Магдебурзьке право у Львові

Львів був другим в Україні після Володимира-Волинського (1324) містом, яке 1356 року одержало Магдебурзьке право, хоча деякі історики схиляються до думки, що ще до польського періоду в історії Львова місто користувалося Магдебурзьким правом і тут існувало німецьке самоврядування. Загальні справи міста вирішував перший війт. Його обирали князі та польські королі аж до часів Володислава Опольського (70-і роки XIV століття), поки місто не отримало привілею обрання власного уряду з місцевих мешканців. Найбільш вагомим свідченням про існування магдебурзького права у Львові в княжі часи є згадка про уряд спадкового війта Бертольда Штехера у 1252 році та особливі права райців у 1352 році, що беззаперечно виявляє не тільки елементи магдебургії, а й власне управління на магдебурзькому праві. Таким чином, Львівський привілей короля Казимира III можна вважати формальним підтвердженням реально існуючого статусу міста. Польський король Казимир III в середині XIV століття переносить центр міста на нову територію, на заболочену рівнину Полтви, де він міг вже без участі завойованих українців, залишених ним на Підзамчі, розбудовувати вірне польській короні місто. Навіть не довіряючи своїм, полякам, зведення класичного європейського міста з класичною європейською ринковою площею, він доручає німцям. Казимир III сприяє масованому напливу до краю німецьких колоністів: будівельників, ремісників, землевласників і для забезпечення їхніх прав легітимізує німецьке право в Галичині. Львів формально отримав Магдебурзьке право 17 червня 1356 року. У грамоті про надання місту Львову Магдебурзького права відзначалося: «Ми, Казимир, з Божої ласки король Польщі… доводимо до відома усіх, що за благочестивою згодою королівської величності, відвертаючи численні клопоти і труднощі нашого, знищеного жорстокими ворогами міста Львова, прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, доходи, користі й добробут. Для втіхи згаданого міста і збільшення кількості його вірних мешканців надаємо і встановлюємо цьому місту на вічні часи німецьке право, яке звичайно називається Магдебурзьким, усуваючи там усі руські права і всі руські звичаї, будь-ким ухвалені, які можуть якимось чином стояти на перешкоді цьому німецькому праву. Також ми звільняємо вказане місто і його мешканців від усіх юрисдикцій каштелянів, воєвод, суддів, підсудків, возних і від влади будь-кого, яким би титулом він не користувався…