Безодня

...Вона не може більше так жити...це нестерпно...біль розливався по тілу.він йшов від серця...душа палає...та ви хіба знаете.як це?!Вона горить зсередини,замість серця - вже вугілля,його нема...нічого вже немає,і тільки вічність має значення...для кого?

Сум...за чим сумувати,поясни?!Я не розумю...питаєш.що трапилось.....дивно що питаєш...я помираю,а ти не бачиш того...

Вона не благає про помилування...вона просить вбити її.тому що це єдине спасіння.....Вона і я..Між нами є дещо спільне...вона - це я...тільки наполовину мертва.напівдорозі до темряви...Ми стоїмо над прірвою,так близько.що вже майже впали....та це не так...СЬОГОДНІ одна з нас має піти....і це буду НЕ Я,а ВОНА...!!!
Знову цей сон...а може реальність?Якщо реальність,то не віртуальна?Зрештою....яке це має значення для мене?Я палаю...
Та раптом...мої муки скінчились...дивно,а я вже звикла до постійного болю...надія померла...серце згоріло...я пуста...тепер я вільна...дякую,що звільнив мене...хоча ні....не звільнив...знищив....вщент!
Знаєш,а я кохала тебе...Кажуть,що любов - це іскра,з якого потім можливо розпалити вогонь кохання..а моє серце само перенесло той вогонь,не поділивши його з тобою,тому й згоріло....полум"я було занадто гарячим для мене одної...я обпеклась...вкотре...Це життя...

Ну що ж..напевно,варто сказати щось...дякую за все...За ті спогали,що навічно лишуться зі мною....хм....

Останні миті прощання,останній погляд тобі в очі...

......я штовхаю свою душу в безодню...прощавай....назавжди......