зимові почуття

закінчилася зима тягуча,
шрами від падінь, від льоду...
забулося кохання ключе...
все пішло в каламутну воду...

скресла крига на річках, на озерах,
залишилося бруд та сміття...
ніяких змін на фронтах, на аренах,
такі ж брудні залишились мої почуття.

що починалось чистим кришталем,
вже скоро чорним камнем обернулось....
і випав снігопад проблем
та не хотілось вірить, що все те добре закінчилось...

твої слова, неначе лід, кололи мою душу.
та лиш тоді збагнула, що сліпа була
тепер без почуттів я жити мушу...
після тебе нікому довіритись я не змогла.

тепер живу я з самотою один на один...
ми з нею під зорями любим ходити
у грудях маю камінь льодяний...
який весна не в силах розтопити...

бо то зробити зможе лиш кохання,
і мрію я його зустріти,
через той камінь маю я лише одне бажання:
щоб зміг мене  хтось полюбити.