Твоїй брехні складаю оду! Немає більше щирості, як в брехуна! Та ні образи на твою породу, Ні жалю, ні зневаги вже нема. Яка різниця, чим вбивати душу? Яка різниця, чим ранити на смерть? І після смерті далі жити мушу, Не відпускає клята круговерть! А ти - ні тіні на обличчі! Як пам'ятник - такий вічноживий! Все нові душі за собою кличеш У світ свій - фантастичний і такий крихкий... А я, розбита вдрузки, усміхаюся! То плисти намагаюся, то йти. Не впасти, не втонути намагаюся. Із попелу...
Читати далі...