мафія оця, так, ті,
Хто нас з тобою розлучив, повинні
Отримати своє Страшним Судом від Бога!
Їм не відкупитись! От і все. І слава Богу і на тому!
Дай Бог усім нам бути
Біля коханих поряд...Дивлюсь на тебе я, й тобі я поражають,
Яка ти є красива й нескінченна! Скільки є
Тепла й любові у очах твоїх! Яка ти є проста,
І сильна, і яка ти добродітельна! Люблю я так тебе,
Що ні сказати, і не передати! Таж ти політична,
Ти рокерша. Були ви заспівали правду,
Без сатанізму, ну і ага, хоча формально –
За кримінал вас всіх. І плачеш ти ночами,
Що завжди все подушка мокра, і кричиш
Вві сні від тих жахіть, що довелось
Тобі всі пережити. А мені болить,
Коли таке з тобою. Дай-то Бог,
Щоб в тебе це пройшло! А пам’ятаєш, як обоє ми
Від наших від батьків обоє ми ховались,
Й серцями нашими відтоді обмінялись? Так ото воно,
You are my love forever! Що тут ще й казати,
І знову ти під ящиком заснула. Я тебе беру на руки,
Й несу в постіль, і роздягаю,
І накриваю, й пригортаю. Засинай,
Моя ти мила, хай ніколи більш
Не сниться тобі жах! Не плач! Я вимикаю світло,
І на добраніч...
От знову ніч, і знову
Здається, нічний клуб, хоч він тут поряд,
Це просто бар. І от в кутку,
Компанія жіноча розійшлась,
Але одна із них залишилась, і хоче спати,
Схилила голову на столик. Я зразу не пізнав,
Так, трохи пива випив. Так це ти!
Було колись давно нам. Ми були
Обоє молоді, творили, що хотіли,
І вітер був у голові, не розуміли,
Того, що є здорове й вічне. Я тебе відшив,
А потім ще й любив
Любов’ю нерозділеною. Здуру замість щастя,
Повинно яке бути у обох,
Ще й гроші взяв. Й отримав ще за це,
Що мало не здалося. І от...
Тебе я розбудив. Була ти п’яна, та не дуже,
Але мене пізнала,
Ми кави випили, щоб було легше.
І крізь сльози ти розповіла,
Отримала ти чоловіка, славного, здається,
Вже потім то полізло з нього. Тебе не поважав,
Вважав ні за що, іноді лупив,
І двох любовниць мав. А потім розійшлись,
Ви з ним. Залишилась одна ти
Із двома дітьми. І сказала ти: ”Мій милий, дай-то Бог,
Щоб діти хоч такими не були”. Ось так,
No comments. Так от платим ми
За все. Ти вибач вже мені,
Здається, ось задавнена любов
В мені проснулась. Але хто я є
Для тебе? Я звичайний хімік,
Нічого я не маю, ну а ти...
Хоча це не важливо. Дала ти телефон,
Ну а тепер тебе я відвезу додому. Вибач, мила, вибач,
Мене за все! Тихо, тихо,
Не плач! Позаду все! Нарешті я з тобою,
Не бійся! От і дома ми,
Вже пізно, і мені
Вже їхати далеко. І сказала ти,
Щоб залишився я, бо одній страшно. Ну і все,
Ми світло вимкнули у тебе в домі,
Ну а далі
Повинно бути добре все...