Продовження. Тепер кримінальний авторитет.

От я не хвилини тепер не сумніваюсь, що вибори у США він виграє. І можливо буде така "республіка ШКІД". Начолі з прізвиськом "клубнічний блондин". Хоч це мабуть нагадує дивну клікуху нетрадиційної орієнтаціі. А по масті начебто барига.
Ох і натерпимось через баригу! Бо він навіть людськіжиття у грошах перераховує.

Що сазати про Трампа?

Просто відчув, що у світі безкінечних судових процессів перспективи у США немає. Навіть якщо виграє вибори. 
Колись та доведеться відповідати. Так що доведеться або встановлювати у США власну диктатуру. Або згодом тікати у затишок. Скоріш за все в Мордор. Але перед цим треба добряче вислужитись Мордору. Впритик до того, що зненацька і Європу й Америку здати.
Такі спроби вже як бачимо ведуться.

Одним продаватись легко. Іншим ой як важко.

Татьяна Миткова:
«Я оцениваю события на(!) Украине так же, как и все нормальные люди. Правильно, что начали операцию. Первое время даже, когда мы это обсуждали, то все приходили к вопросу: почему мы не сделали это раньше? Со временем стало очевидно, почему раньше не сделали.
Відео. А оченята як бігають, не зна куди дівати.

Прослухав негативи про подвійне громадянство.

А й справді. Як Орбан чи Фіцо отримають українські паспорти, так вони й президентами можуть бути тут. З відповідною політикою. рашка не в рахунок бо ж країна-агрессор.
Але ж... це якщо всі угорці теж стануть за громадянством українцями, чи що? Один Орбан би нічого не вирішив.
В висновок. А висновок такий, що у особливостях міжнародної дипломатіі я мало розбираюсь. Тобто у подвійному громадянстві і у подвійних податках також.

Дива дивні.

 Україну куйло досі не зламав, а от США через свого троянського коня "Козиря" (Трампа) запросто.
Та і Єврпа тремтить. Але дорікає. Бо мабуть близько до рашки.

Війни дуже важко прогнозуються.

А особливо умови закінчення. Виявляється, що Україна ризикує програти війну і взагалі щезнути разом з українцями не завдяки силі рашки (а що від неї чекати?), а через ніж у спину політичній зраді своїй та чужій. Ну і власній дуркуватості. "Не на тіх коней поставили", як кажуть на іпподромі. Не маю на увазі у який напрямок була зовнішня політика. На словах постмайданного часу начебто на один. Тобто, якщо програємо то на кого пальцями вказувати? От дідько!
А що власне вважати за програш?

Завжди викликали підозру...

...блоги, де у дискуссіях та коментарях сам автор не приймає участь (хоча бува й інакше).
Є такий прийом у соц-сітках. блогери якогось соціального напрямку створюють собі штучного оппонента. Але роблять з нього такого собі екстремального дурника, щоб виставити на посміховисько та перед усіма глядачами прагнуть довести свою розумність, а оппонентів виставити бовдурами чи кловунами.

За тиждень до німецько-радянскої війни. Кіночасопис.

  • 12.01.24, 20:10
Ну хіба пагана техніка того часу та ? А прикидались дурнями,

Дешахтарізація.

  • 08.01.24, 13:13
Металлургам теж всьо, але про це іншим разом.
Піля деокупації регіону Україна не матиме взагалі проблем з тим, щоб шахтарі перевчалися на інші професії. А чому? Бо шахтарів не буде. І Україна тут взагалі ні до чого – це не Київ на мінні поля гнав клоунів у касках, а москва. І саме кремлівські маніяки увійдуть в історію як ті, хто примудрився за півроку знищити представників однієї професії.
Тут все не можу, продиратись через матюки довго. Невелика цитата.
"Просто быдло, которое ждало русских зарплат и пенсий, получило то, что должно было получить. И все. Не вижу причин не порадоваться за пацанов, у которых все получилось.
Нууу, почти получилось. Их просто все устраивало. Две пенсии, два регресса - это вам не в Польше по 16 часов ипашить. Это у себя дома, это жить у себя в доме и не париться о том, что нужно за хату платить вовремя."

А хоч там як, а якось воно буде!

З наступаючим Новим Роком друзів!