Чи то життя почалося, чи то закінчилось життя...Нічого вже не сталося і я давно не та....Чогось мені не пишеться, не пишеться і край!Я спогадом залишуся, й на тому вибачай..Чогось мені не мріється, не віриться мені.А , може, він надіється на мене.....

Читати далі...

Весна - не привід для печалі.Весна - коли усе в цвіту.Авантюринові кораліЯ від самотності вдягну... Весна - НАЙКРАЩА ПОРА РОКУ!Сміється світ, а я йому.А щастя поруч - відстань кроку!Та щось ніяк вже не дійду... Весна.. В весняному поривіДарую все... Себе...тримай!Давай...ми будемо щасливі?Лиш забери й не відпускай... Холодне сонце ще зігрієУсіх.. А, може, і мене...Весняний вітер сум розвіє...Весна - й це зараз головне! :)[Приєднана картинка]

А це таки була весна. Вона підкралась непомітно, Все було так одноманітно, І раптом - сонце! Прийшла весна, відкрила вікна Відкрила двері І залишила на папері Росинки-крапельки з очей (Це просто танув лід!) Калюжі брудної води І міріади бризок (Черговий мчав автомобіль)... Усі борульки під карнизом Старих будівль Розтанули... Всміхалося спросоння місто. Весна! Нарешті! Давно час! І я всміхалась місту звісно Кожну хвилинку, кожен раз Як повз проходив перехожий Із...

Читати далі...

Ти не журися, ще знайдеш своє кохання Що не зрослось - ти з серця відпусти Не перша ти така і не остання Хай як не боляче - усе ж його прости... Мине і осінь, і зима, розтане лід. Хай час мине, він душу залікує. І ще заграє барвами для тебе світ, Твоє життя у кольори веселки зафарбує.... Хай що було - залишиться з тобою. І ти не думай, що життя минає. Як би ж не це - не була б ти такою ...

Читати далі...

А ти приходиш, знову йдеш Немов на американських гірках... Коли СВОЮ ти вже знайдеш??? І я тоді - в найглибшу нірку... Аби не брати телефону, Не відповідати на дзвінки Не чути істину відому Що все ще є у мене ти... Аби не було розуміння Що ми - таки ще не чужі... Бо в мене - серце, не каміння! І знов стою я на межі. Будь-ласка, виріши нарешті Для себе: хто для тебе я? Я ж ніби в'язень під арештом: Вже вільна, й ще таки твоя... Вже досить гратися в "незнаю"...

Читати далі...

Міліють ріки вулиць, Й не так уже шумлять - Зникають голоси околиць - Люди сплять... Якщо ти дивишся в своє вікно, То знай, що я роблю те саме. Знов розправляю я своє одне крило. І я також не в згоді поки з снами.. Також вдивляюся у кожні із очей, Які по черзі гаснуть.. Я, як і ти - володарка своїх ночей, Хоч поступаюсь троном часом. Також знаходжу в темряві спасіння. Найкращу музику я чую - тишу. Не подолаю я сама земне тяжіння - Своє крило тобі, теж однокрилому залишу. За...

Читати далі...

Старенький диван, якесь пошарпане місто... Все просто - тобі уже тут - надто тісно. Зриваєшся з місця, у світи вирушаєш. Все просто - ти тільки СВОЄ місце шукаєш. Можливо десь там - буде краще, ніж тут. Можливо, проблеми тебе там не знайдуть. Можливо, лиш там зможеш ти досягти Найвищої цілі, добитись мети. Нехай буде важко, нелегко спочатку Про колишнє життя ти залишиш лиш згадку. Ти відкинеш усе, аби тут не тримало. У новому житті тобі не заважало. Та коли мине час, і свого...

Читати далі...

Як серце — до серця, душа —до душі! Зростаються вмить і рвемо по живому! Так скрушно хитають головами святі: І тому погано, і цьому й тамтому.. Кажуть, що за гріхи ми покарані будем Після смерті , десь там нагорі.. Та страждають безмірно і караються люди За свої помилки уже тут, на землі. Коли пальці дитина в розетку засуне ( Неслухняне маля, бо ж казали батьки!) Чи ж не карою буде, як під силою струму Стануть опіки, біль, на долонях сліди? І коли хтось,...

Читати далі...

Надто боляче про тебе згадувати, Починаючи нове життя. Навіть спогади мають радувати, Виринаючи із забуття... Надто боляче копирсатися В докінця не зжившій душі. Якщо щось і повинно зостатися - То нехай це будуть лиш вірші...

Я без душі, без серця, без думок. Давно вже заблукала, не вернуся. Над урвищем злечу - лишився тільки крок... І байдуже, тепер нічого не боюся... Не гаряче, не холодно, не відчуваю болю. Сміється хтось, а хтось осуджує мене.. Яка різниця, коли більше не з тобою??? Яка різниця? Все колись мине... Не чую шепоту. ні крику, ні плачу, Ні сліз, а ні усмішок - стерті лиця. Скажіть хоть хтось: за що, за що плачу? ..А втім... Яка тепер різниця?...