Щедрик100challenge


Вінничан, усіх українців та решту світу запрошують взяти участь у флеш-мобі з нагоди 100-річного ювілею першого публічного виконання всесвітньовідомої обробки М.Д.Леонтовича народної пісні «Щедрик», котра стала відомою на всій планеті як “Carol of The Bells”.

Суть флешмобу полягає у створенні у інтернет-мережі своєрідної галереї виконання «Щедрика» різними людьми в Україні та за її межами. Участь у флешмобі можуть взяти як професійні музичні колективи, так і звичайні вінничани. Для участі потрібно:

  • записати на відео власне виконання «Щедрика»: хорове або індивідуальне
  • розмістити його на каналі YouTube та у соціальних мережах.
  • позначити хештегом #Щедрик100challenge
  • кинути виклик як мінімум трьом колективам або виконавцям.

Ініціатор та автор ідеї такого флешмобу – Назарій Давидовський, священник, викладач кафедри теорії та методики музичного виховання Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу (ВГПК), художній керівник  народної жіночої хорової капели ВГПК «Соломія».

Організатори флешмобу вже розмістили на каналі YouTube відео власного виконання «Щедрика».



Це батюшка з нашого храму Вознесіння Господнього.

Вже приєдналось багато виконавців, а сьогодні надійшов дуже цікавий варіант виконання, слухайте та надихайтесь!..







http://cultprostir.ua/uk/post/vidomi-ukrayinski-muzikanti-zrobili-novi-versiyi-schedrika
 

Стихи в храме (Именины Сердца)



Сегодня у меня был прекрасный Праздничный день. День Введения во храм Пресвятой Девы Богородицы. Две недели назад мне позвонил батюшка и предложил почитать свои стихи в храме на празднике Введения после службы. Я с радостью и трепетом согласилась, но переживала, как выдержат люди, как они примут мою поэзию. Как смогут высидеть еще и их голодные дети. Я не рассчитывала, что после службы останется столько людей и они с таким сердечным вниманием отнесутся ко всем моим словам... СПАСИБО ВСЕМ ВАМ, НИЗКИЙ ПОКЛОН!.. СЕРДЕЧНАЯ БЛАГОДАРНОСТЬ за этот удивительный день, который я могу назвать только так, как ИМЕНИНЫ СЕРДЦА...
(Спасибо за фото со мной Ларисе Чумаковой и отдельное сердечное спасибо матушке Валентине за снятое видео)

https://www.facebook.com/groups/733772966730809/permalink/1175562892551812/?pnref=story&qsefr=1




























У Вознесенському храмі відбувся вечір духовної поезії.
#Вінницький_Вознесенський_храм #Рік_пастиря_і_пастви #Сімейний_відділ

4 грудня 2016 року, у свято Введення Пресвятої Діви Марії до храму, у церкві Святого Вознесіння Господнього відбувся вечір духовної поезії. Багаторічна парафіянка цього храму Світлана Лапатанова вже багато років пише вірші на різноманітну тематику. Однією з головних тему у творчому житті поетеси являються ідеї вічності, духовності та високої моралі. Усі охочі мали змогу насолодитись симфонією слова, яка сьогодні лунала з вуст цієї тендітної жінки. Також пані Світлана постійно займається художньою фотографією і сьогодні вона презентувала храму збірку своїх фоторобіт.

На знак вдячності від усіх парафіян, настоятель храму протоієрей Агафангел Давидовський подарував пані Світлані ікону Пресвятої Богородиці.

Нагадаємо, що даний захід відбувався в рамках оголошеного у Вінницькій єпархії року "Пастиря і пастви".


Зима?

* * *

Последние дни ноября…
Погода согласно прогнозам
Засыпала снегом с морозом –

Меняет протектор зима!..
На скользкой дороге с неврозом
Нужны нам надежд пояса!..

                                                                                      29.11.16 9СветЛа)


Стариган із крилами


Казати ляльковий театр, це щось не сумісне з виставою за новелою Г.Маркеса що відбулась сьогодні у Вінницькому театрі...



















У родині рибалки Пелайо та його дружини Елісенди сталося нещастя: захворіла єдина дитина. Одного ранку, повернувшись з моря, Пелайо побачив на своєму подвір’ї старенького діда з крилами. «Він був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, яку старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні, лежали в болоті, і все це разом надавало йому кумедного й неприродного вигляду...» Подружжя наважилося звернутися до старого, але той відповів їм якоюсь незрозумілою мовою. Тоді Пелайо й Елісенда покликали сусідку, котра багато бачила дивного у житті, і та відразу сказала, що це ангел, який, можливо, прилетів за дитиною, але злива збила його на землю.

Незабаром усе село дізналося, що в будинку Пелайо знаходиться живий ангел. Рибалка, попереджений сусідкою, що ангели о цій порі року є дуже небезпечними, замкнув старого у дротяному курнику. А коли нарешті вщух дощ, виявилося, що дитина подружжя одужала. Пелайо та Елісенда вирішили, що вранці дадуть ангелу води, харчів на три дні і відпустять старого у відкрите море. Але коли вони вийшли на двір, виявилося, що біля курника скупчилися сусіди, які кидали старому їжу крізь сітку, наче цирковій тварині.

І всі розмірковували, що робити з ангелом: деякі пропонували призначити його головою всесвіту, інші — генералом, який виграв би всі війни, треті — вивести з його допомогою новий рід крилатих людей.

З’явився й отець Гонзага. Він привітався зі старим латиною, але той у відповідь буркнув щось своєю мовою. «Священикові одразу не сподобалося те, що ангел не розуміє Божої мови і не вміє шанувати Божих слуг. Потім отець Гонзага помітив, що старий надто вже схожий на земну людину... і нічого в жалюгідній зовнішності старого не свідчило про велич і гідність ангела».. Тому, вийшовши з курника, священик застеріг парафіян, сказавши, що крила ні про що не свідчать, і вони — атрибут не тільки ангелів, бо і диявол уміє перевтілюватися і дурити необережних людей. Але ця промова не мала ніяких наслідків. Незабаром у двір Пелайо набилася сила-силенна людей, які мало не розвалили будинок. І тут Елісенді спало на думку брати з кожного, хто хоче подивитися на ангела, гроші — п’ять сентаво. Люди йшли і йшли, і Пелайо з Елісендою раптом виявили, що «в них зібралася вже кругленька сума; менш ніж за тиждень вони заповнили мідяками всі посудини, які мали в домі...».

Ангел очманів від такого натовпу людей і намагався забитися в самий куток курника, він нехтував стравами, які йому приносили. «Здавалося, надприродне терпіння було найголовнішою чеснотою ангела: його дзьобали кури, шукаючи космічних паразитів, недужі видирали з крил пір’я, щоб доторкнутися до своїх болячок, а безбожники кидали в нього камінням...» Але врешті-решт йому дали спокій. Отець Гонзага все чекав указівки від Папи, що робити з ангелом, та незабаром одна подія поклала край цій історії. На сільському ярмарку показували дівчину, що перетворилася на павука через те, що втекла без дозволу батьків на танці. Це дивне і водночас страшне створіння відвернуло увагу від ангела, тим більш, що чудеса, які приписували йому, виявилися сумнівними.

Подвір’я Пелайо знову стало безлюдним, хоча господарі не мали на що нарікати, за одержані гроші вони перебудували дім, завели цілу кролячу ферму, накупили багато дорогого вбрання. Але ангел так і лишився в курнику. Дитина росла, почала ходити, гралася в курнику, ангел ставився до неї так само байдуже, як і до інших. «Одного дня хлопчик і ангел одночасно захворіли на вітряну віспу. Викликали лікаря. ...Найбільше лікаря здивували крила старого, які були такими природними в цьому організмі, що виникло логічне запитання: чому їх не мають інші люди»?

Через декілька років хлопчик пішов до школи, новий будинок постарів, а курник зовсім розвалився, і ангелу не було куди подітися. Він тинявся подвір’ям, домом і заважав господарям. Ангел дуже постарів, уже майже нічого не бачив, а з крил повипадало пір’я. Господарі навіть боялися, що старий помре, але ангел одужав, і в нього навіть почало рости довге й тверде пір’я, як у старих птахів. А одного ранку Елісенда побачила, що ангел намагається злетіти, і хоча не відразу, але йому вдалося здійнятися вгору. Елісенда довго дивилася вслід ангелові, «який нарешті зібрався від них і полетів у бік моря, перетворившись на маленьку чорну цятку».
        Повернутися на небо Янгол зміг завдяки чистої любові дитини та її щирої молитви...

С праздником!


http://photo.i.ua/user/1101426/277087/9650742/ Всех "вечных" СТУДЕНТОВ с праздником! С пожеланиями относится к жизни не только ФИЛОСОФСКИ, но и созидательно творчески!!!

То снег, то иней...


То снег, то иней!..
Чистота!..
Лекало неба...
Красота!..
Нерукотворная зима...
Преображается земля!..


     16.11.16 (СветЛа)






Листопад?

Осінь п'ятами накивала
Шлях свій листям приховала...




НОЯБРЬ

     

    

    НОЯБРЬ

 

Тень становится длиннее...

День короче… Пахнет снегом.

Разговаривая с небом,

Лист ложится наугад;

Тем напомнив – все конечно

В повторении  бесконечном,

Осень учит нас смиренно

Посмотреть на календарь.

Там оставшиеся листья,

Как на дереве безлистном –

Посчитать можно по пальцам:

Месяц – раз и месяц – два!..

Но таинственное что-то

На границе всех расчетов

Заставляет нас – влюбиться

И поверить в волшебство!..

 

             04.11.16 (СветЛа)



Фотографы против поэтов (Портрет поэта)



Фото Сергея Мороза
 
(На фотографии)

Жизнь - то мель, то омут...
Не пойму никак -
То ли я - кораблик...
Толи я -
Маяк!..
   31.10.16






Фото Сергея Мороза https://www.facebook.com/a.one.foto

Вновь с небес струится дождь,

На земле он –  просто гость…

По щекам моим скатился –

Вечностью вдруг поделился!..



  Вот и закончился третий тур наших "баталий" из цикла "Фотографы против поэтов". Апофеозом этого действия стала фотовыставка в доме-музее М. Коцюбинского, на которой были представлены портреты поэтов. Фотохудожники рассказывали какими они увидели поэтов, в стремлении передать их внутренний мир. Сложившиеся пары путем жребия дали возможность лучше понять друг друга, дали толчок для творчества на стыке двух искусств. Встреча прошла в  теплой и искренней обстановке. Ведь каждый стал неотъемлемой частицей общего действия и это было прекрасно! Огромное спасибо ВСЕМ!!!

http://photo.i.ua/user/1101426/476684/
http://photo.i.ua/user/1101426/482439/
http://photo.i.ua/user/1101426/482444/?p=0&r=6940165