Розбудив мене голос Пташини з далекого краю, Що вночі спочивала На гілці біля мого вікна. Я не скажу Тобі, Що на зустріч з Тобою чекаю... Я не скажу, Бо змісту У цьому чеканні нема! Надворі вже світає Й ледь-ледь рожевіє край неба... Ніжні барви... Схід сонця... Милуюся ними сама... Я не скажу Тобі, Що я просто сумую без Тебе... Я напишу: "Все добре! Я з друзями. Я - не одна." І зустрівшись з Тобою, Я буду сміятись, я знаю. Я веселою буду, Не буду сидіть...

Читати далі...

Все минає: і смуток, і радість… З часом спогади тратять яскравість… Десь давно я від когось почула: «Посміхнись, пригадавши, що було…» Були зустрічі й теплі прощання… Несподівані й ніжні вітання… SMS-ки, коли всі заснули… «Посміхнись, пригадавши, що було…» Були жарти, й розмови до ночі. Випадково зустрілися очі… І рука ніжно руку стиснула… «Посміхнись, пригадавши, що було…» Суперечки були і мовчання… Просто посмішка… Просто чекання… Нас життя жартома...

Читати далі...

Мене спитали Літо і Весна: "Чому, скажи нам, ти завжди сумна? Чому, неначе квітка серед трав, У смутку сміх твій загубивсь й пропав?" А я гіркий вдихала запах хвої, Печалі пила чарівні напої, І думала: "Ну як їм пояснити, Що серця, що замерзло, не зігріти?" Мене обняла Осінь легкокрила: "Де ти, дівчино, радість загубила? Хоч на устах твоїх веселий сміх, Та в глибині очей - холодний сніг." А я зірвала гілку полину: "Будь-ласка, залиши мене одну...

Читати далі...