Нічна розмова
- 10.06.09, 18:52
Зірки, провидці ночі, знову світять.
Їх дивне сяйво манить і п’янить.
І знову мої очі їх помітять,
щоб нагадати, як чудово жить!
Земля не спить – вона говорить з небом.
Між ними відстаней і перешкод нема.
Їх розуміти – все, що зараз треба.
Ця тиха ніч далеко не німа...
Вслухаюсь в тишу, з темнотою вінчану.
Вдивляюсь в плетиво небесних ліхтарів.
Мільйони їх, прекрасних, ще не злічені.
Мільйони знаків, загадкових слів...
Мигтять зірки. І хто їх там запалює?
Щоночі розкидає над Дніпром?
Їх сяйво зачаровує і зваблює...
Ця ніч так пахне м’ятою й вином.
І легко так, приємно та спокійно.
Я руки простягаю в небеса.
Ця тиха ніч... Я в ній безмежно вільна.
Неосягненна зоряна краса!
Краса в зірках, у символах, у слові.
У запахах, у дотиках, в піснях.
Все гармонійно в цій нічній розмові
між небом і землею у житах.
І я між двох світів стою і мрію.
Ловлю повітря бризки на губах.
Ловлю цю ніч і майже розумію,
про кого там написано в зірках...
© Анна Гендель