Окремі спірні питання трудового законодавства

   Одним з безпосередніх суб’єктів трудових відносин є добропорядна мати, що, будучи в зареєстрованому шлюбі, заразом працює за трудовим договором і виховує двох дітей, вік яких в свою чергу становить п'ять і шістнадцять років. Чи має вказаний працівник право на додаткову відпустку, яка гарантована працівникам, що мають дітей?

    Правовому регулюванню даного питання притаманні своєрідні особливості. Зокрема, з’ясовуючи, чи гарантовано право на щорічну додаткову відпустку, вправній жінці, яка, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, водночас працює за трудовим договором та виховує двох дітей, вік яких в свою чергу складає п'ять і шістнадцять років відповідно, треба дослідити такі правові джерела:

1.            1.  Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР зі змінами та доповненнями (далі – Конституція України);

2.           2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII зі змінами та доповненнями (далі – КЗпП України);

3.       3. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР зі змінами та доповненнями (далі – Закон України «Про відпустки»).

    Чинне законодавство, будучи багаторівневою системою юридичних правил, водночас гарантує всім особам цілу низку різних за своєю суттю можливостей, яким в свою чергу притаманний майновий чи особистий немайновий характер. Скажімо згідно з правовою нормою, яка закріплена вітчизняним законодавцем в ч. 1 ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок.

    Подібне за своїм змістом положення передбачають інші нормативні акти, що посідають одні з головних місць в непростій структурі приватного права. Зокрема у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 2 ст. 2 КЗпП України, всім працівникам гарантовано право на відпочинок, як це встановлено законами про обмеження робочого дня та робочого тижня, а також про щорічні оплачувані відпустки.

    Чинне законодавство передбачає непросту класифікацію такої можливості. Скажімо згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в п. 4 абз. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки», додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину  –  особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, є в свою чергу одним зі встановлених видів соціальних відпусток.  

    Вказаним видом ефективного відпочинку можуть скористатися різні особи. Зокрема у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки», одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

   В даному випадку найманий працівник має відповідний юридичний статус. Зокрема він, працюючи за трудовим договором, водночас виховує двох дітей, вік яких в свою чергу становить п’ять та шістнадцять років.  

   Отже, даний працівник не може скористатися відповідними преференціями. Наприклад, добросовісна і вміла мати, яка, працюючи за трудовим договором, водночас виховує двох чудових дітей, вік яких в свою чергу становить п’ять й шістнадцять років відповідно, не може скористатися додатковою відпусткою, яка закріплена ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відпустки».