Навіяло в кафешці. Така собі мала проза
- 17.10.13, 22:40
Спогад[Приєднана картинка] Надзвичайні
вечори ліхтарів та тіней, людей та тротуарів. Танець кохання світла і ночі. Я
поволі переступаю по холодному асфальті і поринаю у цей настрій затишних вулиць
вечірнього міста. Кудись іду.. Хоча, скоріше, не кудись, а звідкись, від
чогось. Тікаю від надокучливих годин чи, можливо, нав’язливого буття. Куди від
них заховатись? Здається, наче між незнайомими мені самому будинками мене ніхто
не знайде: ні час, ні буття, ні самота. Ось минаю ще один двір...