розповідь про двох хлопчиків, один з міста 6 років, інший з смт (селеще міського типу) - 7 років. (не придумана)

от мені цікаво, як  ви ставитесь до корпоративів ваших чоловіків (жінок), я в тому сенсі, чи відвідуєте ви їх , чи ні? особисто я, не розумію такого відпочинку, і не розумію людей, які приводять на робочий корпоратив свої других половинок... мені чоловік запропонував приєднатись до їх робочої компанії, каже що багато хто прийде з дружинами і чоловіками... можливо в силу мого характеру, що мені важко знаходитись в чужому колективі, тому я з радістю відмовилась.

єдиний випадок - коли робота одна, ну і корпоратив спільний на двох. 

ось настають часи, коли необхідно готовити та отримувати безліч подарунків. хотілось би дізнатись про подарунки, які ви отримували:

не люблю песимістів. просто ненавиджу їх постійні скарги на життя, їх незодоволення усім і усіма.. всі не такі як треба, все не таке. Господи, як же ж ви живите в цьому світі???? невже це так необхідно постійно жалітись усім, що життя паскудне, а як не паскудне, то значить ти просто цього не зрозумів?!!!!! мало того, що своє життя з багном місять, так лізять в чуже, незабуваючи вказати на всі недоліки його існування. хочте жити зі своїми похмурим життям в парі то живіть, і не мішайте іншим...

а ви нагадуєте вашим боржникам про їхні борги вам?
взагалі в борг давати не люблю, але сам факт того що мені може бути шкода грошей, мене просто добиває... хай їх не так багато, але якщо є то треба ділитись...навіть ділитись в борг.
не розумію як можна взяти і не віддати...

хороше:
- вересень - улюблена пора, завжди любила йти в школу, далі в коледж і університет - тепло, цікаво, море людей і мало ще навчання... шкода що все минулось.. а ще б я жила з такою погодою весь рік...
- навчилась (нарешті) робити суші - модно чи не модно їх їсти це не важливо, головне мені смачно
- вчусь шити, просто живу мрією що колись собі щось дуже гарне і просте пошию власноруч...
погане:
- переповнені автобуси (вже) ...
- мало часу на все..
- рідко бачусь з чоловіком...
і грандіозне:::
ХОЧУ ЩОБ МОЯ МРІЯ ЗБУЛАСЬ ВЖЕ!) - тримаю кулачки

а ви читаєте?наразі я не признаю електронні книги, і тим більше аудіо книги. мені здається, що гортати в руках книжку, і з цікавістю  перегортати сторінки, вчитуючись, переживаючи, радіючи за головних героїв (інколи і плакати можу =)) - це і є суть читання. хороша книжка - це хороший проведений час.
порадьте щось сучасно-життєве... бо не знаю, що далі читати. можна (бажано) з українських авторів, і з закордоних, але не дуже зарозумних. дякую наперед =)

чому в 21 столітті втрачається істина сутність сімї? мама+тато=дитина, така формула наразі втрачає один компонент, маму чи тата... чи то люди стали такі ліниві, щоб будувати повноцінну сімю, адже це праця і досить важко враховувати крім своїх ще інші інтереси. Чи то просто дотримуючись погляду " краще одна(один) хороша мама (хороший тато), ніж погана неблагополучна сімя" люди просто не дають дитині шансу мати тата і маму одночасно. Крім матерів без тат з дітьми, вже зявляються татки без мам з дітьми...
суспільство в гонитві за багатством, грішми та владою - просто немають часу на жінок чи чоловіків та повноціну сімю, діти - діти потрібні щоб комусь те все залишити... а сімя, для чого вже вона... таке враження, що ще років 30 (покоління сьогоднішніх новонароджених) взагалі перестануть одружуватись і заводити дітей в парі. дуже шкода.

мущинчики милі, дорогі  - ну чого ви не миєтесь??? чого від вас смердить як не потом, то якимомь не зрозумілими ароматами, які просто не можливо не помітити??? ось їду в автобусі, ну і прям не можливо, так несмачно пахне, що прям хочеться вийти і пішком піти...
чому дівчатка і жінки перш ніж вийти, намиються, намастяться всілякими бальзамами та лосьйонами, надушаться і тіки тоді відкривають двері в світ?...
бувають виключення... бувають приємноароматні чоловіки, але ж більшість.... ну чого вас, смердючих, більшість?(((

якесь шалене бажання перемоги для нашої збірної!!! так хочеться, щоб ми довели, що граємо у чемпіонаті не тому,  що лише організатори, а й вміємо, можемо, і врешті доведимо це...  не знаю результату, розумію, що поразка також можлива, але дуже-дуже-дуже вірю, і вболіваю...
хоча - якщо поразка, то ні, вони не кривоногі, і не криворукі - просто так судилось, (хоча так завжди нам судиться) - судилось просто бути в масовці...
але ж ВІРЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮ!
ттт