Про втомлену жінку з абрикосками

Їдемо з магазину до дому.

Стоїть жінка на зупинці. Одна. Згорблена. Біля ніг кілька велетенських торбин.

-          Візьми, візьми, візьми! – виїдаю чоловіку мозок.

-          Там не можна зупинятися…

 В дві секунди мені таки вдається впрохати чоловіка зупинитися.

Відкриваю двері авто і запитую жінку куди їй треба. Вона мить дивиться на нас підозріло, потім відповідає. Виявляється їй туди, куди й нам.

-          Сідайте.

-          Ой спасіба вам дітки!

Жінка вкладає свої торбинки на заднє сидіння, сідає поряд і розповідає…

- Я відробила в пекарні у нічну зміну. Потім до мами зайшла, вона тут, недалечко живе. А ви ж знаєте, які мами. Надавала мені абрикосок, морковки… Так і вийшло сумок багато…