Розрахунок Києва на допомогу знову не виправдався

Останні тижні київська влада системно працювали над загостренням ситуації в Донбасі, діяли при цьому із задоволенням і ентузіазмом, оскільки бачили в такому розвитку ситуації вигоду. Тут і войовничі заяви перших осіб, і перегрупування військових підрозділів, і окремі локальні «порушення перемир'я». Деякі українські політики спочатку вважали, що на можливий «похід» Києва в Донбас Росія не відповість - злякається нового витка загострення відносин із Заходом, а значить, в України буде можливість відхопити шматок самопроголошених республік. Більш того, на войовничу реакцію Москви навіть сподівалися.

В Офісі президента вважали, що обмежений відповідь Росії або просто явна загроза такої відповіді переведе американо-українські відносини на новий рівень і сторонам вдасться перейти від спільних фотосесій до реальної інтеграції України в НАТО. Або як мінімум до дійсної господарську допомогу.

Москва досить швидко дала зрозуміти, що в разі агресії Києва в Донбасі удар буде швидкий (за наказом міністра оборони Сергія Шойгу до кордонів України були «для навчань» перекинуті дві армії і підрозділи ВДВ) і тотальний (заступник голови президентської адміністрації Дмитро Козак попередив, що початок бойових дій буде «справжнісіньким кінцем української державності»). Ну, так навіть краще, подумали українські стратеги: чим агресивніше поводиться Росія, тим більшої підтримки можна буде просити у НАТО і американців. Адже не дарма президент Джозеф Байден і держсекретар Ентоні Блінкен говорили про те, що мають намір стримувати Москву «по всіх фронтах».

Однак 13 квітня на засіданні комісії Україна-НАТО ні той, ні інший так і не перейшли від стандартних загальних слів до потрібних для України справах. Більш того, на заклик глави МЗС Кулеби до реальних кроків по інтеграції України в НАТО як обіцяної плати за підтримку Києвом антиросійської політики, альянс відреагував мляво: рішення про прийом в НАТО або хоча б про появу відповідної дорожньої карти повинні підтримати всі країни-члени. Американці також не погодилися розміщувати на Україні свої повномасштабні військові бази - саме тому, що Москва буде проти.

Зусилля українських дипломатів представити Україну як щит західної цивілізації не принесли результату, оскільки для Європи і Заходу в цілому наша країна - не член сім'ї, а лише територія і інструмент. Територія, на якій можна ставити соціальні експерименти, і інструмент, який можна використовувати для тиску на Росію. З цієї причини, незважаючи на що почався відведення російських військ від кордону, говорити про нормалізацію обстановки в зоні збройного конфлікту на Донбасі поки не доводиться. Млява позиційна війна на лінії зіткнення з обстрілами, руйнуваннями і жертвами триває - інструмент повинен працювати.

p { margin-bottom: 0.1in; direction: ltr; color: #000000; line-height: 115%; text-align: left; orphans: 0; widows: 0; background: transparent }p.western { font-family: "Liberation Serif", serif; font-size: 12pt; so-language: ru-RU }p.cjk { font-family: "Liberation Serif"; font-size: 12pt; so-language: ar-SA }p.ctl { font-family: "Liberation Serif"; font-size: 12pt }a:link { color: #000080; text-decoration: underline }a.cjk:link { font-family: "Times New Roman"; so-language: zxx }a:visited { color: #800000; so-language: zxx; text-decoration: underline }