***
- 13.04.10, 14:57
Загублена серед людей, притулку не знайду.
Що двері замкнені мені - стою, не йду.
Що очі карі - неба синь мені рідніша.
Пізнавши чорноту ночей стаю біліша.
Що сум, безсоння і печалі -
Хай було зле - переступлю
Через усе. І піду далі.
Любила - скажу - не люблю.
Що зачарована весна - рожево-білий саван.
Коли життя я п'ю до дна - для інших тиха гавань!..
5
Коментарі
Гість: Verunchik
113.04.10, 15:11
что ж так печально то?
N 47-ий
213.04.10, 19:08
анонім
314.04.10, 07:57
ДМВ73
414.04.10, 18:20
Voloszka
523.04.10, 10:25
sone4ko1
625.04.10, 23:31Відповідь на 5 від Voloszka
Дякую, Аня!
Може й так, принаймі буду на те сподіватися 
Просто в житті я стараюся не сумувати, принаймі не показуати того, але не завжди виходить. Ось коли не виходить не сумувати - і з'являються такі вірші... 
sone4ko1
725.04.10, 23:32Відповідь на 1 від Гість: Verunchik
Так получається...
sone4ko1
825.04.10, 23:33Відповідь на 3 від анонім
sone4ko1
925.04.10, 23:33Відповідь на 4 від ДМВ73