автор статті - Наталя Святокум, via

Тепер українці можуть сміливо говорити про посилення національної свідомості, патріотизм, гордість за приналежність до нації. Поступ до цього був нелегким: післярадянська Україна ще довго конвульсувала червоними прапорами, серпом і молотом, пам'яттю більшовицьких вождів тощо. Штучно насаджені ідеали виявилися тривалими з огляду на історичну правду, яка вже не приховувалася, а з кожним роком ще більше і більше відкривалася світу.

І от прийшов час, коли жовто-блакитні стрічки стали символом революції. Тоді ще були свіжими в пам'яті радянські "принади", тоді ще горіли на устах гасла, що їх промовляли комсомольцями і піонерами. Але стрімкий ріст національної свідомості був непідконтрольним штучно створеній, хай і живучій, ідеології.

Сьогодні маємо світовий бренд — українську символіку в одязі, аксесуарах, декоративному оформленні житла та інших засобах вираження.

У День Незалежності України на Хрещатику можна було помітити велику кількість іноземців, убраних в жовто-блакитні костюми, віночки, вишиванки. Про популярність українського костюма серед жителів нашої країни говорити, думаю, не варто: рідко хто тепер не має в гардеробі бодай чогось, що вказує на відношення до України. Здебільшого це, звісно, вишиванки, різноманітні як за способом крою, так і за мотивами орнаменту і кольоровими гамами.

я вирішила його перейменувати. замість слова "арт-" тепер буде "фото", тобто МІЙ ФОТОПРОЕКТ. 

з'явився також відповідний тег у моєму лівджоурнал  - "!Знай наших!", окрім тематично відповідних ключових слів. 

тепер, коли вийшло дві частини мого фотопроекту його продивилось багацько людей, серед яких мої колеги; моя мама (яка була дуже приємно вражена, побачивши перші фотографії і тепер пишається мною; продивились також старі знайомі і нові друзі, які саме через цей патріотичний мій вияв додали мене у френди. як не як, а мені приємно, що людям подобається бачити інших особистостей, які не просто, а у різних-різних вишиванках і ці знімки підтримують навіть песимістів. ні, я це не придумала :) так мені сказало дві людини, абсолютно різні й незнайомі між собою. 

на фоні цього я вирішила зробити собі візитку із списком ключових своїх сторінок. жаль не мій сайт, але то не страшно. а також зі своїми контактами та імейлами. і ні, це не манія величі чи гордість, це просто візитка, не варто перебільшувати. 

по-перше, ви у чудовій вишиванці! по-друге, я сьогодні фотографую українців, зокрема киян, для свого блогу, для історії, щоб показати читачам інтернету, що у часи війни, ми, українці, духом не падаємо і об'єднуємось навіть ось таким простим чином - ми виходимо у світ Божий у такі славетні свята у вишиванках, відроджуючи свої традиції і тим самим славимо свою країну-неньку та бійців, які наразі воюють у зоні АТО. славимо підтримуючи молячись за них, за нас. 

отже, сьогодні продовження проекту - 3-я і не остання частина фотографій.

 

але попри усі негаразди, хочеться себе теж проявити і показати у вигідному світлі творчої душі. одні розмалюовують мости у кольори національного прапора, інші розмальовують стіни, зупинки, огорожі, а я от так себе проявила.

але основну ідею я сюди таки винесу (це ті слова, які я говорила людям, коли їх хотіла сфотографувати): 

по перше, ви у чудовій вишиванці! по друге, я сьогодні фотографую українців, зокрема киян, для свого блогу, для історії, щоб показати читачам інтернету, що у часи війни, ми, українці, духом не падаємо і об'єднуємось навіть ось таким простим чином - ми виходимо у світ Божий у такі славетні свята у вишиванках, відроджуючи свої традиції і тим самим славимо свою країну-неньку та бійців, які наразі воюють у зоні АТО. славимо підтримуючи молячись за них, за нас. 

сьогодні продовження арт-проекту - я презентую наступні 21 фото.

 

звичайно, що в такий святковий день я взяла свого любчика кенона, річ про фотоапарат, якщо хто не зрозумів :) приїхавши не о 16, а трошки спізнившись побачила, що нікого ніде немає, тож пішла на Андріївський Узвіз. оскільки я йшла знизу на верх і люди мені зустрічались скажімо так.. частіше, бо всеж таки вниз легше йти, ніж угору, то абсолютно не задумуючись взяла у руки фотоаппарат и почала фотографувати людей у вишиванках. оскільки потрібно гав не ловити і все встигнути вчасно-одночасно, хоча, звичайно, я не встигала одразу усіх сфотографувати на своєму шляху, все ж таки більшу частину людей я "впіймала" в об'єктив. так вважаю. спочатку фотографувала як папарацці, кого "зловлю" :) а вже потім, коло вулиці Боричів Тік, почала підходити до людей і... 

переважній більшості було не все одно після мого пояснення.

 - о! яка чудова ідея! давайте фотографуватись! 

хтось всміхається, хтось ні. хтось в окулярах, а хтось їх сеціально для знімку знімав. хто не хотів фотографуватись, я їх не фотографувала. хоча вишиванки цих жінок були пречудовими! було багато родин, вдягнутих у вишиванки від батьків до дітей. а були родини і по ри покоління і усі у вишиванках. ну скажіть.. ну як їх можна було не сфотографувати?! )) а ще приємно мені було надзвичано, що не лише дорослі, а й дітки всміхались мені. 

деякі позалишали свої імейли та фейсбуки для зв*язку. вже розіслала оригінали. і лише деякі подякували. а з деякими я говорила про життя, про війну, про політику, про події у лютому 2014, але не було такої людини, яка б не вірила у перемогу. від цього у мене палає гордістю за своїх людей душа, вона співає! 

тож, сьогодні частина перша. я розділила фотографії на частини, бо знімків близько 240, а мені їх усі фотормити потрібно, оскільки я вперше так швидко фотографувала людей. деякі фото зі слабкою різкістю або темні. тож їх треба до розуму довести. 

я пройшлась від Музею однієї вулиці (Андріївський Узвіз, 2Б) до площі Льва Толстого. тому фотографії будуть розділені не лише по кількості осіб, але й по місцині. 

усі фотографії дублюються на інших ресурсах - у фейбуці, у гугл+, у жж, можливо розміщу і на лі.ру цю й інші замітки. 

то що? готові? поїхали!

   

1 

почну з надзвичайної жінки, яка мене вразила свою усмішкою і щирістю! це мама і доня. дуже приємна жіночка, радісна і відкрита. чудово було поговорити із нею. доня вся в тата. а тато десь відійшов. хоча він теж у вишиванці. . 

 - http://i-am-sweetness.livejournal.com/2421614.html

 не конфеты это, но все равно нереально вкусно. оч. понравилась начинка из миндаля.

В Киеве открылось пространство «Циферблат», где можно работать, отдыхать, играть в игры, пить чай, проводить встречи и мероприятия, приносить свою еду, оплачивая только проведенное здесь время. 

На Владимирской, 49-А открылось первое в столице пространство «Циферблат» — место, где можно заниматься чем угодно, расплачиваясь исключительно за проведенное здесь время. Стоимость минуты — 25 копеек. В распоряжении гостей — просторное двухуровневое помещение со столами, стульями, диванами и креслами-мешками, бесплатные заварной чай и зерновой кофе в неограниченном количестве, возможность заказать или принести с собой еду. Здесь можно работать, отдыхать с друзьями, играть в шахматы, проводить встречи или найти себе другое занятие. Запрещено только курить и распивать алкоголь.

Аналогичные заведения есть в Москве, Санкт-Петербурге и других городах России. Их основатель Иван Митин пришел к идее открытия подобных мест для отдыха, когда сам подолгу сидел за работой в кафе и заказывал что-нибудь (не потому что хотел, а потому что неудобно сидеть за пустым столиком). А в таком месте как “Циферблат” можно заниматься чем угодно и не заморачиваться ни по каким поводам.

Чтобы контролировать время, проведенное в необычном заведении, у входа находится стеллаж, заставленный будильниками. У каждого свое имя. Гость выбирает приглянувшийся ему будильник с определенным названием, и администратор записывает на доске имя посетителя и механизма. Потом при выходе человек получает счет, где указано, сколько времени было проведено, и сколько за это нужно заплатить.

В «Циферблате» недорогая мебель с барахолок и из Ikea. Столы, диваны и кресла посетители могут переставлять на свой лад. Скоро здесь появятся пианино, мольберты и проектор для ночных киносеансов. Для фрилансеров днем будут доступны факсы, принтеры и сканеры.

Адрес: ул. Владимирская, 49-А, Киев

Время работы: 11:00–23:00 каждый день

Цена пребывания: 25 копеек за 1 минуту

delfi.ua

 
кому обои, а кому порукоблудствовать   чуть язык не сломала, выговаривая  

барышня однозначно красива. длинные волосы, аккуратная грудка, глазки с огоньком. в общем, ставлю 5 из 5 :)
любуйтесь :) и конечно же, ставьте на обои, особо понравившиеся фотографии

(с)