щастя

"Чувак не ночував удома і двох ночей. Не їздив їз дружиною у відпустку. Не водив її ні в кіно, ні на забави. Утікав із іншими. Коротше, відсутній. І так прожив 70 років. Урешті його трапив інсульт, - параліч та інвалідний візок. Шаленства закінчились. "Добре, що я вибрав тебе". "Яке щастя, що ти зосталась зі мною". А дружина? Крадькома витираючи сльозу, вона доходить висновку, що варто було чекати. Відчуваєте атмосферу? Вона пів-сторіччя мучилась - і щаслива." (с. Сова)

ось таке буває щастя, на вершечку айсберга кльово...і пофіг, що все що знизу - просто жахіття... ми хочемо визнання. ми мучимось протягом років, щоб нас похвалили і оцінили - можливо похвалять і оцінять.