Весна, якою вона буде? Бо справа навіть не тількі у війні та політиці.. Змінився мабуть і мікроклімат у місті через руйнування греблі під Каховкою. Нижче Дніпрогесу мабуть ніде буде відпочивати.
...якщо озброювати немає чим (маю на увазі тількі стрілецьку, але й артиллерійську зброю). І мова саме про набої та снаряди, яких "катастрофічно не вистачає".
От я не хвилини тепер не сумніваюсь, що вибори у США він виграє. І можливо буде така "республіка ШКІД". Начолі з прізвиськом "клубнічний блондин". Хоч це мабуть нагадує дивну клікуху нетрадиційної орієнтаціі. А по масті начебто барига. Ох і натерпимось через баригу! Бо він навіть людськіжиття у грошах перераховує.
Просто відчув, що у світі безкінечних судових процессів перспективи у США немає. Навіть якщо виграє вибори.
Колись та доведеться відповідати. Так що доведеться або встановлювати у США власну диктатуру. Або згодом тікати у затишок. Скоріш за все в Мордор. Але перед цим треба добряче вислужитись Мордору. Впритик до того, що зненацька і Європу й Америку здати.
«Я оцениваю события на(!) Украине так же, как и все нормальные люди. Правильно, что начали операцию. Первое время даже, когда мы это обсуждали, то все приходили к вопросу: почему мы не сделали это раньше? Со временем стало очевидно, почему раньше не сделали.
А й справді. Як Орбан чи Фіцо отримають українські паспорти, так вони й президентами можуть бути тут. З відповідною політикою. рашка не в рахунок бо ж країна-агрессор.
Але ж... це якщо всі угорці теж стануть за громадянством українцями, чи що? Один Орбан би нічого не вирішив. В висновок. А висновок такий, що у особливостях міжнародної дипломатіі я мало розбираюсь. Тобто у подвійному громадянстві і у подвійних податках також.
А особливо умови закінчення. Виявляється, що Україна ризикує програти війну і взагалі щезнути разом з українцями не завдяки силі рашки (а що від неї чекати?), а через ніж у спину політичній зраді своїй та чужій. Ну і власній дуркуватості. "Не на тіх коней поставили", як кажуть на іпподромі. Не маю на увазі у який напрямок була зовнішня політика. На словах постмайданного часу начебто на один. Тобто, якщо програємо то на кого пальцями вказувати? От дідько! А що власне вважати за програш?
...блоги, де у дискуссіях та коментарях сам автор не приймає участь (хоча бува й інакше). Є такий прийом у соц-сітках. блогери якогось соціального напрямку створюють собі штучного оппонента. Але роблять з нього такого собі екстремального дурника, щоб виставити на посміховисько та перед усіма глядачами прагнуть довести свою розумність, а оппонентів виставити бовдурами чи кловунами.