Бажаю сіяти лише розумне, добре й вічне

Війни виграють не генерали,

війни виграють шкільні вчителі

та парафіяльні священики.

(Отто фон Бісмарк, 1815 - 1896)

То таки правда, що кожна людина є нам вчителем. Чи вчителькою – то вже як кому поталанить 

Якщо кіт не випадково дорогу перейде, то вже певно й людина стрінеться не просто так. Ми всі перебуваємо в якомусь енергетичному полі де щомиті відбуваються мільярди взаємодій – горнятко кави, то цілий Всесвіт! 
Не даремно безконечність можна собі уявити в два боки – на зовні, поза зірки й галактики, та всередину – де закінчується матерія, від елементарної частинки до межі, коли вона стає порожнечею. Або зливається з тою безмежністю що ззовні...

У тих безконечностях, які ймовірно існують одночасно і в минулому, і в майбутньому, кожна випадковість – то якась неймовірно складна закономірність.

Для розуму неймовірно складна. Людський розум недосконалий інструмент, корисний для матеріальної сторони нашого життя, та безпорадний у справах душевних. По інший бік метафізичного відображення...

Тому є люди розумні, а є мудрі (зараз мова не про більшість).

І вчителів ми запам'ятовуємо не тих, котрі ретранслювали нам мертві формули з підручників, чи казенні заідеологізовані тексти, а тих, хто поділився з нами мудрістю – частинкою душі.

Але як котрась людина обрала собі професію вчителя, то має велику дяку й відповідальність. Дяку Богові, що має змогу поділитися – бо все чим ділишся, то колись вертається, а відповідальність, бо вчитель працює (воює) на вищих рівнях Третьої світової – ідеологічному, історичному та світоглядному водночас. 
Так що Бісмарк був цілковито правий. І майбутні наші перемоги нині куються за шкільними партами. Тому антиукраінська влада дає гроші на високі зарплати поліцаям, а не вчителям...

То ж при нагоді дякую всім від кого щось навчився та й далі вчуся, бо тугодум. 

А хто ОСВІТУ має собі за професію, то вітаю і бажаю сіяти лише розумне, добре й вічне, у міцному здоров’ячку, при здоровім глузді та доброму гуморі!